Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №420/42405/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/42405/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМІНІ СПОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 24 грудня 2025 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМІНІ СПОРТ» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про коригування митної вартості № UA500500/2025/000387/2 від 20.11.2025 року;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 7 981,24 грн.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМІНІ СПОРТ» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500500035964U0 від 17.11.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000387/2 від 20.11.2025.

Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову ТОВ «ДАНН.».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

13 січня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

19 січня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

23 січня 2026 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМІНІ СПОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення – відмовлено.

Станом на 24 лютого 2026 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМІНІ СПОРТ» та Компанією NANTONG ONESTAR SPORTS CO., LTD. (Китай) було укладено Контракт поставки № NTOS0705 від 07.05.2025 (далі за текстом – Контракт поставки), відповідно до умов якого Позивач виступає Покупцем, а Компанія NANTONG ONESTAR SPORTS CO., LTD. – Продавцем.

Відповідно до п. 1.2. Контакту поставки Продавець продає, а Покупець купляє Товар (товари народного вжитку) згідно з інвойсами до Контракту на кожну поставку.

Відповідно до п. 2.1. Контракту поставки вид, кількість та ціна Товару узгоджується між Продавцем та Покупцем і фіксується в інвойсах до Контракту.

Відповідно до п. 6.2. Контракту поставки умови поставки згідно цього Контракту обмовляються Сторонами для кожної окремої поставки в інвойсі до Контракту згідно з правилами Інкотермс 2020.

В ході виконання Контракту поставки сторонами було складено та підписано Проформу-інвойс № OST20250209-5 від 09.05.2024 на загальну суму 73 755,75 доларів США. Проформа-інвойс підтверджує погодження сторонами загального замовлення.

Як зазначив позивач, товар за цією Проформою-інвойсом відвантажується продавцем декількома партіями: одна партія вже прибула до України та оформлена на митниці, друга партія ще знаходиться в дорозі та після прибуття відповідно буде оформлена окремою митною декларацією.

Було здійснено часткову поставку товару, який вже прибув до України: на загальну суму 38 613,00 доларів США, про що було повідомлено митницю під час митного оформлення Інформаційним листом б/н від 14.11.2025 року.

Партія Товару, яка прибула, оплачена позивачем декількома платежами, що підтверджується платіжними документами: платіж на суму 9 585,00 доларів США підтверджується платіжною інструкцією № 4 від 30.05.2025 року; платіж на суму 29 159,38 доларів США підтверджується платіжною інструкцією № 7 від 05.09.2025 року.

При цьому платежі здійснювалися на підставі контракту, оскільки сторонами погоджено попередню оплату і комерційного інвойсу на момент здійснення такої передоплати ще не існує (він складається пізніше - після готовності партії товару до відвантаження).

Для оформлення зазначеної партії товару продавцем при відвантаженні було надано Комерційний інвойс № OST20250209-5 від 03.09.2025 року на загальну суму 38 613,00 доларів США.

Дійсність Комерційного інвойсу № OST20250209-5 від 03.09.2025 року підтверджено сертифікатом Китайської палати міжнародної торгівлі № 253206В0/003288 від 11.10.2025 року.

При завантаженні зазначеного товару продавцем було надано позивачу пакувальний лист, в якому зазначено ті самі дані щодо товару: назва, опис, колір, загальна кількість штук/комплектів. Також в пакувальному листі зазначено номер інвойсу та реквізити (дата та номер) контракту поставки, що дозволяє чітко ідентифікувати вантаж.

На підтвердження походження товарів продавцем, Компанією NANTONG ONESTAR SPORTS CO., LTD. (Китай), було надано Сертифікат походження № 25C3206A3510/00003 від 11.10.2025 року. Реквізити комерційного інвойсу - № OST20250209-5 від 03.09.2025 року, зазначені в сертифікаті походження, відповідають реквізитам комерційного інвойсу.

Митне оформлення в країні відправлення підтверджується експортною декларацією № 223120250003773265 від 15.09.2024 року.

Митна декларація країни відправлення містить номер комерційного інвойсу, номер контейнера та назву судна, зазначені англійською мовою як мовою міжнародного спілкування, що дозволяє співставити ці дані з іншими документами та ідентифікувати поставку, оскільки вказані дані жодних розбіжностей з комерційним інвойсом, коносаментом не містять.

Товар поставлявся в Україну морським шляхом, що підтверджується Коносаментом № WMSS25091095 від 19.09.2025.

Шлях прямування: Шанхай, Китай – Чорноморськ, Україна. Порт відправлення (Шанхай, Китай), зазначений у коносаменті, чітко відповідає умовам поставки, зазначеним в проформі-інвойсі та комерційному інвойсі (FOB, Shanghai).

Назва та номер судна (LINAH 537W), зазначена в коносаменті, чітко відповідають даним, зазначеним в експортній декларації.

Після доставки контейнеру морським шляхом в Україну його було завантажено для транспортування на автомобіль.

Транспортування автомобільним транспортом відбувалося вже по території України, що підтверджується автотранспортною накладною (CMR) № 4951 від 14.11.2025 року.

Відомості в усіх вищезазначених документах (контракт поставки, проформа-інвойс, комерційний інвойс, платіжні інструкції, сертифікат походження, експортна декларація, коносамент) узгоджуються між собою: номенклатура товару, його опис, колір, загальна кількість штук/комплектів по кожній позиції та ціна, пункт відправлення та умови поставки, номер контейнеру, номер і назва судна, а також реквізити контракту та інвойсу повністю співпадають.

Після прибуття товару в порт розвантаження з метою здійснення митного оформлення представником Позивача (ТОВ «СТАР ЛАЙТ ЛОГІСТИК», договір надання брокерських послуг № 2/2025 від 16.01.2025 року) було подано митну декларацію № 25UA500500035964U0 від 17.11.2025 року.

Для підтвердження обґрунтованості заявленої в митних деклараціях митної вартості та обраного методу її визначення митному органу було надано наступні документи: митна декларація № 25UA500500035964U0 від 17.11.2025; контракт поставки № NTOS0705 від 07.05.2025; проформа-інвойс № OST20250209-5 від 09.05.2024; комерційний інвойс № OST20250209-5 від 03.09.2025; сертифікат Китайської палати міжнародної торгівлі № 253206В0/003288 від 11.10.2025; пакувальний лист; платіжна інструкція № 4 від 30.05.2025; платіжна інструкція № 7 від 05.09.2025; сертифікат походження № 25C3206A3510/00003 від 11.10.2025; коносамент № WMSS25091095 від 19.09.2025; автотранспортна накладна № 4951 від 14.11.2025; договір транспортно-експедиторського обслуговування № 2910/373 від 29.10.2024; рахунок від експедитора № 1396 від 13.11.2025; - довідка про транспортні витрати № SL4951 від 13.11.2025; договір експедитора з автомобільним перевізником № 20/09/24 від 20.09.2024; договір про надання послуг митного брокера № 2/2025 від 16.01.2025; інформаційний лист б/н від 14.11.2025; лист-відповідь декларанта б/н від 18.11.2025.

Митна вартість товару була визначена декларантом за основним методом (ціною договору) відповідно до вартості, сплаченої Позивачем за товар.

Також до митної вартості відповідно до вимог ч. 10 ст. 58 МК України декларантом було включено витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Так, ціна товару у гривнях за інвойсом обраховується шляхом множення загальної вартості товару у доларах США, зазначеної в графі 22 МД, на обмінний курс, зазначений в графі 23 МД: 38 613,00 USD * 42,0423 = 1 623 379,33 грн.

Загальні витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України (Чорноморськ, Україна) відповідно до довідки експедитора про транспортні витрати № SL4951 від 13.11.2025 становлять 166 190,80 грн.

Отже, митна вартість товару становить: 1 623 379,33 грн (ціна товару у гривнях за інвойсом) + 166 190,80 грн (витрати на транспортування до місця ввезення в Україну) = 1 789 570,13 грн, як і було зазначено декларантом у графі 45 МД № 25UA500500035964U0: 1 431 278,63 грн (графа 45 щодо товару 1) + 293 129,33 грн (графа 45 щодо товару 2) + 65 162,17 грн (графа 45 щодо товару 3) = 1 789 570,13 грн.

Відповідачем (Одеською митницею) було відмовлено у митному оформленні, надано Картку відмови № UA500500/2025/000883 від 20.11.2025 року та прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000387/2 від 20.11.2025 року (далі – оскаржуване рішення).

При цьому, Позивач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості таким, що порушуєь його права і законні інтереси, у зв`язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються позивачем, не може бути застосовано у зв`язку з єдиним зауваженням: «У наданих банківських платіжних документах № 4 від 30.05.2025 та № 7 від 05.09.2025 зазначено лише реквізити Контракту та відсутнє посилання на специфікацію/інвойс/проформу-інвойс, що не дає змоги ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар», відносно чого суд зазначає наступне.

Дане твердження відповідача суперечить дійсності, оскільки в платіжній інструкції № 7 від 05.09.2025 року у призначенні платежу є як посилання на реквізити контракту (CNTR N NTOS0705 DD 07.05.2025), так і посилання на реквізити проформи-інвойсу (PROFORMA-INVOICE OST20250209-5 DD 09.05.2025).

Вказане свідчить про безпідставність зауваження відповідача та про формальний підхід митного органу до аналізу товаросупровідних документів.

У платіжній інструкції № 4 від 30.05.2025 року у призначенні платежу також зазначені реквізити контракту та опис товару, що чітко відповідає умовам укладеного сторонами контракту поставки.

Так, відповідно до п. 7.2. Контракті поставки № NTOS0705 від 07.05.2025 року розрахунки за цим Контрактом проводяться в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця згідно цього контракту.

Отже, зауваження Відповідача про неможливість ідентифікувати платежі є безпідставним та таким, що не може обґрунтовувати коригування митної вартості за резервним методом.

Будь-яких інших розбіжностей та підстав для запиту додаткових документів і коригування митної вартості оскаржуване рішення не містить.

У справах про оскарження рішень про коригування митної вартості Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18: «Судами встановлено, що банківські платіжні документи в іноземній валюті містили відомості про призначення платежу, а саме: "prepayment for C-grade linings to contract ТТСЕ-2901/1 from 29 січня 2018 року" або "передоплата за тканини типу "С" згідно з контрактом від 29 січня 2018 року N ТТСЕ-2901/1". Пунктом 2.2 Порядку N 216 передбачено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром».

Аналогічна правова позиція з приводу такого самого зауваження міститься у постанові Верховного Суду від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980 (пункти 32-38 постанови):

«Посилання податкового органу на те, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару, є помилковим».

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 804/3632/17, так само визнано безпідставним зауваження щодо відсутності посилання на інвойс у призначенні платежу: «Щодо зауважень Митниці, що в наданих до митного оформлення банківських платіжних документах відсутнє посилання на інвойс (проформу інвойсу), що унеможливлює ідентифікацію зазначеної передплати з оцінюваними товарами, то колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, що такі є безпідставними з огляду на те, що сплата за поставлений товар була здійснена платіжними дорученнями від 13.09.2016 N 1, від 27.10.2016 N 4. В графі 70 даних платіжних доручень є посилання на контракт від 01.09.2016 року N 01/09-2016».

Аналогічна позиція з приводу призначення платежу викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 № 826/6539/17: «Посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що в платіжному документі відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару (відсутні посилання на інвойс, прайс-лист, специфікацію та ін.), у зв`язку з чим відсутня можливість ідентифікувати вищевказану оплату з даною партією поставки, суди обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що декларантом надано належні документи, які вимагає законодавство, для підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначена поставка відбувалась в рамках довгострокового Контракту N 25/2014 від 25.11.2014, посилання на який містилося у всіх наданих документах, зокрема в інвойсах N 2390022705 від 02.03.2017 та N 2390022770 від 03.03.2017 на конкретну поставку товару, а також і в платіжному доручені N 1622 від 20.02.2017.

Суди встановили, що взаєморозрахунки з постачальником нерезидентом ведуться у розрізі зазначеного вище Контракту згідно з міжнародними вимогами банківкореспондентів, при відправці SWIFT-платежу в призначенні вказується дата та номер контракту».

Відповідно до висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 № 826/7085/16, аналогічне зауваження митного органу так само не було прийнято Верховним Судом як належна підстава для запиту додаткових документів та коригування митної вартості: «Контролюючий орган зазначає, в банківському платіжному документі від 09.11.2015 N 35519 відсутнє посилання на інвойс, а було лише посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.08.2015 N REN/F/0815, що унеможливлювало віднесення даної попередньої оплати до даної поставки товарів. Між тим, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару або наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Названі документи формують зобов`язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості».

Аналогічна правова позиція Верховного Суду міститься у постановах від 11.06.2019 у справі № 826/6539/17; від 07.11.2022 у справі № 826/4716/16; від 25.03.2021 у справі № 815/3626/17; від 31.07.2018 у справі № 815/7093/14 тощо.

Як було встановлено судом вище, відомості щодо товару у товаросупровідних документах узгоджуються між собою: номенклатура товару, його опис, колір та ціна, пункт відправлення та умови поставки, номер контейнеру, номер і назва судна, а також реквізити контракту, проформи-інвойсу та комерційного інвойсу повністю співпадають.

Отже, Позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору).

Документи, надані Позивачем, не містять ані розбіжностей, ані ознак підробки, вказані в них відомості повністю узгоджуються між собою і дають змогу ідентифікувати товар та підтверджують його митну вартість. Отже, Відповідач взагалі не мав правових підстав звертатися до ч. 3 ст. 53 МК України та посилатися на ненадання тих документів, які прямо визначенні законодавцем як додаткові.

Після надання декларантом додаткових документів, митницею їх до уваги взято не було. В рішенні зазначено про те, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, заявлені відомості не підтверджені документально, що не відповідає дійсності, оскільки декларантом надано вичерпний перелік документів відповідно до вимог Митного Кодексу, жодних розбіжностей які б впливали на визначення митної вартості в поданих документах не міститься.

Подання вказаних документів є правом декларанта, а не його обов`язком при цьому відповідачем не наведено належних аргументів, щодо не можливості визначення ним всіх складових митної вартості.

Найважливішим є аспект того, що відповідач не зазначає які саме відомості повинні підтвердити чи спростувати документи які на його думку не були надані. Яких відомостей, щодо імпортованого товару митниці не вистачає для застосування першого методу визначення митної вартості. Виходячи з тих нібито «розбіжностей» питання інспектора стосувались вартості упаковки товару та вартості його доставки, при цьому, як вбачається з наведеного, всі ці складові митної вартості знайшли своє відображення у документах наданих до митного оформлення.

В оскаржуваному рішенні зазначається, що відповідачем виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, та в основу прийнятого рішення відповідачем поставлено фактично лише те, що в нього наявна інформація про митне оформлення подібних товарів за більшою вартістю, що не може бути єдиною підставою для прийняття відповідного рішення.

Жодних, належних обґрунтувань щодо наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в рішенні не зазначено.

Слід наголосити увагу на тому, що інспектором не було взято до уваги документи які були надані до митного оформлення, він лише обмежився загальними фразами та трактовками Митного кодексу. Інспектор фактично не зазначив які саме відомості відсутні. Тобто митний орган мав всі можливості перевірити декларування складових митної вартості у повному обсязі, однак цього не зробив. При перелічені зазначених начебто розбіжностей інспектор митниці жодним чином не зазначив як ці нібито «розбіжності» впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМІНІ СПОРТ» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМІНІ СПОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору позивача у загальній сумі 7 982,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМІНІ СПОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500500/2025/000387/2 від 20.11.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМІНІ СПОРТ» суму сплаченого судового збору в розмірі 7 982 грн. 00 коп. (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМІНІ СПОРТ» (Загородній в`їзд, буд. 24, м. Харків, Харківська обл., 61054, код ЄДРПОУ 45466294).

Відповідач: Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, , м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов