Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №636/4045/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/4045/25 Провадження 2/636/138/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого – судді Оболєнської С.А.,

за участю секретаря судового засідання – Романової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (позивач) просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) на свою користь переплати пенсії в сумі 315502,47 грн. та судові витрати.

Відповідач перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 02.05.2023, призначену відповідно до Закону №1058 «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» на підставі заяви від 15.06.2023 за № 2503, виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 699477 від 04.05.2023, виданої міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова. Виплата пенсії припинена на підставі довідки, виданої Комунальним закладом охорони здоров`я «Обласний центр медико соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації № 22 про невизнання відповідача особою з інвалідністю з 02.05.2023. Листом від 11.03.2025 № 2000-0310-8/37855 відповідача повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено у зв`язку із скасуванням ІІ групи інвалідності (довідка № 22 Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації про невизнання відповідача особою з інвалідністю з 02.05.2023). У зв`язку із скасуванням довідки було зайво виплачено пенсію у розмірі 315502,47 грн та запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України як зайво виплачену пенсію, оскільки відповідач права на отримання пенсії по інвалідності не має. На момент звернення до суду кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від відповідача не надходили.

Ухвалою судді від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній цивільній справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якій остання просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Позивачем було ухвалено протиправне рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності, в обґрунтування прийняття якого не було зазначено жодних нормативно-правових підстав та не надано жодних належних документів, а тому позовні вимоги є абсолютно безпідставними і необґрунтованими. Довідка № 22 не містить дати її видачі, а також враховуючи відсутність у додатках до позову рішення міжрайонної Слобідської медико соціальної комісії від 04.05.2023 № 1395, яким на підставі вище зазначеної довідки скасована інвалідність відповідача, наявні достатні підстави стверджувати, що зазначена Довідка одержана з порушенням порядку, встановленого законом, а тому не може бути визнана судом допустимим доказом. Позивачем порушено вимоги цивільного процесуального законодавства щодо обов`язку доказування і доведення усіх обставин, які підтверджують заявлені вимоги. Позивачем при ухваленні рішення про відмову у призначенні пенсії та направленні листа про повернення надміру виплачених сум пенсії не було встановлено факт наявності свідомих, активних та навмисних дій з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії, а також факт надання недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, а також те, з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону. Окрім цього, в обґрунтування ухваленого рішення позивачем не було надано жодних документів, які б підтверджували факт зловживань з боку пенсіонера, що призвело до переплати суми пенсії.

Від представника позивача надійшла заява з проханням позов задовольнити без участі представника управління.

Від представника відповідача надійшла заява з проханням в задоволенні позову відмовити, з урахуванням позиції, викладеної у відзиві, справу розглядати без її участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з копії виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ № 699477, відповідач 04.05.2023 пройшов первинний огляд, група інвалідності друга з 02.05.2023, загальне захворювання, інвалідність встановлено до 01 червня 2025, дата чергового переогляду 02.05.2025.

Рішенням Відділу перерахунків пенсії № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг № 205250011060 від 05.03.2025, скасовано рішення від 23.06.2023 за № 205250011060 про призначення відповідачу пенсії по інвалідності ІІ групи з дати призначення пенсії 02.05.2023.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення № 205250011060 від 05.03.2025, відповідач перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи з 02.05.2023, призначену відповідно до Закону №1058 на підставі заяви від 15.06.2023, наданих документів та виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ № 699477 (рішення міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії від 04.05.2023 № 1395). Рішення про припинення виплати пенсії та скасування рішення № 205250011060 від 23.06.2023 прийнято на підставі довідки № 22, виданої Комунальним закладом охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 02.05.2023.

Відповідно до довідки № 22 про невизнання інвалідом, виданої Комунальним закладом охорони здоров`я «Обласний центр медико соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, відповідач 24.12.2024 оглядався заочно та за результатами не визнаний інвалідом з 02.05.2023, рішення Слобідської міжрайонної МСЕК скасовано.

Відповідно до довідки про переплату пенсії сума перевиплаченої пенсії за період з 02.05.2023 по 31.03.2025 складає 315502,47 грн.

11.03.2025 на адресу відповідача відділом перерахунків пенсії №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області направлено лист, яким відповідача повідомлено, що в нього виникла переплата пенсії за період з 02.05.2023 по 31.03.2025 у сумі 315502,17 грн, яку йому необхідно повернути.

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону №1058).

Відповідно до ст. 9 Закону №1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б)загального захворювання ( втому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1).

У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1).

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону №1058-ІV у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи. Ч.3 ст.35 Закону №1058-ІV визначено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014).

Зі змісту п. 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Як вбачається з вказаних вище норм законодавства, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Обов`язок доведення вказаної обставини, виходячи із засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, покладається на позивача (ст. 12, 13, 81 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).

Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем не надано суду належних та допустимих доказів недобросовісності з боку відповідача під час призначення та отримання пенсії, а саме надання відповідачем завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також інших зловживань з боку відповідача.

Надана позивачем довідка про невизнання відповідача інвалідом сама по собі не свідчить про наявність в діях відповідача недобросовісності, яка полягала у наданні недостовірних відомостей для призначення пенсії по інвалідності або інших зловживань.

При цьому суд зазначає, що обов`язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб`єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.

Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Оскільки позивачем не доведений факт зловживань з боку відповідача та його недобросовісності під час вирішення питання щодо призначення йому пенсії та її отримання, тобто не доведено наявність обставин, з якими законодавство пов`язує можливість повернення отриманої пенсії, суд відмовляє в задоволенні позову.

Аналогічні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позовів Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в такій категорії справ викладені в постановах Харківського апеляційного суду від 05.02.2026 у справі № 643/8266/25, від 05.02.2026 у справі № 639/3917/25, від 13.01.2026 у справі № 641/4044/25, від 14.01.2026 у справі № 644/4932/25, від 19.11.2025 у справі № 639/3929/25, від 11.11.2025 у справі № 643/8278/25 та інших. Зазначена практика суду апеляційної інстанції є останньою релевантною у спірних правовідносинах, що склались між позивачем та отримувачами пенсії.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, адреса місцезнаходження: м. Харків, м-н Свободи, буд. 5, Держпром, під`їзд 3, 2 поверх код ЄДРПОУ 14099344.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: С.А. Оболєнська