Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №646/3121/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/3121/25

№ провадження 2/646/759/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

в складі: головуючого – судді Литвинова А.В.

при секретарі Білецької А.К.,

за участі представника позивача – Бердник Л.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів за призначеною державною допомогою,

ВСТАНОВИВ :

До Червонозаводського (Основ`янського) районного суду м. Харкова звернувся позивач Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить суд стягнути з нього надміру виплачені бюджетні кошти за призначеною державною допомогою на догляд за період з 01.08.2012 по 31.07.2017 на загальну суму 77431,00 грн. та витрати у вигляді сплаченого судового збору розмірі 3 028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради як отримувач допомоги на догляд (щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним) з 01.08.2012 року.

Згідно з Порядком надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 №1192 та за заявами від 07.08.2012, 02.08.2013, 08.08.2014, 25.08.2015, 01.08.2016 відповідачу була призначена допомога на догляд з 01.08.2012 по 31.07.2013, з 01.08.2013 по 31.07.2014, з 01.08.2014 по 31.07.2015, з 01.08.2015 по 31.07.2016 та з 01.08.2016 по 31.07.2017.

Згідно з п. 3 Порядку №1192 розмір допомоги на догляд розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім`ї та середньомісячним сукупним доходом сім`ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць.

Відділом державних соціальних інспекторів Управління проведено перевірку правильності та повноти інформації про доходи, наданої відповідачем та складений акт №459 від 03.08.2017 згідно якого встановлено, що інформація про власні доходи за період з 01.02.2012 по 31.07.2016 надана відповідачем для призначення допомоги на догляд разом із вищевказаними заявами є неповною та недостовірною, а сукупний дохід занижено.

Відповідач ОСОБА_1 до складу сукупного доходу сім`ї не вказав доходи від підприємницької діяльності.

Згідно з наданими довідками Східної ОДПІ м. Харкова ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (державна реєстрація № 24800000000101456 від 11.09.2008) та здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування друга група. Загальна суму доходу згідно наданих відомостей податкова декларація платника єдиного податку наростаючим підсумком з початку року складає: за 2012 – 188025,00 грн., за 2013 – 126791,00 грн., за 2014 – 179181 грн., за 2015 – 409408,42 грн., за 2016 – 1489755,94 грн.

У результаті подання відповідачем неправдивої інформації про власні доходи при звернені за призначенням допомоги на догляд виникла переплата бюджетних коштів за період з 01.08.2012 по 31.07.2017 на загальну суму 77431,00 грн.

Відповідачу направлялися повідомлення від 29.12.2018 №8122/07 та від 22.01.2025 №7/0/840-25 про повернення зазначеної суми, які він залишив без задоволення.

У зв`язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.04.2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі. Призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти вірності обставин, які викладені в позовній заяві, фактично підтвердив їх, але заявив про застосування позовної давності у зв`язку із тим, що, на його думку, позивач при поданні позову до суду порушив строк позовної давності, який складає три роки, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухав думки учасників процесу, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 за період з 01.08.2012 по 31.07.2017 отримав призначеної Управлінням соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради допомоги як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею на загальну суму 77431,00 грн.

Для отримання цієї допомоги він в своїх заявах від 07.08.2012, 02.08.2013, 08.08.2014, 25.08.2015, 01.08.2016 вказував, що являється непрацюючим пенсіонером.

При цьому відповідач з 2008 року являється фізичною особою-підприємцем та регулярно отримує дохід, зокрема, в 2012-2017 р.р. про що свідчать подані ним декларації.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 умисно вказав невірні дані про свої доходи та в період з 01.08.2012 по 31.07.2017 незаконно отримав допомогу на вищевказану суму.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Частиною 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Наданнящомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, здійснюється на підставі Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 №1192.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1192 допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним.

Згідно з пунктом 13-1 Порядку №1192 якщо внаслідок зловживань з боку громадян ( подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, що впливають на призначення і виплату допомоги на догляд тощо) були надмірно виплачені суми, органи соціального захисту здійснюють, в тому числі, такі заходи: у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Щодо доводів відповідача про сплив позовної давності то, суд керується таким.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (включаючи загальну позовну давність тривалістю у три роки). Відповідно, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діяв на момент звернення позивачем до суду із позовом.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року № 3450-IX до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було внесено зміни, а саме: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Підсумовуючи, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).

Зважаючи на вищезазначені вимоги закону щодо продовження позовної давності під час дії карантину та її зупинення на строк дії воєнного стану, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності.

Керуючись статтями 4, 12-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272-273 ЦПК України, статтею 1212 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів за призначеною державною допомогою – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради неправомірно отримані бюджетні кошти у розмірі 77431,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради (УСЗНА Основ`янського району ХМР), юридична адреса просп. Аерокосмічний, 7, м. Харків, 61001 код ЄДРПОУ 03196630,

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Литвинов