Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №635/9747/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9747/25

Провадження № 2/635/2186/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання - Загайко Г.Я.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,

представник позивача - Усенко Михайло Ігорович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 , яким просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 100829424 від 25 листопада 2022 року у розмірі 12480,00 гривень, серед яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3000,00 гривень; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 8910,00 гривень; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 570,00 гривень. Крім того позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача витрати по сплаті судового збору 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 листопада 2022 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 100829424, згідно з умовами якого відповідач отримав 3000,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням.

Пунктом 7.1. кредитного договору № 100829424 від 25 листопада 2022 року визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на веб-сайті. На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система кредитодавця здійснила реєстрацію відповідача, створила обліковий запис та особистий кабінет. Відповідач в особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів кредитодавець здійснив верифікацію доданої відповідачем банківської карти. Електронна ідентифікація відповідача здійснилась при вході в особистий кабінет, шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Для отримання кредитних коштів відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на веб-сайті кредитодавця. Після прийняття рішення надати кредит Відповідачу, товариство надіслало в особистий кабінет відповідача проект кредитного договору (оферта). Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проекті договору підтвердив його підписання (акцепт).

Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції кредитодавця щодо укладення договору про споживчий кредит. Електронна форма індивідуальної частини укладеного кредитного договору розміщена в його особистому кабінеті. Тобто, укладаючи кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.

Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов пункту 2.1. кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої відповідачем в особистому кабінеті та визначеної в кредитному договорі, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідача від кредитодавця.

Згідно з пунктом 3.2.6. кредитного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Отже, відповідно до умов кредитного договору 28 лютого 2023 року між первісним кредитором та ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги 92-МЛ/Т від 28 лютого 2023 року

Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 100829424 від 25 листопада 2022 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.

Ігноруючи умови договору відповідач має заборгованість на суму 12480,00 гривень яка відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 92-МЛ/Т від 28 лютого 2023 року складається з такого: прострочена заборгованість за сумою кредиту 3000,00 гривень, прострочена заборгованість за сумою відсотків 8910,00 гривень, прострочена заборгованість за комісією 570,00 гривень.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Рух справи

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2025 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко М.І., який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги, у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою представника позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

25 листопада 2022 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладений кредитний договір № 100829424, згідно з умовами якого, відповідач отримав 3000 (чотири тисячі) гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у пункті 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Пунктами 1.2.,1.3.,1.4. договору передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 3000,00 гривень. Кредит надається строком на 105 днів з 25 листопада 2022 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 10 грудня 2022 року.

Згідно з пунктом 1.5.1. договору комісія за надання кредиту: 570,00 гривень, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово.

Відповідно до пункту 1.5.2. договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 900,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до пункту 1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8100,00 гривень, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

З довідки про ідентифікацію слідує, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 100829424 від 25 листопада 2022 року ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником здійснено підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора U56174 надісланого позичальнику 25 листопада 2022 року о 13 годині 09 хвилин на номер телефону НОМЕР_1 .

ТОВ «Мілоан» повністю виконало свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 100829424 від 25 листопада 2022 року та надало відповідачу кредит на умовах та розмірі, передбачених цим договором, відповідач кредит отримав, про що свідчать дані платіжного доручення 54839112 від 25 листопада 2022 року про перерахування кредитних коштів в розмірі 3000,00 гривень ОСОБА_1 на кредит рахунок № 414960ХХХХХХ508.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача перед ТОВ «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 100829424 від 25 листопада 2022 року становить 12480 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 гривень; заборгованість за відсотками - 8910,00 гривень; заборгованість за комісією з надання кредиту - 570 гривень.

Відповідно до пункту 3.2.6 кредитного договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати у заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

28 лютого 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 92-МЛ/Т.

Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 100829424 від 25 листопада 2022 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 92-МЛ/Т від 28 лютого 2023.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить пункт 11 договору - реквізити сторін.

Факт отримання коштів від ТОВ «Мілоан» у розмірі 3000,00 гривень ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням 54839112 від 25 листопада 2022 року, за якою ТОВ «Мілоан» на кредитний рахунок № НОМЕР_2 , отримувач: ОСОБА_1 перераховано кошти у сумі 3000,00 гривень.

Крім того, відповідач жодним чином не спростував факт укладення кредитного договору № 100829424 від 25 листопада 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 та надходження коштів на банківський кредитний рахунок ОСОБА_1 .

Отже, ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за електронним кредитним договором від 25 листопада 2022 року та надало відповідачу грошові кошти в сумі 3000,00 гривень, однак відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договором, що не спростовано відповідачем, у зв`язку з чим останній має заборгованість за кредитним договором за основною сумою боргу - 3000,00 гривень.

Щодо стягнення суми заборгованості за відсотками

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 1.5.2. договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 900,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до пункту 1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8100,00 гривень, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Матеріали справи свідчать про те, що у термін, обумовлений пунктом 1.3. кредитного договору, відповідач кредит не повернув, навіть частково, відсотки за його користування не погасив.

В свою чергу відповідачем до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Отже, суд висновує, що вимоги позивача ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами у загальній сумі 8910,00 гривень є обґрунтованими.

Щодо стягнення заборгованості за комісією

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не вказано переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.5.1. кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісійну плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з комісією, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена комісія за надання кредиту.

Ураховуючи, що товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх банком зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У зв`язку з чим суд висновує про відмову у задоволення позову в частині стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту у сумі 570,00 гривень.

Щодо витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Представник позивач надав до суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І., Акт № Д/6443 наданих послуг правничої допомоги від 22 жовтня 2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг складає фіксовану суму 8000,00 гривень, з яких відповідно до детального опису наданих послуг до акту № Д/6443 за договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складання позовної заяви з урахування правової позиції клієнта; подання заяви до суду від імені клієнта.

За результатами оцінки доводів сторін та наданих доказів щодо компенсації витрат на правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Частинами 1 та 2 статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).

У частині 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У частині 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах 4-6 статті 137ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 3 статті 12 та частині 1 статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як зазначено у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат слід враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 01 липня 2025 року між адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І. та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений договір про надання правничої допомоги № 0107.

До суду надано акт № Д/2824 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, в якому зазначено фіксовану суму послуг з надання правничої допомоги. Загальна вартість наданих послуг за вказаним актом складає 8000,00 гривень.

Згідно з детальним описом наданих послуг до акту № Д/6443 за договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року зазначено які юридичні послуги були надані клієнту, а саме: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складання позовної заяви з урахування правової позиції клієнта; подання заяви до суду від імені клієнта.

Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 8000,00 гривень. Так, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, є малозначною у розумінні статті 19 ЦПК України. Спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору, судова практика у спорах такого характеру є сталою. Матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), а нормативне обґрунтування, що зазначене у позові, є типовим для спірних правовідносин.

Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт та рівень складності цієї справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 8000,00 гривень не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.

Витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у відповідному розмірі.

Отже, враховуючи наведене та положення статті 141 ЦПК України, суд висновує про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у розмірі 4000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, разом з тим суд виснував про часткове задоволення позивачем позовних вимог на суму 11910 гривень, що становить 95,43 % від ціни позову.

За наведених обставин та відповідно до вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3817,20 гривень (4000,00 х 95,43 % : 100).

Щодо розподілу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Згідно з платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) № 29863 від 07 листопада 2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» пред`явило вимогу майнового характеру (стягнення заборгованості за кредитним договором) на суму (ціну позову) 12480,00 гривень, тоді як суд виснував про часткове задоволення заявлених вимог на суму 11910,00 гривень, що становить 95,43 % від ціни позову.

За наведених обставин та відповідно до вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 2311,69 гривень (2422,40 х 95,43 % : 100).

На підставі викладеного і керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 100829424 від 25 листопада 2022 року у розмірі 11910 (одинадцять тисяч дев`ятсот десять) гривень 00 копійок, з яких:

- 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок - прострочена заборгованість за сумою кредиту;

- 8910 (вісім тисяч дев`ятсот десять) гривень 00 копійок - прострочена заборгованість за сумою відсотків.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 2311 (дві тисячі триста одинадцять) гривень 69 (шістдесят дев`ять) копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 3817 (три тисячі вісімсот сімнадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Відповідач, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус № 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Бобко