Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №631/191/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/191/26

провадження № 1-кп/631/113/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді ОСОБА_1 , яка здійснює кримінальне провадження одноособово, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в селищі Нова Водолага Харківського району Харківської області в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження та відповідно до положень частини 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 лютого 2026 року під № 12026226160000005, щодо обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Миколо-Комишувата, Красноградського району, Харківської області, громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 маючу вищу освіту, незаміжню, працюючої у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРІСТАР» на посаді адміністративного помічника сервісної служби Пісочинського підрозділу, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку, передбаченому статтями 291, 293 та 302 Кримінального процесуального кодексу України, надійшов складений прокурором обвинувальний акт із доданими до нього документами разом із клопотанням про його розгляд в порядку спрощеного провадження та матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 лютого 2026 року під № 12026226160000005, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України за встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Так, ОСОБА_3 маючи умисел на заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинила кримінальний проступок, який відноситься до кримінальних правопорушень проти життя і здоров`я особи за таких обставин.

06 лютого 2026 о 23 годині 24 хвилини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував поблизу домоволодіння де він проживає, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де в той же час перебувала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У вказаний час та у вказаному місці, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відбувся словесний конфлікт на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків по відношенню один до одного.

В ході даного конфлікту у ОСОБА_3 виник раптовий протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості. Реалізуючи свій раптовий протиправний умисел, з мотивів виниклих неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки у вигляді спричинення невизначеної шкоди здоров`ю ОСОБА_4 , та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 дістала зі своєї сумочки, ножиці побутового призначення та діючи умисно і протиправно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, тримаючи ножиці в правій руці нанесла ними один удар у спину ОСОБА_4 , а саме в область над лівою лопаткою.

Після цього, ОСОБА_4 почав відходити від ОСОБА_3 та повернувся до неї спиною, а вона тримаючи ножиці у правій руці, нанесла ще два удари у область лівої лопатки та праву підлопаткову зону ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку експерта № 12-14/9-НВ/26 від 09 лютого 2026 року у ОСОБА_4 виявлено дві колоті рани та садно (подряпина) на задній поверхні грудної клітки, які виникли від травматичної дії твердих предметів, які мали колючі властивості, механізмом спричинення відповідно - удар та тертя ковзання, можливо способом та в період часу вказаних потерпілим, а саме за 2 - 3 доби до огляду.

За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів (пункти 2.3.5, 2.3.2. «б» «Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6). Між отриманими тілесними ушкодженнями та скороминущими наслідками, що настали у ОСОБА_4 мається причинний зв`язок. Дані тілесні ушкодження до небезпечних для життя не відносяться.

Відповідно до висновку експерта № 12-14/11-HB/26/12-14/9-HB/26 від 16 лютого 2026 локалізація, характер та механізм спричинення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 не суперечать тому способу, на який вказує він в ході проведення слідчого експерименту за його участі. Вилучені з місця події ножиці побутового призначення з гострокінцевими лезами також мають колючі властивості і могли бути знаряддям спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 умисно нанесла ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.

При вирішенні питання щодо здійснення судового провадження у суді першої інстанції суд приймає до уваги, що обвинувальний акт у даному кримінальному проваджені надійшов до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до положень частини 2 статті 12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 зазначеного кодифікованого закону України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до проступків.

Частинами 2 та 3 статті 381 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Прокурор, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, він до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додає їх відповідні письмові заяви та матеріали досудового розслідування (частини 1 та 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України).

Так, до обвинувального акту долучено письмову заяву підозрюваної ОСОБА_3 , складену 23 лютого 2026 року в присутності захисника ОСОБА_6 , яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням від 20 лютого 2026 року № 5-20-2026-001358, виданим Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги, в якій ОСОБА_3 зазначає про беззаперечне визнання нею своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України та згодою із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Також, у вказаній заяві підозрювана зазначила, що їй роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про її обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_6 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваною, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Із наданих матеріалів кримінального провадження, суд також переконався, що 23 лютого 2026 року потерпілий ОСОБА_4 надав прокуророві Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 письмову заяву, відповідно до якої надав згоду на розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 лютого 2026 року під № 12026226160000005 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, в порядку спрощеного провадження та повідомив про роз`яснення йому, у відповідності до частини 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, змісту встановлених у результаті досудового розслідування обставин та ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

За таких обставин, враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 у заяві про визнання винуватості, в присутності захисника беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованій їй органом досудового розслідування кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинуваченій роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорювання встановлених досудовим розслідуванням обставин, враховуючи, що обвинуваченою надана згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, вона правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції, враховуючи заяву потерпілого ОСОБА_4 , який не заперечував проти такого розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до приписів частини 2 статті 382 Кримінального процесуального кодексу України.

Вивчивши зміст обвинувального акта разом із доданими до нього документами, перевіривши матеріали досудового розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 лютого 2026 року під № 12026226160000005, проаналізувавши у сукупності надані прокурором докази, які узгоджуються між собою, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд керуючись законом, дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку. Дії обвинуваченої відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані як умисне легке тілесне ушкодження, у зв`язку із чим обвинувачена підлягає кримінальному покаранню.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначив, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненою ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України та санкції частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України, а також особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченою вчинене кримінальне правопорушення, яке кримінальним законом вважається проступком.

Вивчаючи особу винної шляхом з`ясування стану її здоров`я, поведінки до вчинення кримінального правопорушення, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Миколо-Комишувата, Красноградського району, Харківської області, є громадянкою України, незаміжня, даних щодо наявності на її утриманні неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків матеріали справи не містять. ОСОБА_3 має вищу освіту, працює у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРІСТАР» на посаді адміністративного помічника сервісної служби Пісочинського підрозділу.

За даними наявної документації ОСОБА_3 має задовільний стан здоров`я, до осіб з інвалідністю не відноситься, на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про її осудність. Має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, що убачається із довідки УІПА Головного управління Національної поліції в Харківській області та ДІ МВС України № 11-13022026/63061 станом на 13 лютого 2026 року; на даний час на обліку в Берестинському районному відділі Державної установи «Центр пробації» в Харківській області та Новобаварському районному відділі Державної установи «Центр пробації» в Харківській області не перебуває (довідки від 12 лютого 2026 року № 282/24/19/1-26 та від 16 лютого 2026 року № 308/24/25/1-26 відповідно).

Обставиною, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є її щире каяття.

Обставиною, що у відповідності до пункту 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжує покарання ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Інших обтяжуючих покарання обставин у обвинувальному акті не наведено.

З цього суд зазначає, що обставини, що обтяжують покарання, - це вичерпно перелічені в законі та встановлені судом різного роду чинники об`єктивного або суб`єктивного характеру, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, однак підвищують ступінь суспільної небезпечності винної особи і (або) вчиненого нею кримінального правопорушення і у зв`язку з цим є підставою для призначення більш суворого покарання.

За пунктом 4 частини 1 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі статтею 92 Кримінального процесуального кодексу України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

За приписами статті 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Пунктом 6 частини 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України регламентовано, що обвинувальний акт має містити, у тому числі, відомості щодо наявності або відсутності обставин, які обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченому.

Отже, в разі відсутності в обвинувальному акті у відповідності до пункту 6 частини 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України обставин, які обтяжують покарання, визнання судами на підставі частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України їх такими, що обтяжують покарання з подальшим їх врахуванням під час його призначення, не узгоджується з положеннями статті 337 Кримінального процесуального кодексу України.

Аналогічної правової позиції притримується й Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 11 червня 2024 року у справі № 175/2963/22 (провадження № 51-7756км23), від 08 травня 2024 року у справі № 507/1580/22 (провадження № 51-7515км23), від 29 травня 2024 року у справі № 201/137/21 (провадження № 51-7324км23).

При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд виходить з положень частини 2 статті 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив, що призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

У Рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України вказав, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди тощо.

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (пункт 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 161/7253/18).

Отже з урахуванням наведеного, при визначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 з урахуванням приписів частини 2 статті 61 Конституції України, статті 65 Кримінального кодексу України, суд бере до уваги ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке в силу приписів статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до проступку, враховує фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, кількість, спосіб та характер завданих ушкоджень (три удари), знаряддя вчинення кримінального проступку, особу винної, яка має прийнятну репутацію, офіційно працевлаштована, незаміжня, неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків на утриманні не має, до кримінальної відповідальності притягується вперше, не намагалась уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення, і усвідомила негативні наслідки своєї поведінки, щире розкаялась у вчиненому, наявність у неї постійного місця реєстрації та проживання, відсутність претензій майнового та морального характеру з боку потерпілого, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання та обставини, що його обтяжує.

Виходячи з приписів статті 50 Кримінального кодексу України, згідно з яких метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно призначити покарання в межах, встановлених санкцією частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України, у виді штрафу. При цьому суд ураховує обставини скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку та його наслідки, а також обрані учасниками судового провадження позиції, викладені у їх заявах.

Отже, з урахуванням вищезазначених обставин, призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі, визначеному статтею 53 та частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, буде належною мірою відповідати особі обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних проступків.

На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до положень статтей 22 та 26 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Долю речових доказів по справі слід вирішити в порядку, визначеному частиною 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлявся, процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 50, 53, 65 - 67 та частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, а також статтями 31, 100, 118, 122, частиною 1 статті 126, статтями 291, 293, 302, 349, 368 - 371, 373 - 376, 381, 382, 392, 393, 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винною у пред`явленому їй обвинуваченні, передбаченому частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, і призначити їй по даній нормі закону покарання у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

Речові докази у кримінальному провадженні:

ножиці побутового призначення з пластиковими ручками чорного кольору з блакитно-зеленими вставками, загальною довжиною 22 см. та довжиною металевих лез - 11 см., які поміщені до спеціального полімерного пакету з номером SUD2007790, що визнані речовим доказом відповідно до постанови дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управлення Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 07 лютого 2026 року й відповідно до квитанції № 154 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 12026226160000005 від 07 лютого 2026 року передані до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області - знищити;

електронний носій DVD-R диск, без написів, із відеофайлами, зафіксованою камерою спостереження, розміщеною біля входу на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , 06 лютого 2026 року у період часу з 23 години 05 хвилин по 23 годину 30 хвилин, який визнаний речовим доказом відповідно до постанови дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управлення Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 11 лютого 206 року - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом строку їх зберігання;

флісову кофту чорного кольору та зимову куртку темно синього кольору зі слідами механічного пошкодження та плямами речовини бурого кольору, в які був вдягнений ОСОБА_4 під час подій спричинення йому тілесних ушкоджень, які мали місце 06 лютого 2026 року за адресою: АДРЕСА_3 , які визнанні речовими доказами відповідно до постанови дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_8 від 11 лютого 2026 року та передані на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_4 - залишити останньому за належністю як власнику.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 Кримінального процесуального кодексу України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1