Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №938/146/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/146/26

Провадження № 2/938/219/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківськоїобласті в складі

головуючого судді Чекан Н.М.

з участю секретаря судового засідання Мартищук Х.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він, тобто позивач, та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 03.03.1995 року. Шлюб зареєстровано Верховинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що складено відповідний актовий запис про укладення шлюбу за №9. Під час перебування у шлюбі народилися діти, які станом на даний час є повнолітніми та мають власні сім`ї. Протягом останнього часу стосунки між сторонами погіршилися, через різні погляди на життя, цінності та ведення спільного господарства і побуту. Тривалий період часу кожен з подружжя живе власним життям, з кінця 2022 року сторони проживають окремо. Сім`я фактично припинила своє існування, шлюб носить формальний характер. Продовжувати такі шлюбні відносини позивач не бажає.

Ухвалою суду від 30.01.2026 року відкрито провадження в справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, представником позивача у позовній заяві вказано про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Такі дії не суперечать вимогам ст. 211 ЦПК України, згідно з якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за йоговідсутності.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника відповідача до суду поступила заява про визнання позову та не заперечення проти ухвалення судом рішення про його задоволення.

Згідно зі ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У ч. 2 ст. 247 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевказане, вивчивши матеріали даної справи, суд приходить до такого висновку.

Право на звернення до суду закріплено у Конституції України, відповідно до ст. 124 якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коженмає право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодойого прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого протии нього кримінального обвинувачення.

У ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст.64 КонституціїУкраїни право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно з вимогами ст. ст.77,81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу сімейних відносин щодо припинення шлюбу.

Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 03.03.1995 року, про що зроблено актовий запис № 9 Верховинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Згідно зі ст.112 Сімейного Кодексу (далі - СК) України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За змістомст.55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст. 56 СК).

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач та відповідач не мають наміру зберігати шлюб.

На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач та відповідач не бажають зберегти їх сім`ю та наполягають на розлученні, суд не може покласти на них обов`язок збереження сім`ї при наявності категоричного заперечення цього.

Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 110-112, 113 СК України, ст. ст. 133, 141, 258-259, 263-265, 282 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Шлюб, зареєстрований 03.03.1995 року Верховинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що зроблено актовий запис №9, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Наталія ЧЕКАН