Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №215/5501/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5501/25

3/215/9/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Демиденко Ю.Ю., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КпАП України,-

УСТАНОВИВ:

15.06.2025 о 22.45 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ 1103, н/з НОМЕР_1 біля будинку №168 по вул. Сергія Колачевського в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується тестом зробленим на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат 1,10‰, чим своїми діями порушив вимоги п.2.9а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Правопорушник ОСОБА_1 та його захисник адвокат Мельниченко Ю.В. в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином (а.с.40), про причину своєї неявки не повідомили. Крім того, 28.07.2025 захисником правопорушника адвокатом Мельниченком Ю.В. подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , працівник поліції не роз`яснив йому його права, матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зокрема рух автомобіля, а також доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис не є безперервним, а тому не може вважатись належним, допустимим та достовірним доказом у справі. Враховуючи викладене, просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а.с.21-23).

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборонні обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

За даних обставин, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, а також наявності в матеріалах справи письмових заперечень захисника правопорушника (а.с.21-23), суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 та його захисника, оскільки положення ч.2 ст.268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов`язкової участі особи в судовому засіданні під час розгляду вказаної категорії справ.

Відповідно до п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суддею встановлено, що винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №362953 від 16.06.2025(а.с.2), рапортом працівника поліції (а.с.3), направленням на проходження огляду на встановлення стану сп`яніння до закладу охорони здоров`я (а.с.4), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5), результатом алкотесту (а.с.6) та відеозаписом на якому зокрема зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (а.с.7).

Доводи захисника правопорушника адвоката Мельниченка Ю.В. про відсутність доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП спростовуються наявними в матеріалах справи документами, які суддя визнає належними, допустимими та достовірними доказами, ставити які під сумнів підстав не вбачається.

Згідно довідки, долученої до матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Таким чином, суддя вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, яке відповідно до вимог ст.23 КУпАП є справедливим та буде достатнім і необхідним для виховання особи.

Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст.279, 280, 294 КпАП України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Реквізити для сплатиштрафу - отримувач коштів: ГУК у Днiпр-кiй обл/Дн-ка об/21081300, Код ЄДРПОУ 37988155, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Р/Р отримувача (IBAN): UA758999980313020149000004001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Реквізити для сплати судового збору (Отримувач коштів: (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106), код отримувача (ЄДРПОУ 37993783), Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО 899998); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Згідно ст.308 КУпАП в порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

СУДДЯ: