Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №182/1183/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1183/25

Провадження № 2/0182/714/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.02.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за законом -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за законом, посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_3 . До дня смерті він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживав в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно у вигляді частки у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі Договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Пахомовською І.Л. від 29 квітня 2003 року за реєстровим № 1077. Інша частка у праві спільної часткової власності зазначеної квартири належала її матері ОСОБА_4 на підставі цього ж Договору міни. Їх право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за № 294 в книзі № 4, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 700897 від 04.06.2003 року. За життя ОСОБА_3 не склав заповіту, тож спадкування належного йому майна повинно здійснюватись у порядку спадкування за законом. Ч.2 ст.1223 ЦК України передбачає, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. До першої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 відносились: їх спільна з ним мати ОСОБА_4 (родинні відносини спадкодавця з якою підтверджені свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , серія НОМЕР_1 ), дочка спадкодавця ОСОБА_2 (родинні відносини з якою підтверджені свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , серія НОМЕР_2 та свідоцтвом про одруження між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , серія НОМЕР_3 ). В передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, шестимісячний строк з часу відкриття спадщини ОСОБА_2 не звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , тож є такою, що спадщину не прийняла. На час відкриття спадщини ОСОБА_3 фактично постійно проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_4 в належній їй квартирі по АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом, складеним їхніми сусідами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та затвердженим головою ОСББ «Світанок» Абельмас Т.А. від 07.02.2025 року. Ч.3 ст.1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою реєстрації спадкодавця. Адже, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зважаючи на це, її мати ОСОБА_4 вважала, що прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_3 , але за життя вона не оформлювала свої спадкові права на зазначену частку спадкового майна. 12 травня 2020 року її мати ОСОБА_4 , яка до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 , померла. Після смерті матері залишилось спадкове майно у вигляді: частки у праві спільної часткової власності на квартиру, загальною площею 46,8 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі Договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Пахомовською І.Л. від 29 квітня 2003 року за реєстровим № 1077; та частки у праві спільної часткової власності на квартиру, загальною площею 46,8 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яку мати прийняла у вигляді спадщини після смерті ОСОБА_3 , але на яку за життя не оформила спадкових прав. Ч.5 ст.1268 ЦК України визначає, що, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Враховуючи позицію даних норм ЦК, прийнята матір`ю спадщина у вигляді частки квартири після смерті її сина також увійшла до складу спадщини після її смерті. За життя мати не склала заповіту. Вона є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті матері. Її родинні відносини з ОСОБА_4 підтверджені її свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 , та її свідоцтвом про укладення шлюбу з ОСОБА_10 , серія НОМЕР_5 . В передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України шестимісячний строк з часу відкриття спадщини після смерті матері, а сааме: 29 травня 2020 року, вона звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Мігунова С.О. з заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим була відкрита спадкова справа № 19/2020. 31 березня 2021 року приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов С.О. видав їй Свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 167, яким було посвідчено її право власності на частку у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала матері на підставі Договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Пахомовською І.Л. від 29 квітня 2003 року за реєстровим № 1077. Щодо оформлення частки квартири, яка належала братові, приватний нотаріус Мігунов С.О. пояснив їй, що, у зв`язку з тим, що на час відкриття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 , мати не була зареєстрована з ним за однією адресою, нотаріус, посилаючись на Інструкцію про вчинення нотаріальних дій, вважає, що вона не прийняла спадщину після смерті сина. З цієї причини вона змушена була звернутись до приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Апалькова Є.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата від 16.06.2021 року, у зв`язку з чим було заведено спадкову справу № 166/2021. У зв`язку з її зверненням до нотаріальної контори після спливу 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця, приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Апальков Є.В. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 червня 2021 року відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_3 та рекомендував для оформлення своїх спадкових прав звернутись до суду. Відповідачем по справі нею зазначено дочку спадкодавця ОСОБА_2 , яка не претендує на спадщину, що залишилась після смерті її батька та не заперечує проти прийняття спадщини саме нею. В судовому порядку їй також необхідно встановити факт постійного проживання її матері ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після його смерті. Ч.2 ст.315 ЦПК України передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Звертаючись до суду з даним позовом, вона обирає спосіб захисту свого майнового права, визначений п.1 ч.2 ст.16 ЦК України – визнання права. За таких обставин звернулась до суду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягала і просила суд позов задовольнити. Додатково суду пояснила, що всі обставини викладені в позові, більше додати їй нічого.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи у свою відсутність, проти задоволення позову не заперечувала (а.с.69,71).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вислухавши позивача, свідків, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч.3 ст.293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також інші справи у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1270 ЦК України, спадкоємець повинен протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття. Прийняти спадщину можливо або фактичним прийняттям або звернутися до суду.

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивачки по справі ОСОБА_3 (а.с.4, 12-14, 16-17). До дня смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживав в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15). Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно у вигляді частки у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі Договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Пахомовською І.Л. від 29 квітня 2003 року за реєстровим № 1077 (а.с.6-7). Інша 1/2 частка у праві спільної часткової власності зазначеної квартири належала матері позивачки ОСОБА_4 на підставі цього ж Договору міни (а.с.6-7). Їх право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за № 294 в книзі № 4, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 700897 від 04.06.2003 року (а.с.7).

Ч.2 ст.1223 ЦК України передбачає, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За життя ОСОБА_3 не склав заповіту, тож спадкування належного йому майна здійснюється у порядку спадкування за законом. До першої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 відносились: їх спільна з померлим мати ОСОБА_4 (родинні відносини спадкодавця з якою підтверджені свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , серія НОМЕР_1 ) (а.с.12), дочка спадкодавця ОСОБА_2 (родинні відносини з якою підтверджені свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , серія НОМЕР_2 та свідоцтвом про одруження між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , серія НОМЕР_3 ) (а.с.16-17). В передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, шестимісячний строк з часу відкриття спадщини ОСОБА_2 не звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , тому є такою, що спадщину не прийняла.

Ч.3 ст.1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою реєстрації спадкодавця.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

На час відкриття спадщини ОСОБА_3 фактично постійно проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_4 в належній їй квартирі по АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом, складеним сусідами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та затвердженим головою ОСББ «Світанок» Абельмас Т.А. від 07.02.2025 року (а.с.15). Зважаючи на це, ОСОБА_4 вважала, що прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_3 , але за життя не оформила своїх спадкових прав на зазначену частку спадкового майна. 12.05.2020 року ОСОБА_4 , яка до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 , померла (а.с.8). Після смерті матері позивачки залишилось спадкове майно у вигляді: частки у праві спільної часткової власності на квартиру, загальною площею 46,8 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі Договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Пахомовською І.Л. від 29 квітня 2003 року за реєстровим № 1077; та 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квартиру, загальною площею 46,8 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яку сападкодавиця прийняла у вигляді спадщини після смерті сина ОСОБА_3 , але на яку за життя не оформила спадкових прав (а.с.6-7). За життя мати позивачки не склала заповіту. Позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті матері. Її родинні відносини з ОСОБА_4 підтверджені свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 , та свідоцтвом про укладення шлюбу з ОСОБА_10 , серія НОМЕР_5 (а.с.13-14). В передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України шестимісячний строк з часу відкриття спадщини після смерті матері, а саме: 29 травня 2020 року, позивачка звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Мігунова С.О. з заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим була відкрита спадкова справа № 19/2020. 31 березня 2021 року приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов С.О. видав їй Свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 167, яким було посвідчено її право власності на частку у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала матері на підставі Договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Пахомовською І.Л. від 29 квітня 2003 року за реєстровим № 1077 (а.с.10). Щодо оформлення частки квартири, яка належала братові, приватний нотаріус Мігунов С.О. пояснив позивачці, що, у зв`язку з тим, що на час відкриття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 , мати не була зареєстрована з ним за однією адресою, нотаріус, посилаючись на Інструкцію про вчинення нотаріальних дій, вважає, що вона не прийняла спадщину після смерті сина. З цієї причини вона змушена була звернутись до приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Апалькова Є.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата від 16.06.2021 року, у зв`язку з чим було заведено спадкову справу № 166/2021. У зв`язку з її зверненням до нотаріальної контори після спливу 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця, приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Апальков Є.В. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 червня 2021 року відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_3 та рекомендував для оформлення своїх спадкових прав звернутись до суду (а.с.18-19). Відповідачем по справі зазначено дочку спадкодавця ОСОБА_2 , яка не претендує на спадщину, що залишилась після смерті її батька та не заперечує проти прийняття спадщини позивачкою (а.с.71).

Стаття 1258 ЦК України передбачає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Викладені в позовній заяві факти підтверджуються не лише документами, наданими позивачем до суду, а й показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона подруга позивачки. Дружать з 1998 року. ОСОБА_12 знає сім`ю подруги, її маму ОСОБА_13 , чоловіка ОСОБА_14 , доньку ОСОБА_15 , сина ОСОБА_16 . В позивачки ще був брат ОСОБА_17 . Батька позивачки не знає. ОСОБА_18 постійно проживала з сином – братом ОСОБА_19 . А ОСОБА_20 з сім`єю проживала окремо від них. ОСОБА_21 помер раніше їх мами. До дня смерті він постійно проживав з їх мамою. Інших спадкоємців, крім ОСОБА_22 , немає.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він – кращий друг дитинства чоловіка позивачки. ОСОБА_12 знає сім`ю свого друга і його дружини. Маму ОСОБА_22 звали тітка ОСОБА_23 . Батько – ОСОБА_24 . Брата звали ОСОБА_17 . ОСОБА_25 з сім`єю жила окремо від матері. А її мама жила зі своїм сином – братом ОСОБА_22 . ОСОБА_17 помер раніше своєї матері. На момент його смерті ОСОБА_25 мама проживала разом з ним. А потім померла й мама Галі.

Ч.2 ст.315 ЦПК України передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За таких обставин суд вважає, що позивач довела обставини, викладені в позовній заяві, івважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за законом – задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її сином ОСОБА_3 в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру, загальною площею 46,8 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 на підставі Договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Пахомовською І.Л. від 29 квітня 2003 року за реєстровим № 1077, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , але за життя не оформила спадкових прав.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал