Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №177/554/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/554/26

Провадження № 3/177/172/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 лютого 2026 року

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Березюк М. В.

розглянувши матеріали, які надійшли від Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

народжений в смт Христофорівка Криворізького району Дніпропетровської області,

зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2026 о 13:00 год, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , умисно вчинив сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 , в присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю малолітньої ОСОБА_3 .

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст.173-2 КУпАП за ознаками - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого могла була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю малолітньої дитини.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, дату розгляду справи судом (вказана у протоколі), до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Заяв по суті справи чи з процесуальних питань, до суду не надійшло.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії». Суд зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки зазначена поведінка ОСОБА_1 , на думку суду, направлена на затягування розгляду справи та нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Тим більше, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, думку прокурора, дійшов до такого висновку.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, санкція даної статті передбачає відповідність за вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. При цьому, під домашнім насильством розуміється умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

При цьому, згідно п. 2 ч.1 Закону, дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Згідно ч. 4 ст. 269 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Отже, дитина вже є потерпілою від домашнього насильства, навіть в тому випадку, якщо вона лише бачила або чула прояви домашнього насильства.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП підтверджується письмовими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 950272 від 19.02.2026 року, складеним уповноваженим суб`єктом, в якому викладені обставини правопорушення, міститься підпис ОСОБА_1 про обізнаність з його змістом; рапортом працівника поліції, що містить виклад обставин правопорушення, а також вказано про вжиття заходів для опитування дитини в присутності психолога, яким встановлено, що дитина ставала свідком конфліктів батьків, що могло завдати шкоди її психологічному та фізичному здоров`ю; фактом звернення на лінію 102 працівників медичної допомоги, які виїхали на викликом до ОСОБА_2 ; письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кожен з яких розкривав власне бачення обставин події 09.02.2026 року, зокрема наявність між ними словесного конфлікту, очевидцем якого стала їх малолітня донька ОСОБА_3 . Факт нанесення удару ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заперечував. Суд акцентує увагу на тому, що розглядає вказану справу про адміністративне правопорушення лише в межах сформованого обвинувачення – фабули протоколу, що полягає у вчинення домашнього насильства психологічного характеру (сварки, образ), в присутності дитини, що могло завдати шкоди здоров`ю дитини.

В рамках даної справи, суд не встановлює наявність чи відсутність факту нанесення тілесних ушкодження ОСОБА_2 , про що вона вказувала у своїх письмових поясненнях. Вказані обставини підлягають встановленню компетентними органами в рамках іншого провадження.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджена письмовими поясненнями малолітньої ОСОБА_1 , яка опитувалася в присутності бабусі та психолога, та надала пояснення про те, що 09.02.2026 о 13:00 год, перебуваючи у власній кімнаті, вона чула гучну сварку батьків, які голосно кричали один на одного впродовж близько 30 хвилин. Після того, як батько зайшов до її кімнати, вона вийшла до спальні та в подальшому почула, як зойкнула мати, після чого побігла до неї, подзвонила старшій сестрі, яка викликала швидку медичну допомогу. Дитина пояснила, що між її батьками часто відбуваються сварки, свідком яких вона є. Вказувала, що не бачила щоб батько вдарив матір (а.с. 7). З урахуванням обставин справи, надання суду письмових пояснень дитини відібраних у присутності психолога, суд не вбачав підстав для виклику до суду малолітньої ОСОБА_4 , оскільки черговий допит дитини, може спричинити додаткове психологічне травмування.

Той факт, що ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 18).

Згідно інформації начальника служби у справах дітей Лозуватської сільської ради, при опитуванні малолітньої ОСОБА_3 , встановлено, що в родині періодично виникають конфлікти, пов`язані з тим, що мати зловживає алкоголем, як наслідок між батьками виникають сварки, свідком яких стає дитина. Дитина вказала, що в такій ситуації вона відчуває страх та хвилювання, намагається перебувати в іншій кімнаті або уникає конфлікту. Службовою у справах дітей також складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, з якого слідує, що родину взято на соціальний супровід, запропоновано роботу з психологом.

Дослідивши матеріали справ про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП за ознаками - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру (словесні образи) в присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 , внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої – малолітньої ОСОБА_3 .

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, обставини його вчинення, а саме те, що події домашнього насильства о 13:00 год 09.02.2026 мала обопільний характер – обопільна сварка обох батьків у присутності дитини, особу ОСОБА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася (дані про протилежне відсутні в розпорядженні суду), в судове засідання не прибув, проявів щирого каяття не встановлено, а тому суд приходить до висновку, що відносно ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в межах санкції ч.2 ст.173-2 КУпАП. На переконання суду, таке стягнення здатне здійснити виховний вплив на ОСОБА_1 та запобігти повторному вчиненню подібних правопорушень, а саме проявів психологічного насильства, в тому числі сімейних сварок за його участі в присутності дитини, що здатні завдати дитині шкоди психологічного та фізичного характеру.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 27, 40-1, ч.2 ст.173-2, 283, 284, 289 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч.2 ст. 173-2 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних доходів громадян, що в грошовому виразі становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 305 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вище вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя М.В. Березюк