Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №753/23861/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23861/24

провадження № 2-др/753/54/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Якусик О.В., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Дударенко Анни Михайлівни про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі № 753/23861/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року у справі № 753/23861/24 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень, вартість неповернутого обладнання у розмірі 5 880 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 690 (шістсот дев`яносто) гривень 63 коп. В іншій частині - у задоволенні позову відмовлено.

05 березня 2025 року адвокат Дударенко А.М. подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, а саме:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3360,00 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06 березня 2025 року заяву передано на розгляд судді Якусику О.В.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Як передбачено частиною третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Сторони в судове засідання не викликалися.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, як визначено ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що 18 лютого 2025 року між адвокатом Дударенко Анною Михайлівною та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 10, предметом якого є надання адвокатом клієнту правничої допомоги та здійснення представництва у цивільному спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з ОСОБА_2 в обсязі та на умовах передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.2. договору, сторони погодили, що розмір плати за надані послуги (гонорару) за цим договором визначається: представництво в суді першої судової інстанції (вступ у справі, підготовка процесуальних документів, подача процесуальних документів, участь у судових засіданнях)від 20000,грн. з урахуванням категорії складності, а також витрат, що пов`язані із прибуттям до суду, що включає, зокрема, представництво інтересів у цивільній справі/участь представника у суді - від 3360 грн/засідання.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що оплатити послуги адвоката (гонорар) та прийняти результати робіт (надання послуг), який оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг).

26 лютого 2025 року сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) № 1, згідно якого сторони погодили вартість наданих послуг, яка складає 3360,00 грн.

Згідно з копією квитанції № ПН1010 від 27.02.2025 ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_3 3360,00 грн з призначенням платежу «оплата зг.акту приймання-передачі виконан.робіт надання послуг № 1 від 26.02.2025р. від ОСОБА_1 , 3070319222».

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, від 08 червня 2021 року у справі 550/936/18.

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Судом встановлено, що при ухваленні рішення суд не вирішив питання про понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на складність і категорію справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, кількість судових засідань та їх тривалість, у яких брав участь представник позивача, кількість підготовлених адвокатом процесуальних документів та їх необхідність, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, їх необхідність у цьому випадку, суд вважає, що за обставинами цієї заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу відповідають наведеним вище критеріям та є обґрунтованими, а тому підлягають стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 915,87 грн.

Керуючись статтями 134, 141, 270, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача - адвоката Дударенко Анни Михайлівни про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі № 753/23861/24 за позовом про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 753/23861/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1915 (одну тисячу дев`ятсот п`ятнадцять) гривень 87 коп.

В іншій частині вимог - відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено 24 лютого 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК