Рішення від 25 лютого 2025 р. у справі №753/23861/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23861/24

провадження № 2/753/3436/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., представника позивача - адвоката Дударенко А.М., розглянувши цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 41880,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов`язань з оплати оренди майна та неповерненням майна.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

13 грудня 2024 року на запит суду до електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» надійшла відповідь, що ОСОБА_2 вибула з проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 - значилась зареєстрованою з 20.03.2017 по 07.06.2024 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року у справі № 753/23861/24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 04 лютого 2025 року.

04 лютого 2025 року розгляд справи відкладено на 26 лютого 2025 року.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибула, явку уповноваженого представника не забезпечила, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

Відповідачу копія ухвали суду про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви, надсилалися за адресою останнього відомого зареєстрованого місця проживання рекомендованим листом, однак адресована відповідачу поштова кореспонденція була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Інформація про стан розгляду справи викладалась у відповідних процесуальних документах - ухвалах суду, які, відповідно до приписів Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень України оприлюднювались у цьому Реєстрі. Окрім того інформація про стан розгляду справи була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідач не скористалася своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 174, 178 ЦПК України та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 02 лютого 2021 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди обладнання № ОО 02-02-21-02-Ю.

Пунктом 1.1. договору визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне використання майно, що належить орендодавцю на праві власності або іншого майнового права згідно акта-приймання передачі.

Згідно з п. 1.1.1. вказаного договору вартість об`єкта оренди виражається в національній валюті України та визначається в актах приймання-передавання обладнання.

Як визначено п. 5.1 договору, об`єкт оренди вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передавання обладнання.

02 лютого 2021 року позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди, що підтверджуються відповідним актом-прийому передачі обладнання, підписаним 02 лютого 2021 року. Загальна вартість наданого в оренду обладнання складає 5880 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок та визначена в акті прийому-передачі обладнання.

Згідно з п. 4.1 договору оренди орендна плата, що складає 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок за кожний місяць користування об`єктом оренди, виплачується орендарем ОСОБА_2 в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 02 числа кожного місяця.

За умовами укладеного договору, якщо відповідач користується річчю, переданою йому у оренду, не за її призначенням або з порушенням умов договору оренди, позивач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Відповідач зобов`язаний усунути погіршення об`єкту оренди, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі позивач має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Якщо відповідач не виконує обов`язку щодо повернення речі, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

12 листопада 2024 року позивач надіслав відповідачу досудову вимогу, з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати та повернути об`єкт оренди, що підтверджується описом та накладною Укрпошти № 6506200036118. Оплати та відповіді від відповідача не надійшло.

Згідно з п. 6.4.1 договору оренди позивач має право здійснити перевірку порядку використання відповідачем майна, що орендується, у відповідності до умов цього договору оренди обладнання.

Фактично не маючи можливість встановити контакт та реалізувати вказане право, враховуючи відсутність відповіді на телефонні дзвінки та електронних засобів зв`язку,враховуючи, що обладнання знаходиться в постійній експлуатації й без належного контролю за станом його експлуатації, воно стрімко втрачає свої властивості та корисний період споживання, позивач заявив вимогу про відшкодування збитків у вигляді вартості об`єкта обладнання, визначеного в акті прийому передачі транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525-526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Як встановлено ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір, відповідно до умов якого відповідач отримав в оренду обладнання. Так, позивач виконала свої зобов`язання за договором в повному обсязі та здійснив видачу обладнання. У свою чергу, відповідач скористався обладнанням, однак, свої зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Згідно вимог ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що відповідач порушив умови договору, а відтак, з нього слід стягнути на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 18 000 грн.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до вимог статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу об`єктів оренди, у зв`язку з закінченням строку дії договору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 вартості орендованого майна, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 18000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою-другою статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення.

Відповідно до пункту 8.3 договору оренди якщо орендар не виконує обов`язок щодо повернення речі, орендодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як зазначалось, позивач надіслала на адресу відповідача досудову вимогу 12 листопада 2024 року, якою повідомила про розірвання договору оренди від 02 лютого 2021 року та про необхідність, зокрема, повернути об`єкт оренди в строк до 26 листопада 2024 року.

Отже, враховуючи норми законодавства України, а також умови договору оренди, позивач, у випадку неповернення відповідачем об`єкта оренди у строк до 26 листопада 2024 року, має право на нарахування та стягнення неустойки з 27 листопада 2024 року.

В той же час, звертаючись із цим позовом до суду 27 листопада 2024 року (надсилання позову засобами поштового зв`язку), позивач визначила період нарахування неустойки з 02 лютого 2021 року до 27 листопада 2024 року.

Крім цього, суд враховує, що позивачем заявлені вимоги про стягнення вартості неповернутого обладання.

Враховуючи вищевикладене підстави для стягнення неустойки відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення закону, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованість у загальному розмірі 23880,00 грн, з яких: 18000,00 грн - заборгованість з орендної плати, 5880,00 грн - вартість неповернутого об`єкта оренди.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору в розмірі 690,00 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень, вартість неповернутого обладнання у розмірі 5 880 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 690 (шістсот дев`яносто) гривень 63 коп.

В іншій частині - у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24 лютого 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК