Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №752/9773/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9773/25

Провадження № 2-о/752/41/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року суддя Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря- Касаткіної А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту смерті, суддя

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду з заявою і просить встановити факт смерті його брата ОСОБА_3 , 1968 року народження.

Посилається в заяві на те, що на початку квітня 2025 року йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його двоюрідний брат, ОСОБА_3 , 1968 року нарродженння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його, начебто, було госпіталізовано до міської клінічної лікарні №12, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у реанімації.

Начебто на підставі заяви цього медичного закладу від 20 січня 2025 року була проведена державна реєстрація смерті.

Отримати лікарське свідоцтво про смерть в установленому порядку йому не вдалося, оскільки медичний заклад відмовив у його видачі, посилаючись на відсутність документального підтвердження родинного зв`язку.

Морг цієї ж лікарні повідомив, що, буцімто, ОСОБА_3 помер, але всі документи були передані в Київський відділ державної реєстрації смерті ЦМУ МЮ.

Він намагався самостійно отримати документи про смерть брата, однак отримав відмову в зв`язку з відсутністю родинного зв`язку.

З урахуванням цього, просить задовольнити заяву.

Заява була зареєстрована судом 22 квітня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України був визнаечний склад суду.

Ухвалою суду від 21 травня 2025 року в справі було відкрито провадження, справа була призначена до судового розгляду.

Заявник в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Заінтереcована особа в судове засідання не з`явилася, про час розгляду справи повідомлена належним чином. Про причину неявки cуд до відома не поставила.

Виходячи з цього, на підставі частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суди розглядають в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

При цьому, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення факту, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Факт смерті особи у певний час за відмови органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті встановлюється за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану у реєстрації факту смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням до цих органів або відсутністю документів, які стверджують подію смерті.

При зверненні до суду заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Доказами, цього можуть бути: медичне свідоцтво, акт органів поліції, акт органів пожежного і водного нагляду та інші докази.

Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Про смерть ОСОБА_3 20 січня 2025 року Київською міською клінічною лікарнею №12 видано Лікарське свідоцтво про смерть №20.

21 січня 2025 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) складено актовий запис про смерть №1170 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 12 актового запису свідоцтво про смерть ОСОБА_3 видано співробітнику Київської міської клінічної лікарні №12 ОСОБА_4 .

Відомості про смерть ОСОБА_3 внесено до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 21 січня 2025 року за № 00146216049.

Відповідно до статті 49 ЦК України актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації відповідно до закону та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України№5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

1) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

2) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року в справі № 186/227/24 ( в схожих правовідносинах ) зазначено, що відсутні підстави для встановлення факту смерті особи в судовому порядку, якщо такий факт вже підтверджується належним свідоцтвом про смерть, виданим відповідно до закону.

Неможливість отримання оригіналу такого свідоцтва сама по собі не є підставою для встановлення факту смерті в судовому порядку.

Враховуючи викладене, проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_3 в порядку, визначеному закононом та компетентним органом, такий факт не підлягає встановленню судом.

Повторна реєстрація смерті особи законодавством України не передбачена.

Крім того, суд не може підміняти державний орган, приймаючи рішення та вирішувати питання, які належать до компетенції іншого суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням цього, підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись статтею 49 ЦК України, Законом України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану», статтями 4, 5, 12, 13, 19, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту смерті відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: К.В.Машкевич