Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №707/4057/25 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/4057/25

2/707/113/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Волкової Н.С.,

за участю секретаря Костроміної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитних зобов`язань, посилаючись на наступне.

11грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 11.12.2024-100001970. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі – 6 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 11.12.2024, строком на 155 днів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, однак відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилася заборгованість в сумі 18 060,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000,00 грн, по процентам в розмірі 7 440,00 грн, комісії у розмірі 540,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) – 1 080,00 грн, по неустойці у розмірі 3 000,00 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання та заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Споживчий центр».

1.2. 19.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Ігнатенка В.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача заперечила проти позову, посилаючись на те, що відповідач не укладав та не підписував кредитний договір із позивачем, не отримувала електронного та електронного цифрового підпису та не отримувала кредитних коштів. Позивач не надав доказів, що саме відповідач зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримала логін та пароль в системі та подавав заяву на отримання кредиту. Відповідач не вчиняв дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Позивачем не доведено факту укладання кредитного договору та його підписання, перерахування коштів та отримання їх відповідачем, вчинення відповідачем будь-яких дії чи бездіяльність, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (кода) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою чи рахунком.

1.3. 30.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому сторона позивача вказала, що між сторонами було укладено кредитний договір №11.12.2024-100001970 від 11.12.2024 у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною відповідача документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору - 11.12.2024. Відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. При подачі позовної заяви додано Відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування.

1.4. 19.01.2026 суд постановив ухвалу про витребування доказів, відклав розгляд справи на 24.02.2026.

1.5. Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві та у відповіді на відзив просив проводити розгляд даної справи за відсутністю представника ТОВ «Споживчий центр».

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у позовній заяві.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. 11грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 11.12.2024-100001970, шляхом підписання електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) E186 заявки, відповіді позичальника, інформаційного повідомлення щодо укладення даного договору. Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 155 днів з дати його надання, датою повернення зазначено - 14.05.2025.

Згідно з копією пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) № 11.12.2024-100001970 від 11.12.2024, підписаного відповідачем, містяться відомості про умови кредитування.

Згідно з копією пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) відповідачу надано інформацію про те, що тип кредиту – кредитна лінія, а основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту визначено в заявці.

Згідно з п. 3.1. договору, встановлено, що кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію(ї) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором.

Пунктом 3.2. договору, встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Відповідно до п. 6 заявки, процентна ставка «стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Договором встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту – 9% від суми кредиту та дорівнює 540,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Договором встановлена неустойка: 90,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 4.1. договору, встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-51XX-XXXX-2279.

Згідно інформаційного повідомлення ОСОБА_1 надав згоду на передавання всім близьким та третім особам, зазначеним у даному інформаційному повідомленні, інформації про укладення споживачем фінансових послуг договору про споживчий кредит, його умови, стан виконання, наявність та розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, процентів за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються в разі невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит або відповідно до законодавства України. У випадку відсутності згоди на таке передавання окремим особам, позичальник мав право вказати про це у полі для виключень.

Підписанням даного інформаційного повідомлення позичальник підтвердив, що повідомлений про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 182 Кримінального кодексу України.

Позичальником під час укладення кредитного договору № 11.12.2024-100001970 від 11.12.2024 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи Bank ID Національного банку.

Згідно з кредитним договором № 11.12.2024-100001970 від 11 грудня 2024 року фінансовий номер позичальника вказаний як НОМЕР_1 .

2.2. Відповідно до листа ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» ТОВ «УПР» Вих. №139-0810 від 08.10.2025 встановлено, що на платіжну картку клієнта 11 грудня 2024 року об 18:04:20 перераховано кошти на суму 6 000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 592297199, призначення платежу: Видача за договором кредиту №11.12.2024-100001970.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором від 11.12.2024, заборгованість відповідача становить 18 060,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000,00 грн, по процентам в розмірі 7 440,00 грн, комісії у розмірі 540,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) – 1 080,00 грн, по неустойці у розмірі 3 000,00 грн.

2.3. Згідно з інформації АТ «Райффайзен Банк» № 81-15-9/2174 від 05.02.2026 платіжна картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 не знайдена.

Згідно з листа ПрАТ «ВФ Україна» №707/4057/25/305/26-Вих від 19.01.2026, абонентський номер НОМЕР_1 11.12.2024 обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ «ВФ Україна», тому визначити абонента в користуванні якого знаходився вказаний телефонний номер, ПрАТ «ВФ Україна» не має можливості.

3. Релевантні джерела права

3.1. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3.2. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором із відповідача, ТОВ «Споживчий центр» обґрунтовувало свої вимоги тим, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з кредитного договору, який нібито укладений із відповідачем ОСОБА_1 у електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором Е186, що надійшов смс повідомленням на фінансовий номер +38(050)7149349, зазначений позичальником.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів, що зазначений у кредитному договорі фінансовий номер +38(050)7149349 належить саме відповідачу ОСОБА_1 , та доказів того, що саме ОСОБА_1 отримав на власний фінансовий номер телефону смс з одноразовим ідентифікатором Е186, за допомогою якого 11.12.2024 підписав кредитний договір №11.12.2024-100001970, взявши на себе відповідні зобов`язання за договором.

На підтвердження перерахування позичальнику кредитних коштів в сумі 6000 грн. позивач надав повідомлення ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» вих. №139-0810 від 08.10.2025 про те, що кредитні кошти на суму 6000 грн перераховані 11.12.2024 на платіжну картку клієнта номер картки НОМЕР_2 , призначення платежу: видача за договором № 11.12.2024-100001970.

Проте згідно з інформації АТ «Райффайзен Банк» (банк-емітент), № 81-15-9/2174 від 05.02.2026 платіжна картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 не знайдена.

Згідно з листа ПрАТ «ВФ Україна» №707/4057/25/305/26-Вих від 19.01.2026, абонентський номер НОМЕР_1 11.12.2024 обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ «ВФ Україна», тому визначити абонента в користуванні якого знаходився вказаний телефонний номер, ПрАТ «ВФ Україна» не має можливості.

Відтак позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору саме з відповідачем ОСОБА_1 , перерахування кредитних коштів у сумі 6000 грн на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 , на умовах, визначених договором, та не довів факту виникнення у відповідача ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №11.12.2024-100001970 від 11.12.2024.

4.3. Підводячи підсумок суд зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач на підставі досягнутої угоди отримував кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови договору. Отже позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, а отже судові витрати позивача стягненню з відповідачки не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ – 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н. С. Волкова