Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №165/2599/25 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/2599/25

провадження № 3/165/8/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Нововолинськ

Суддя Нововолинського міського суду Волинської області Гайворонський О.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,

за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

14 червня 2025 року о 22 год 25 хв ОСОБА_1 по вулиці Шахтарська, 13 в місті Нововолинську керував транспортним засобом «Рено Лагуна» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки протягом року повторно вчинив правопорушення, передбачене частиною першої цієї статті.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, надав пояснення, суть яких полягає в наступному. На зазначеному в протоколі автомобілі, який належить його знайомій, їхав у м. Нововолинську та прямував до м. Володимир. Був і є діючим військовослужбовцем, в той час перебував у відпустці та на лікуванні після операції. Поліцейські зупинили його безпідставно, він вказав, що є військовослужбовцем. Поліцейський Сачук провокував, світив в очі, неправомірно затримав та доставив до відділку поліції, де у нього провели незаконний обшук. Він вимагав виклику працівників ВСП. Від проходження огляду на стан сп`яніння не відмовлявся, просив направити до медичного закладу для огляду, однак з іншим поліцейським, оскільки поліцейському Сачуку не довіряє. Того ж дня він написав і подав до правоохоронних органів (ДБР) заяву щодо неправомірних дій поліцейських.

Захисник подала письмове клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, доведено такими дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №362011 від 14.06.2025 (а.с.1), рапортом (а.с.3), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), копією постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.11.2024 (а.с.10), відеофайлами, які знаходяться на DVD диску (а.с. 14).

Записами досліджених в судовому засіданні відеофайлів, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення та знаходяться на DVD диску, підтверджуються факти зупинки поліцейськими транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 та перебування останнього за кермом, здійснення адміністративного затримання ОСОБА_1 , повідомлення поліцейським про наявні ознаки алкогольного сп`яніння та вимога до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку та подальша відмова останнього від проходження такого огляду.

Захисник у поданому клопотанні про закриття справи про адміністративне правопорушення наводить обґрунтування про недотримання прав ОСОБА_1 при застосуванні адміністративного затримання, в тому числі неповідомлення про затримання військової служби правопорядку, порушень при особистому огляді та огляді речей, непроведення огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до положень ст. 266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а також те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і вимагав проведення такого огляду в медичному закладі.

Наведені доводи суд відхиляє з таких підстав.

Статтею 266-1 КУпАП передбачено порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вказана норма є спеціальною, підстав для її застосування при встановлених судом обставинах, не вбачається, оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений поліцейськими і його огляд повинен був бути проведений у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП як особи, яка керує транспортним засобом.

Матеріалами відеозаписів підтверджується факт вимоги ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, однак при відсутності поліцейського та лише з лікарем, який буде проводити огляд, а також вимога їхати до закладу охорони здоров`я з іншим інспектором, тому що не довіряє поліцейському Сачуку Д.Ю. (диск 2, файл «YUN0000000_000000_250614_232155АА», час запису з 02:00 по 03:20). При цьому ОСОБА_1 поліцейським пояснено, що такий порядок суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Згідно із п. 9 р. ІІ, п. 2 р. ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 (далі у тексті постанови також – Інструкція №1452/735 від 09.11.2015), визначено наступне: з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення; огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством.

З урахуванням досліджених доказів та вказаних норм законодавства суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд відхиляє викладені у клопотанні захисника аргументи, оскільки вони не спростовують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто усвідомленого невиконання ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що такий обов`язок водієм ОСОБА_1 не був виконаний.

Відповідно до копії постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.11.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дана паперова копія судового рішення долучена до матеріалів справи із Реєстру судових рішень посадовою особою Володимирського РВП ГУНП у Волинській області при скеруванні матеріалів до суду (а.с. 10-12, 13). Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. На підставі наведеного, суд відхиляє доводи захисника, викладені в письмових поясненнях, щодо недопустимості вказаного доказу як кваліфікуючої ознаки повторності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006).

Суд дійшов висновку, що клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, задоволенню не підлягає.

Суд також не вбачає підстав для задоволення клопотання щодо скерування матеріалів справи до ГУНП у Волинській області для притягнення поліцейських до передбаченої законом відповідальності, оскільки матеріали справи містять копії талону повідомлення Єдиного обліку № 10022 та відповіді ВП №1 Володимирського РВП ГУНП у Волинській області від 18.06.2025 про реєстрацію звернення ОСОБА_1 з аналогічних питань та скерування до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові.

За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, вважаю за необхідне накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки останній належить іншій особі.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП підлягає до стягнення із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн, що встановлено пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.283, ст.284 КУпАП,

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 (тридцять чотири) тисячі гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. судового збору.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови — не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, відповідно до ст.308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом 3 місяців з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Олександр ГАЙВОРОНСЬКИЙ