Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №154/590/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/590/25

1-кп/154/228/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Володимирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024035510000630 від 12.11.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Харків, Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 на початку червня 2024, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, маючи злочинний умисел, направлений на підроблення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та довідки військово-лікарської комісії, які видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, звернувся до невстановленої досудовим розслідуванням особи, з якою заздалегідь домовився про виготовлення вказаних документів. При цьому, ОСОБА_4 , розуміючи, що вказані документи, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов`язаного та довідка військово-лікарської комісії будуть підроблені, реалізуючи свій злочинний намір, надіслав невстановленій досудовим розслідуванням особі, свої персональні дані особи та свою фотографію для виготовлення вказаних документів, які в сукупності з іншими документами надають право перетнути державний кордон України у період дії правового режиму воєнного стану.

У подальшому, невстановлена досудовим розслідуванням особа, у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, використовуючи реквізитні дані ІНФОРМАЦІЯ_3 , умисно виготовила підроблені офіційні документи – тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 21.10.2024, довідку ВЛК №18295 від 21.10.2024 та довідка №18295 від 21.10.2024, вказавши в них завідомо недостовірні відомості про те, що ОСОБА_4 визнаний непридатний для проходження військової служби з виключенням з військового обліку, а також посвідчила їх печаткою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », після чого передала тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 21.10.2024, довідку ВЛК №18295 від 21.10.2024 та довідка №18295 від 21.10.2024, ОСОБА_4 для використання під час перетину державного кордону України.

Крім цього, він же, 12.02.2024 близько 02-40 год. під час проходження прикордонного контролю, перебуваючи в пункті пропуску для міжнародного автомобільного сполучення «Устилуг», що за адресою: вулиця Левінцова, 60, м. Устилуг, Володимирського району, Волинської області, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно, будучи особою призовного віку, який не має права перетину державного кордону України у період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022, з наступними змінами внесеними Указом президента України №740/2024 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 28.10.2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні»» від 29.10.2024, з метою незаконного перетину державного кордону України, надав працівникам Державної прикордонної служби України завідомо підроблені документи, а саме підроблене тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 21.10.2024, довідку ВЛК №18295 від 21.10.2024 та довідка №18295 від 21.10.2024, які ІНФОРМАЦІЯ_5 (ЄРДПО НОМЕР_2 ), не видавалися та не посвідчувалися, чим використав завідомо підроблений документ.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінальних правопорушень визнав повністю, погодився з кваліфікацією інкримінованих злочинів в новій редакції, підтвердивши фактичні обставини справи і зібрані по ній докази. Пояснив, що проживаючи в м.Харків неодноразово опинявся в епіцентрі бомбових ударів та ракетних обстрілів, також на його очах гинули люди. Ці події глибоко вплинули на його психологічний стан, вирішив знайти можливість виїхати з сім`єю закордон. За засобами соціальної мережі «Телеграм», знайшов контактні осіб, які пообіцяли виготовити документи, які дають право перетнути кордон. Перекинув їм копію паспорта, фото та військового квитка, а також 10 000грн на наданий номер банківської карти. Через тиждень за засобом НП отримав підроблені документи та скинув на банківську карту ще 10 000грн. Через деякий час, разом з сім,єї з Харкова доїхав до пункту пропуску Устилуг, де намагався перетнути кордон, але був зупинений прикордонною службою, які виявили підробку документів та викликали слідчу групу поліції. Розумів, що його дії є протизаконними, а документи підробкою, але на той момент психологічно був у важкому стані, тому не в повній мірі усвідомлював законність своїх дій. Після вчиненого зробив для себе належні висновки, щиро кається, в майбутньому подібних порушень зобов`язується не допускати. Натепер залишається проживати в м.Харків, перебуває на обліку військової служби, працює приватним чином в будівельній бригаді, відбудовують розбомблені приміщення і будівлі. Проживає з дружиною, утримує неповнолітню дитину. З початку повномасштабного вторгнення займається волонтерством, а також зробив добровільний внесок на потреби ЗСУ в розмірі 20000грн.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні даних кримінальних правопорушень визнав повністю, переконавшись у добровільності та істинності його позиції за згодою сторін, у відповідності до ч.3ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз`яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини та кваліфікацію інкримінованих правопорушень справи в апеляційному порядку.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який звільняє від обов`язків, з метою його використання, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, а також у використанні завідомо підробленого документу, доказана повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. ст.65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Отже, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, перевиховання та попередження вчиненню нових злочинів.

При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, згідно з ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінальних проступків та нетяжких злочинів, дані про особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, має вищу освіту, хоча офіційно не працевлаштований, працює різноробом у будівельній бригаді, відбудовують розбомблені приміщення і будівлі. Має сім,ю, утримує неповнолітню дитину, наявні постійне місце реєстрації та проживання, на медичному обліку в спеціальних установах не перебуває. Крім того, з початку війни бере участь у волонтерських ініціативах, зробив добровільний внесок на потреби ЗСУ в розмірі 20000грн. Вину у вчинених злочинах визнавав з початку досудового слідства, надавав логічні та послідовні пояснення, активно сприяв розкриттю злочину, засуджує себе за вчинене діяння, зробив для себе відповідні висновки, щиро кається.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд вважає можливим визнати активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття у вчиненому та добровільна благодійна допомога Збройним Силам України.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого відсутні.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання. При цьому необхідно врахувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а і поведінку під час та після вчинення злочинних дій, тощо.

Суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, думки сторони публічного обвинувачення, ряду обставин, які пом`якшують покарання винного, зокрема активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття у вчиненому та добровільна благодійна допомога Збройним Силам України, ставлення до скоєного, відсутність обтяжуючих обставин та тяжких наслідків, доведення своєї відповідальності перед суспільством, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за можливе при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст.358 КК України застосувати ст.69 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу, та за ч.4 ст.358 КК України - у виді штрафу в межах, установлених санкцією статті, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання та попередження вчиненню нових злочинів.

Судові витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14.11.2024 року, слід скасувати.

Керуючись ст. ст.368,370,374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень і призначити йому покарання:

-за ч.3 ст.358 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень;

-за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

На підставі ч.1ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14.11.2024 року - скасувати.

Речові докази: ві йськово-обліковий документ №7/5711 від 21.10.2024 та довідку ВЛК №18295 від 21.10.2024, видані на ім,я ОСОБА_4 – зберігати в матеріалах справи;

Автомобіль марки «Hundai Tucson» реєстраційний номер НОМЕР_3 та мобільний телефон «Samsung» - вважати повернутими власнику ОСОБА_4 .

На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_7