Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №487/10550/24 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/10550/24

Провадження №2-о/487/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді - Щербини С.В.,

за участі секретаря судового засідання – Брижатої А.С.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 , відносно дитини – ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства.

Обгрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що з 2005 року по 2018 рік вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , що проживав в с. Костянтинівка, Миколаївського району Миколаївської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 від нього вона народила доньку - ОСОБА_4 , яку він визнав своєю дитиною, однак у зв`язку з труднощами, пов`язаними з її з ним відношеннями у 2018 році, припинив з нею сімейні стосунки і переїхав до АДРЕСА_1 .

28 липня 2011 року вона зареєструвала народження доньки у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції.

Зазначає, що ім`я та по батькові доньки у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за її вказівкою.

Звертає увагу, що за життя ОСОБА_3 визнавав себе батьком її дитини, щомісяця надавав їй матеріальну допомогу на її утримання, та в майбутньому хотів записати себе батьком дитини. Однак він не встиг цього зробити, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 помер в лікарні від отриманих бойових поранень.

Вказує, що смерть ОСОБА_3 підтверджується сповіщенням №47 від 20 вересня 2024 року, яке надане військовою частиною НОМЕР_1 та свідоцтвом про смерть актовий запис №2400 від 07 жовтня 2024 року , яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси).

У зв`язку з тим,що ОСОБА_3 загинув під час несення військової служби, на нього та членів його сім`ї розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Встановлення даного факту необхідно їй для отримання у подальшому правового статусу члена сім`ї ОСОБА_3 який дозволить їй реалізувати права, визначені вказаними вище Законами, а саме отримання соціальних гарантій прав членів сімей військовослужбовців та на виплату грошового забезпечення, пенсії дитині по втраті годувальника.

Враховуючи викладене, просила встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Миколаєва, відносно доньки - ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаєві, Миколаївської області.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 грудня 2024 року відкрито провадження у цій справі.

Крім того, вказаною ухвало витребувано інформацію щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3

18 грудня 2025 року на адресу Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла належним чином завірена копія спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 грудня 2025 року залучено до участі у розгляді справи заінтересовану особу – ОСОБА_2 , яка є донькою померлого ОСОБА_3 та прийняла спадщину після його смерті.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлена належним чином, на адресу суду неодноразово направляла заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник заінтересованої особи – Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки не повідомили.

Представник заінтересованої особи – ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки не повідомили.

Заінтересована особа ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, жодних заперечень щодо заяви про встановлення факту батьківства нею не надано.

Оскільки матеріали містять достатньо інформації та доказів, а тому суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження Україна, Миколаївська області, місто Миколаїв, про що в книзі реєстрації народжень 28 липня 2011 року зроблено відповідний актовий запис №2298.

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №2298, у відомостях про батька зазначено ОСОБА_5 , у відомостях про матір зазначено ОСОБА_1 . Підставою запису про батька є заява матері №353/04-3.4. від 28 липня 2011 року.

Державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

Копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 07 жовтня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У підтвердження факту батьківська між дочкою та ОСОБА_3 заявник надала Висновок про біологічну спорідненість № 45056 від 30 жовтня 2024 року, згідно якого ймовірна спорідненість між ОСОБА_3 (померлий), ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 складає 99,999999%.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до вимог ст.121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленого ст. ст. 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно до ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1ст. 135 СК України.

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі із матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України.

Згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5- заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, тобто матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 128 Сімейного Кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

В третьому абзаці п. 13 вказаної постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Крім того, Верховний Суд у постановах від 23.10.19, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

В даній справі заявником було надано висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження №45056 від 30 жовтня 2024 року, який підтверджує спорідненість між померлим ОСОБА_3 та дитиною ОСОБА_4 .

Суд враховує, що встановлення факту батьківства має для заявника юридичне значення, оскільки це відповідатиме інтересам дитини, дасть змогу юридично закріпити відомості про батька дитини, який загинув обороняючи свою державу та, відповідно, оформити у передбаченому чинним законодавством пільги та виплати, пов`язані зі смертю останнього.

Проаналізував досліджені у справі докази, суд приходить до висновку, що факт батьківства ОСОБА_3 у відношенні ОСОБА_4 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку із чим заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі статті 134 СК України рішення суду в частині встановлення батьківства є достатньою підставою для внесення змін до відповідного актового запису

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства– задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Миколаєва, відносно дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка народилась у місті Миколаєві Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 лютого 2026 року.

Суддя С.В. Щербина