Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №686/18006/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/18006/25

Провадження № 11-кп/820/178/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Хмельницького апеляційного суду

в складі: судді-доповідача – ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря – ОСОБА_4 ,

з участю: прокурора – ОСОБА_5 ,

обвинувачених – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників – адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 березня 2025 року за № 12025240000000412 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 3692 КК України, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2025 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Шепетівка Хмельницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , із вищою освітою, розлученого, який має на утримані двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку міста Калуш Івано-Франківської області, українку, громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , із середньо-спеціальною освітою, одружену, яка має на утримані малолітню дитину, раніше не судиму,

визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 3692 КК України та призначено кожному покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.

Строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 28 березня 2025 року по 02 квітня 2025 року та строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 з 20 березня 2025 року по 25 березня 2025 року зараховано у строк відбування покарання відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, шляхом пом`якшення покарання у виді штрафу.

Заставу, внесену за ОСОБА_7 в розмірі 242 240 грн., ухвалено повернути заставодавцю ОСОБА_10 після набрання вироком законної сили.

Заставу, внесену за ОСОБА_6 в розмірі 242 240 грн., ухвалено повернути заставодавцю ОСОБА_11 після набрання вироком законної сили.

Стягнуто із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта – кошти в сумі по 1782 грн. 80 коп. за проведення експертизи.

Арешт майна, накладений ухвалами слідчих суддів від 21 березня 2025 року, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України скасовано.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст. 100 КК України.

За вироком суду, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, вирішили незаконно збагатитися шляхом отримання неправомірної вигоди від військовозобов`язаних осіб за здійснення ними впливу на посадових осіб юридичної особи публічного права КП «Укрспецзв`язок», щодо прийняття рішення про працевлаштування з подальшим забезпеченням бронювання від призову за мобілізацією до Збройних Сил України, вчинивши дані дії за наступних обставин.

Так, 07 березня 2025 року, близько 17 год 01 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи поруч ресторану «Фортеця», що за адресою: м. Хмельницький, вул. Західно-Окружна, 15, за попередньою змовою із ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, під час зустрічі із раніше незнайомим їй ОСОБА_12 , висловила останньому пропозицію здійснити вплив на посадових осіб юридичної особи публічного права – КП «Укрспецзв`язок», під час прийняття ними рішення про працевлаштування ОСОБА_12 до відповідного підприємства із подальшим забезпеченням бронювання від призову за мобілізацією до Збройних Сил України, за що попросила передати на її користь та на користь ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 12000 доларів США, що в перерахунку у національну валюту у відповідності до курсу Національного банку України становить 495 290 гривень.

В подальшому, 12 березня 2025 року, близько 16 год 23 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи поруч АЗС «ANP», що за адресою: м. Хмельницький, вул. Західно-Окружна, 15, за попередньою змовою із ОСОБА_6 , під час зустрічі із ОСОБА_12 , повторно висловила останньому пропозицію здійснити вплив на посадових осіб юридичної особи публічного права – КП «Укрспецзв`язок», під час прийняття ними рішення про працевлаштування ОСОБА_12 до відповідного підприємства із подальшим забезпеченням бронювання від призову за мобілізацією до Збройних Сил України, за що повторно попросила передати на її користь та на користь ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 12000 доларів США, що в перерахунку у національну валюту у відповідності до курсу Національного банку України становить 496 948 гривень.

14 березня 2025 року, близько 17 год 27 хв, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , перебуваючи поруч АЗК «ASLAN», що за адресою: м. Хмельницький, вул. Миру, 7, за попередньою змовою між собою, під час зустрічі із ОСОБА_12 , втретє висловили останньому пропозицію щодо впливу на посадових осіб юридичної особи публічного права під час прийняття ними рішення про працевлаштування ОСОБА_12 до відповідного підприємства із подальшим забезпеченням бронювання від призову за мобілізацією до Збройних Сил України, за що останній мав передати на їх користь неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 12000 доларів США, на що ОСОБА_12 вимушено погодився.

20 березня 2025 року, близько 14 год 15 хв, ОСОБА_6 , перебуваючи на території АЗК «ASLAN», що за адресою: м. Хмельницький, вул. Миру, 7, за попередньою змовою із ОСОБА_7 під час зустрічі із ОСОБА_12 , одержав від останнього неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 12 000 доларів США, що в перерахунку у національну валюту у відповідності до курсу Національного банку України становить 498 876 гривень, за вплив на посадових осіб юридичної особи публічного права – КП «Укрспецзв`язок», під час прийняття ними рішення про працевлаштування ОСОБА_12 до відповідного підприємства із подальшим забезпеченням бронювання від призову за мобілізацією до Збройних Сил України, після чого ОСОБА_6 був затриманий працівниками поліції.

Вищевказаними умисними діями, що виразились у пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання для себе та третьої особи неправомірної вигоди, а також одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинені групою осіб за попередньою змовою, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 3692 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок в частині призначеного покарання скасувати та хвалити новий, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 років позбавлення волі, а ОСОБА_7 призначити покарання з урахуванням ч. 2 ст. 53 КК України у виді штрафу в розмірі 30 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 000 грн.

Вирок у частині призначеного обвинуваченим покарання вважає незаконним, таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених.

Стверджує, що суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 2 ст. 53 КК України та призначив покарання у виді штрафу, яке є меншим ніж вигода, отримана внаслідок протиправних дій обвинувачених.

Крім того, призначаючи покарання місцевий суд безпідставно надав перевагу вимогам ч. 5 ст. 72 КК України, яка є дискреційною, перед імперативними вимогами ч. 2 ст. 53 КК України, якою визначено, що розмір штрафу не може бути меншим за розмір доходу, отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вважає, що суд не в повній мірі врахував й характер вчиненого кримінального правопорушення, оскільки пом`якшив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання зі співвідношення одного дня попереднього ув`язнення – 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, поза увагою суду залишилось й те, що в умовах збройної агресії рф проти України обвинувачені отримали неправомірну вигоду від військовозобов`язаного за забезпечення його бронюванням від призову за мобілізацією до лав Збройних сил України.

На переконання прокурора, призначення обвинуваченим покарання в однаковому розмірі є неспіврозмірним із їх роллю у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримку поданої апеляційної скарги, обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та їх захисників, адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які заперечили проти її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та повторно дослідивши характеризуючі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 3692 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи недоведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.

Однак, вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України).

Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання (п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України).

Перевіряючи доводи прокурора щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного обвинуваченим покарання, колегія суддів вважає такі обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Як вбачається із вироку суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 3692 КК України.

Санкцією ч. 2 ст. 3692 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

Призначаючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання місцевий суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи обвинувачених, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та обґрунтовано призначив таке у виді штрафу.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із його розміром.

Так, частиною другою статті 53 КК України передбачено, що розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо стаття КК України не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.

Тобто, призначаючи особі покарання за ч. 2 ст. 3692 КК України у виді штрафу необхідно враховувати положення ч. 2 ст. 53 КК України та вирішувати питання про визначення штрафу у розмірі, не меншому за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 отримали неправомірну вигоду (дохід) від ОСОБА_12 – грошові кошти в сумі 12 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становила 498 876 гривень.

Отже, призначивши обвинуваченим покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, місцевий суд безпідставно не врахував положення ч. 2 ст. 53 КК України, які підлягали застосуванню та необґрунтовано призначив покарання у виді штрафу у розмірі, меншому ніж отримана обвинуваченими неправомірна вигода.

З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можна визнати законним та обґрунтованим через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку із чим оскаржуваний вирок підлягає частковому скасуванню на підставі положень ст.ст. 409, 413 КПК України, з ухваленням нового вироку, згідно п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України.

Враховуючи відсутність апеляційних скарг в частині кваліфікації дій обвинувачених, колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, вирішили незаконно збагатитися шляхом отримання неправомірної вигоди від військовозобов`язаних осіб за здійснення ними впливу на посадових осіб юридичної особи публічного права КП «Укрспецзв`язок», щодо прийняття рішення про працевлаштування з подальшим забезпеченням бронювання від призову за мобілізацією до Збройних Сил України, вчинивши дані дії за наступних обставин.

Так, 07 березня 2025 року, близько 17 год 01 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи поруч ресторану «Фортеця», що за адресою: м. Хмельницький, вул. Західно-Окружна, 15, за попередньою змовою із ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, під час зустрічі із раніше незнайомим їй ОСОБА_12 , висловила останньому пропозицію здійснити вплив на посадових осіб юридичної особи публічного права – КП «Укрспецзв`язок», під час прийняття ними рішення про працевлаштування ОСОБА_12 до відповідного підприємства із подальшим забезпеченням бронювання від призову за мобілізацією до Збройних Сил України, за що попросила передати на її користь та на користь ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 12000 доларів США, що в перерахунку у національну валюту у відповідності до курсу Національного банку України становить 495 290 гривень.

В подальшому, 12 березня 2025 року, близько 16 год 23 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи поруч АЗС «ANP», що за адресою: м. Хмельницький, вул. Західно-Окружна, 15, за попередньою змовою із ОСОБА_6 , під час зустрічі із ОСОБА_12 , повторно висловила останньому пропозицію здійснити вплив на посадових осіб юридичної особи публічного права – КП «Укрспецзв`язок», під час прийняття ними рішення про працевлаштування ОСОБА_12 до відповідного підприємства із подальшим забезпеченням бронювання від призову за мобілізацією до Збройних Сил України, за що повторно попросила передати на її користь та на користь ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 12000 доларів США, що в перерахунку у національну валюту у відповідності до курсу Національного банку України становить 496 948 гривень.

14 березня 2025 року, близько 17 год 27 хв, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , перебуваючи поруч АЗК «ASLAN», що за адресою: м. Хмельницький, вул. Миру, 7, за попередньою змовою між собою, під час зустрічі із ОСОБА_12 , втретє висловили останньому пропозицію щодо впливу на посадових осіб юридичної особи публічного права під час прийняття ними рішення про працевлаштування ОСОБА_12 до відповідного підприємства із подальшим забезпеченням бронювання від призову за мобілізацією до Збройних Сил України, за що останній мав передати на їх користь неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 12000 доларів США, на що ОСОБА_12 вимушено погодився.

20 березня 2025 року, близько 14 год 15 хв, ОСОБА_6 , перебуваючи на території АЗК «ASLAN», що за адресою: м. Хмельницький, вул. Миру, 7, за попередньою змовою із ОСОБА_7 під час зустрічі із ОСОБА_12 , одержав від останнього неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 12 000 доларів США, що в перерахунку у національну валюту у відповідності до курсу Національного банку України становить 498 876 гривень, за вплив на посадових осіб юридичної особи публічного права – КП «Укрспецзв`язок», під час прийняття ними рішення про працевлаштування ОСОБА_12 до відповідного підприємства із подальшим забезпеченням бронювання від призову за мобілізацією до Збройних Сил України, після чого ОСОБА_6 був затриманий працівниками поліції.

Дії обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 3692 КК України, як пропозиція здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання для себе та третьої особи неправомірної вигоди, а також одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи обвинуваченим вид та міру покарання, колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи винних та обставини, передбачені вимогами ст.ст. 66, 67 КК України.

Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким.

ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується позитивно, щиро розкаюється у скоєному, дані обставини відповідно до положень статті 66 КК України колегія суддів визнає обставинами, що пом`якшують покарання.

ОСОБА_7 за місцем проживання також характеризується позитивно, щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, займається волонтерською діяльністю.

Вказані обставини апеляційний суд вважає такими, що пом`якшують обвинуваченій покарання.

Окрім того, колегія суддів враховує, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувають.

Обставин, що обтяжують ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання судом не встановлено.

Крім того, апеляційний суд враховує, що обвинувачені вчинили інкримінований злочин в умовах воєнного стану, сприяючи ухиленню від призову на військову службу під час мобілізації, що свідчить про підвищену небезпечність скоєного.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання з урахуванням положень ч. 2 ст. 53 КК України у виді штрафу в розмірі 30 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 000 грн.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Що ж стосується тверджень прокурора про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді 2 років позбавлення волі, то такі є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як самим засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Позбавлення ж волі є найсуворішим видом кримінального покарання, що пов`язане із найбільш інтенсивним втручанням держави у права та свободи особи, насамперед право на свободу та особисту недоторканність. Застосування такого покарання повинно мати характер крайнього заходу (ultima ratio) та бути обумовлене неможливістю досягнення мети покарання менш суворими засобами.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким.

Обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Крім того, на утриманні у ОСОБА_6 перебувають двоє неповнолітніх дітей. Призначення покарання у виді позбавлення волі матиме істотний негативний вплив не лише на самого обвинуваченого, а й на інтереси його дітей, що суперечило б принципу індивідуалізації покарання.

Обвинувачений вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, сприяв встановленню обставин кримінального правопорушення, що свідчить про критичне ставлення до своєї поведінки та знижує ризик вчинення нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що мета покарання, визначена ст. 50 КК України, може бути досягнута без ізоляції ОСОБА_6 від суспільства. Призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу повністю відповідатиме вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, справедливим та таким, що не суперечить положенням закону України про кримінальну відповідальність.

Що ж стосується можливості пом`якшення обвинуваченим покарання, з урахуванням їх попереднього ув`язнення, згідно з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України, то колегія суддів не вбачає підстав для такого, оскільки останні вчинили кримінальне правопорушення, спрямоване на сприяння в ухиленні від мобілізації військовозобов`язаних в умовах збройної агресії рф проти України, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку як самого діяння, так і осіб обвинувачених.

За таких обставин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання слід скасувати і відповідно до вимог, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині призначеного обвинуваченим покарання скасувати та в цій частині ухвалити новий вирок.

Призначити ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 3692 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі 30 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 000 (п`ятсот десять тисяч) гривень.

Призначити ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 3692 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі 30 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 000 (п`ятсот десять тисяч) гривень.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили негайно після його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення апеляційним судом.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3