Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №686/27967/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/27967/25

Провадження № 33/820/176/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року,

в с т а н о в и л а :

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм КНП «КП» Хмельницька обласна станція переливання крові», жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

За постановою суду, 23.09.2025 року о 01 год 25 хв ОСОБА_1 в м. Хмельницькому по вул. Героя Олексія Скоблі, 7, керував транспортним засобом ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу ДРАГЕР, результат позитивний – 0,62 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9(а) ПДР України і вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її змінити в частині позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

Стверджує, що місцевий суд не врахував подані ним довідки з місця роботи, відповідно до яких він працює водієм у КНП «КП» Хмельницька обласна станція переливання крові», яке належить до об`єктів критичної інфраструктури. В штаті підприємства відсутні інші водії, а тому застосування до нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік фактично унеможливить виконання покладених на нього трудових обов`язків, зокрема, доставку зразків донорської крові до необхідних закладів.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується даними довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», повторно у судове засідання апеляційного суду не з`явився. Натомість, останній подав клопотання, у якому просив відкласти розгляд справи через хворобу. Однак, жодних документів, які б підтверджували те, що він у судове засідання апеляційного суду не з`явився з поважних причин (медична довідка, лист непрацездатності тощо) не надав.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не поважними.

Як зазначено у ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29 травня 2008 року «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року «Мороз та інші проти України» та інші).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» в п. 41 наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

До того ж у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 серпня 2018 року (справа №11-237сап18) звертає увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст.268 КУпАП, не є абсолютним, а суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12, адміністративне провадження № К/9901/6938/19, Верховний Суд дійшов висновку, що «сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки».

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, з метою запобігання зловживанню процесуальними правами особи, відносно якої вирішується питання про її притягнення до адміністративної відповідальності, та затягуванню розгляду справи з огляду на строки накладення адміністративного стягнення, що можуть бути спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене, апеляційний суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що не буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд уважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій апелянтом не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядаються.

Що стосується посилань апелянта на те, що суд не врахував довідки з місця його роботи, то апеляційний суд зазначає, що сам по собі факт роботи особи водієм у КНП «КП» Хмельницька обласна станція переливання крові» не є обставиною, що виключає застосування передбаченого законом адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Застосування адміністративного стягнення здійснюється у межах санкції відповідної статті з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини та інших обставин справи. Соціальна значущість виконуваних особою трудових обов`язків не може нівелювати вимоги закону та звільняти її від відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху.

Доводи апелянта про можливість призначення йому стягнення без позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 1 рік, не відповідають вимогам закону.

Так, порушення приписів ч. 1 ст. 130 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, позбавлення права керування є безальтернативним стягненням, визначеним у санкції даної статті.

Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, з урахуванням вимог ст.ст. 33-35 КУпАП, санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, місцевий суд прийшов до правильного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 стягнення у межах санкції даної статті, тобто з позбавленням права керування транспортними засобами.

За таких обставин, постанова місцевого суду в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, як того просить апелянт, - відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Федорова Н.О.