Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №454/4594/25 — Сокальський районний суд Львівської області

454/4594/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2026 р. м. Сокаль

Суддя Сокальського районного суду Львівської області Фарина Л. Ю. розглянувши матеріали справи, які надійшли від начальника відділення поліції №2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 за ч.4 ст.130 та ч.3 ст.126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

19.11.2025 року близько 11.20год. на автодорозі у м.Великі Мости по вул. Б.Хмельницького 134 Шептицького району, в порушення вимог п.2.10.е Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Opel Kadett» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук) та після дорожньо-транспортної пригоди вживав алкоголь, однак від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.

Також, водій ОСОБА_1 19.11.2025 року о 11.20год. у м.Великі Мости по вул. Б.Хмельницького 134 Шептицького району, керував автомобілем марки «Opel Kadett» д.н.з. НОМЕР_1 будучи обмеженим у праві керування згідно постанови Кам`янко-Бузького РВ ДВС.

За даними фактами за вчинення ОСОБА_1 кількох правопорушень було складено два протоколи ЕПР1 №517538 за ч.1 ст.130 КУпАП, та ЕПР1 №517562 за ч.3 ст.126 КУпАП, а тому для повного з`ясування усіх обставин справи їх слід об`єднати в одне провадження.

При об`єднанні справи слід дотримуватися вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

В судове засідання правопорушник порушник не прибув, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Справа про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, Суд зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (справа «Пономарьов проти України» 3 квітня 2008 року заява N3236/03). Таким чином, зважаючи, що правопорушник сповіщений про місце і час розгляду справи, проте до суду не з`явився, не надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, не повідомив причини неявки, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності правопорушника на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи водій ОСОБА_1 19.11.2025 року о 11.20год. у м.Великі Мости по вул. Б.Хмельницького 134 Шептицького району, керував автомобілем марки «Opel Kadett» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук) та після ДТП вживав алкоголь.

Однак від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Також, з направлення водія транспортного засобу на огляд в КЗ «Сокальська РЛ» встановлено, що правопорушник відмовився від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 130 ч. 4 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення полягає у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Згідно із пунктом 2.10 (є) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306(далі ПДР), у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Разом з цим, встановлення порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлено інструкцією, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України 9 листопада 2015 року №1452/735, яка зареєстрована МЮ України 11.11.2015 року за №1413/27858, а також вимогами ст.266 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.6 «Інструкції» огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби)

Відповідно до вказаної норми, а також п.7 «Інструкції …», у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення матеріалів №1395).

У той же час, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП та положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, даний огляд проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Крім цього, в даній ситуації вимагається доведення того, що водій ОСОБА_1 відмовилася від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку, на підтвердження чого було складено протокол серії ЕПР1 №517538 за ч.4 ст.130 КУпАП.

Факт відмови водія від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння підтверджено рапортом поліцейського, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння в КНП «Сокальська РЛ», матеріалами справи та відео матеріалом до протоколу.

Як вбачається із відеозапису, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення та був переглянутий в судовому засіданні, працівники поліції прибули на місце ДТП (автомобіль перекинутий в к`юветі). На місці події виявлено двох постраждалих осіб проте жоден не вказує хто був водієм, проте працівники швидкої які прибули на виклик вказали хто був водієм. Після з`ясування всіх обставин було встановлено, що водієм був ОСОБА_1 , патрульний встановив особу водія. Під час розмови з водієм працівники поліції запідозрили у водія ознаки алкогольного сп`яніння, після чого запропонували пройти тест на місці зупинки на що водій не погодився, поліцейський також пропонує проїхати в медичний заклад для огляду. Під час складання матеріалів ОСОБА_1 пояснив що є військовим водієм та просить лишнього не писати та вказує, що після аварії допоміг людям вибратися з автомобіля та потім йому дав хлопець випити напій якій містить малий відсоток алкоголю та демонструє пляшку на відео.

Наявний в матеріалах справи відеозапис події містить достовірні дані про дії порушника та поліцейських на момент зупинки транспортного засобу, має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП.

Крім того, слід зазначити, що велика кількість дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками відбуваються саме через знехтування учасниками дорожнього руху Правилами дорожнього руху, особливо у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Безпека руху це зобов`язання водія не тільки по відношенню до себе але й до інших учасників руху, оскільки порушення учасниками дорожнього руху правил безпеки руху, як правило, призводить до непередбачуваних наслідків, зокрема загрози життю та здоров`ю громадян, пошкодження майна. З огляду на вищевказане суд зауважує, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, як наслідок приводить до дорожньо-транспортних пригод, має більше вагомих причин вважатися тяжчим правопорушенням ніж керування транспортним засобом особою, яка не має такого права.

Згідно до ч.3 ст. 126 КУпАП, відповідальність за даною статтею настає, за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується у формі умислу. Тобто, відповідальна особа, яка склала протокол повинна довести та надати докази, що водій був обізнаний про встановлене тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що постановою від 20.10.2020р. ВП №59218447 встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортним засобом, оскільки такий допустив заборгованість зі сплати аліментів, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Отже винність порушника у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП стверджується матеріалами справи, зокрема: протоколом, рапортом, копією постанови ВП №59218447, довідкою перевірки.

Таким чином, наявними у справі доказами, які є логічними та послідовними, стверджується вина правопорушника у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 130 та ч.3 ст.126 КУпАП

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність для ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують відповідальність – не вбачається.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином, враховуючи характер даного правопорушення, особу порушника, та санкцію статті вважаю за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст.36, 283-285 КУпАП

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.4 ст. 130 та ч.3 ст.126 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить - 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) 60коп.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Сокальського районного суду.

Відповідно до ч. 1ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів (але не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу) надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Роз`яснюю, що у разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Суддя: Л. Ю. Фарина