Вирок від 19 лютого 2026 р. у справі №742/990/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/382/26

Єдиний унікальний № 742/990/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Прилуки матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12026270330000090 від 02.02.2026 р., за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Прилуки, одруженого, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в силу ст.89 КК України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

Наказами начальника Головного управління національної поліції в Чернігівській області № 6 о/с від 11.01.2021 р., 04.01.2023 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначено на посаду поліцейського відділу реагування патрульної поліції Прилуцького районного відділу поліції ГУНП у Чернігівські області відповідно.

Тобто, поліцейські ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівські області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є представниками влади та службовими особами правоохоронного органу наділених владними повноваженнями.

01.02.2026 р., близько 10 год. 40 хв., на автодорозі Т25-40 (сполученням м. Прилуки – с. Дубовий Гай), поблизу повороту до с. Малківка Прилуцького району, Чернігівської області, нарядом поліції ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області у складі поліцейських ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за порушення Правил дорожнього руху було зупинено автомобіль марки «ЗАЗ» (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_3 . Під час спілкування з водієм поліцейськими було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим ОСОБА_3 було повідомлено про початок процедури складання адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що поліцейський ОСОБА_6 є службовою особою правоохоронного органу та виконує свої службові обов`язки, діючи з прямим умислом, спрямованим на уникнення адміністративної відповідальності, вирішив надати поліцейському неправомірну вигоду за невчинення ним дій з використанням наданої йому влади. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаному місці, висловив поліцейському ОСОБА_6 наступні пропозиції неправомірної вигоди: о 10 год. 53 хв. - у розмірі 10 000 грн; о 10 год. 54 хв. у розмірі від 200 до 300 доларів США; о 11 год. 21 хв. - у розмірі 500 доларів США. Вказана неправомірна вигода пропонувалася за не складання відносно ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, на що отримав від поліцейського відмову.

Вказаними діями, які виразились у пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК України.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор підтримала обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, просила визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, та призначити йому покарання в межах мінімальної межі санкції статті у виді штрафу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в пред`явленому обвинуваченні визнав та надав показання, що дійсно 01.02.2026 р. він керував автомобілем «ЗАЗ» та був зупинений працівниками поліції. Усвідомлюючи, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та бажаючи уникнути відповідальності за ст.130 КУпАП, він пропонував працівникам поліції грошові кошти як неправомірну вигоду. Обвинувачений підтвердив, що спочатку пропонував 10 000 гривень, а згодом суми у доларах США, як зазначено в обвинуваченні. ОСОБА_3 окремо наголосив, що незважаючи на те, що співробітник поліції категорично відмовився від прийняття винагороди та неодноразово попереджав його про кримінальну відповідальність за такі дії, він, перебуваючи у пригніченому стані, продовжував наполягати на своєму. Розуміє, що його дії були протиправними, фактичні обставини справи та суми запропонованої вигоди не оспорює. У вчиненому щиро розкаюється, запевнив суд, що зробив належні висновки, просив суворо не карати та обмежитися мінімальним штрафом.

Окремо ОСОБА_3 звернув увагу суду на свій матеріальний стан, вказавши, що на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, щодо яких він виконує аліментні зобов`язання. У зв`язку з цим, обвинувачений просив суд надати йому можливість розстрочки виплати штрафу певними частинами (строком до шести місяців), оскільки одноразова сплата всієї суми поставить його сім`ю та дітей у скрутне матеріальне становище

ІІІ. Оцінка Суду.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинуваченого, які співвідносяться з пред`явленим обвинуваченням, добровільність його відмови від свого права на повний розгляд кримінального провадження, та приймаючи до уваги, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд вважає за необхідне дослідити виключно матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

За таких обставин суд вважає, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_3 у пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, а відтак його дії кваліфікує за ч.1 ст.369 КК України.

Суд наголошує, що склад інкримінованого ОСОБА_3 злочину є формальним, і для кваліфікації його дій за ч.1 ст.369 КК України не має значення, чи виявила службова особа готовність прийняти таку вигоду.

Злочин вважається завершеним з моменту, коли пропозиція стала зрозумілою адресату, оскільки саме в цей момент відбувається активний корупційний вплив на волю службової особи, що і становить суть правопорушення. Об`єктивна сторона цього діяння реалізується через сам факт волевиявлення особи на передачу вигоди, спрямований на деформацію нормальної діяльності органу влади.

Натомість, співробітник поліції категорично відмовився від прийняття винагороди, неодноразово попереджаючи про вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про повну реалізацію ОСОБА_3 свого злочинного наміру на етапі пропозиції, попри отриману відмову.

Будь-яке інше тлумачення, яке б пов`язувало закінчення злочину з реакцією службовця або фактичним отриманням коштів, нівелювало б превентивну функцію антикорупційного законодавства та створювало б умови для уникнення відповідальності за активний підкуп представників влади.

ІV. Призначення покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Судом враховується, що щире каяття обвинуваченого підтверджується його критичним ставленням до вчиненого правопорушення, повним визнанням вини, а також висловленим наміром стати на шлях виправлення та не допускати подібних діянь у майбутньому.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.ст.65-67 КК враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно із ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості, та в силу ст. 45 цього ж кодексу є корупційним злочином;

- фактичні обставини скоєного злочину (час, місце, спосіб, наслідки, поведінку обвинуваченого після кримінального правопорушення);

- особу обвинуваченого: освіту та стан здоров`я, сімейний стан, соціальне становище;

- відсутність відомостей про перебування обвинуваченого на обліку в лікаря психіатра та лікаря-нарколога;

- наявність обставини, яка пом`якшує обвинуваченому покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують;

- раніше не судимого в силу ст.89 КК України та відсутність відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності;

- позицію прокурора, який наполягала на призначенні обвинуваченому покарання в межах мінімальної межі санкції статті у виді штрафу, а також думку обвинуваченого щодо виду та міри покарання.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи, а також тяжкість кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, з огляду на другорядну роль кари як мети покарання, а також позицію прокурора, приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 з обранням покарання в межах мінімальної межі санкції статті у виді штрафу, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

При визначенні конкретного розміру штрафу суд враховує характер вчиненого діяння, яке згідно зі ст.45 КК України є корупційним злочином, проте, зважаючи на щире каяття ОСОБА_3 та його критичне ставлення до вчиненого, вважає за можливе зупинитися на мінімальному розмірі, передбаченому санкцією інкримінованої статті.

Згідно з ч. 4 ст. 53 КК України, враховуючи майновий стан обвинуваченого, наявність у нього на утриманні неповнолітніх дітей та обов`язок зі сплати аліментів, суд вважає за доцільне призначити штраф із розстрочкою виплати рівними частинами строком на 5 (п`ять) місяців. На переконання суду, такий захід забезпечить виконання покарання без надмірного тягаря для сім`ї обвинуваченого та інтересів його дітей.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Рішення щодо речових доказів необхідно прийняти відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.

Керуючись ч.3 ст.349,368,373-376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн /сімнадцять тисяч гривень/.

Відповідно до ч.4 ст.53 КК України розстрочити ОСОБА_3 виплату призначеного штрафу рівними частинами на 5 місяців, зі сплатою щомісячно по 3 400 грн., починаючи з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Речові докази: - оптичний диск DVD-R зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1