Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №732/2174/25 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/2174/25

Провадження № 2/732/193/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді – Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

розглянувши в залі суду в м. Городня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» (вул. Оленівська, 23, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 21133352) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків – НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Універсал Банк» через свого представника Волконітіну Ксенію Юріївну звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.01.2024 у розмірі 14438,28 грн. Також ОСОБА_2 просила покласти на відповідача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що «Monobank» – це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга – переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

Позивач зазначав, що 23 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до банку, з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 23.01.2024 та, встановивши мобільний додаток monobank, отримав розрахункову карту № НОМЕР_2 та відкрив розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 . Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав у мобільному додатку примірники вищевказаних документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Позивач стверджував, що на підставі укладеного договору, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_3 спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. За твердженням позивача, банк свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, істотно порушив умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 14438,28 грн, з яких 14438,28 грн – загальний залишок заборгованості за тілом кредиту; 0,00 грн – загальний залишок заборгованості за відсотками; 0,00 грн – заборгованість за пенею; 0,00 грн – заборгованість за порушення грошового зобов`язання. Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Універсал Банк», позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 31 грудня 2025 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. У позовній заяві представник просила справу розглянути за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення (а. с. 10).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою місця його реєстрації відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2198208 від 31.12.2025: АДРЕСА_2 (а. с. 223). Згідно із відмітками поштового відділення зв`язку поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання на 23.02.2026 не вручене адресату, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 228).

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Від відповідача відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не подав відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Як встановлено в ході судового розгляду даної справи, у жовтні 2017 року Акціонерне Товариство «Універсал Банк» запустило новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках Мonobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга – переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Судом встановлено, що 23 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (а. с. 181).

Положеннями анкети-заяви визначено, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг.

Підписуючи анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank відповідач просив відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні; встановити кредитний ліміт на суму, визначену у мобільному додатку, та погодив, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає 62 календарні дні, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом (п.1.,2 анкети-заяви).

У Запевненні клієнта до договору про надання банківських послуг зазначено, що підписуючи власним УЕП у мобільному застосунку це запевнення для клієнта, що є невід`ємною частиною анкети-заяви до договору, клієнт підтверджує отримання примірника договору у мобільному застосунку monobank, підтверджує своє ознайомлення з угодою та умовами договору за якими буде здійснюватися відкриття та обслуговування його рахунків, розміщення ним вкладів, отримання споживчого кредиту тощо, підтверджує укладення ним договору та зобов`язується виконувати умови договору. Підтверджує, що інформація про заплановану та отриману клієнтом фінансову послугу, вартість цієї послуги та інша інформація, передбачена до надання, в тому числі Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про платіжні послуги» йому надана шляхом її розміщення у договорі на офіційному сайті банку. Він беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд зменшувати, збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту (а. с. 175-177).

За доводами позивача, підписавши анкету-заяву, відповідач уклав із позивачем договір про надання банківських послуг «Мonobank», на підставі якого отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є відповідна платіжна картка.

За твердженнями позивача, банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором.

У свою чергу, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про надання банківських послуг від 23.01.2024 не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі

14438,28 грн, з яких 14438,28 грн – загальний залишок заборгованості за тілом кредиту; 0,00 грн – загальний залишок заборгованості за відсотками; 0,00 грн – заборгованість за пенею; 0,00 грн – заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до підрозділу 1 «Терміни та визначення» розділу І «Загальні умови» наданих до позовної заяви Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, договір про надання банківських послуг «Monobank» – це укладений між банком та клієнтом договір про відкриття рахунку, випуск і обслуговування платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування, що складається з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / UniversalBank, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Monobank», Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, інформації щодо відкриття поточного рахунку та випуску електронного платіжного засобу (в разі наявності) та Тарифів.

Анкета-заява до договору про надання банківських послуг Monobank/UniversalBank – це письмове або електронне звернення клієнта до банку із проханням відкрити йому банківський рахунок та/або надання йому інших банківських послуг на умовах, визначених договором. Підписана клієнтом анкета-заява є підтвердженням укладеного договору.

Мобільний застосунок Monobank – сервіс банку, в рамках банківського продукту Monobank/UniversalBank, що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного застосунку.

Згідно з п.2.1 підрозділу 2 «Основні положення» Розділу І «Загальні умови», банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного застосунку, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору, в тому числі, платіжної системи MasterCard/Visa, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Як визначено у п.п. 2.1, 2.3 підрозділу 2 Розділу ІІ «Загальні умови випуску та обслуговування Платіжних карток» зазначених Умов для надання послуг, банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Картка передається клієнту у віртуальному вигляді у мобільному застосунку або особисто уповноваженим співробітником, або доставляється рекомендованою поштою, кур`єрською службою за адресою, вказаною клієнтом в анкеті-заяві, або іншим способом, що дозволяє однозначно встановити, що платіжна картка була отримана клієнтом (а. с. 47).

Відповідно до п.п.5.1-5.4 підрозділу 5 Розділу ІІ «Загальні умови випуску та обслуговування Платіжних карток» зазначених Умов (5. Надання та обслуговування кредиту), ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов, зазначених в цьому договорі. Ліміт до використання розраховується та встановлюється банком, виходячи з внутрішніх процедур банку та зазначається клієнту в електронному вигляді через мобільний застосунок або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування. Банк має право, на власний розсуд, переглядати ліміт до використання в межах суми ліміту кредитування, що зазначена в договорі. Інформація щодо зміни ліміту до використання (новий розмір ліміту та строки уведення у дію) зазначаються клієнту текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону клієнта та/або у мобільному застосунку. Клієнт шляхом розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів з використанням платіжної картки після встановлення або зміни ліміту до використання, підтверджує факт згоди з встановленням ліміту до використання (а. с. 53).

Пунктом 5.25 підрозділу 5 Розділу ІІ вказаних Умов (5. Надання та обслуговування кредиту) визначено, що сторони погодили, що зобов`язання банку за цим договором та додатками до нього за невикористаною клієнтом сумою кредиту/ліміту кредитування є відкличними і безризиковими (Банк має право відмовитись від надання кредиту/встановлення ліміту кредитування без будь-якого обґрунтування своєї відмови).

Аналіз викладеного вище дає підстави для висновку, що підписання лише анкети-заяви, не є

обов`язковою умовою видачі картки і банк має право відмовитись від надання кредиту/встановлення ліміту кредитування без будь-якого обґрунтування своєї відмови.

Отже, банк повинен довести, що ним було прийнято рішення про видачу картки із встановленням ліміту, і вона отримана відповідачем, а також підтвердити суму кредитного ліміту, який був установлений на карту. Проте, належних та допустимих доказів цього матеріали даної цивільної справи не містять.

Відповідно до підпункту 3 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача», доданого до позову Паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank, сума/ліміт кредиту встановлюється в розмірі від 0 до 500 000 грн (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит та відображена у мобільному додатку) (а. с. 178).

На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав копію вищевказаної анкети-заяви (а. с.181), Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, затверджені протоколом правління № 3 від 10.01.2024, набули чинності з 11.01.2024 (а. с. 14-130), Тарифи за карткою Чорна картка monobank (а. с. 143-145), паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а. с. 178-181).

Із наявних у справі доказів не вбачається, у якому розмірі, на яких умовах та на який строк відповідач отримав у банку кредит. Підписана відповідачем анкета-заява від 23.01.2024 містить лише анкетні дані ОСОБА_1 , відомості про майновий стан та трудову діяльність, без зазначення інформації щодо розміру кредитного ліміту, строку договору та відомостей про видачу банківської карти.

Дослідженням анкети-заяви та Умов і правил надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг, встановлено, що долучені до позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначені права та обовязки сторін договору надання банківських послуг не підписані ані власноручним, ані електронним підписом відповідача ОСОБА_1 . Отже, з матеріалів справи не вбачається, що саме з даними Умовами та правилами відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо користування кредитними коштами.

Суд зауважує, що саме по собі посилання позивача на ознайомлення відповідача із указаними банківськими документами та погодження із ними шляхом їх підписання цифровим підписом у мобільному додатку, без надання відповідних доказів, не може бути прийнято до уваги судом.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді істотні умови договору: ціну, відповідальність у вигляді процентів за користування кредитними коштами, строк кредитування.

Також у матеріалах справи відсутні докази того, чи було взагалі задоволено заяву відповідача та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму.

Крім того, доказів того, що відповідач користувався кредитними коштами, проводив банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.) зокрема, банківської виписки по рахунку ОСОБА_3 , яка містить інформацію про рух коштів по картці, матеріали справи не містять.

Як убачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг від 23.01.2024 у розмірі 14438,28 грн, однак деталізованого розрахунку заборгованості на обґрунтування заявленої суми та складових заборгованості позивачем також не надано.

Частинами 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше н встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За своєю правовою природою правовідносини, які на думку позивача, виникли між сторонами у справі мають змішаний характер, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно: договору банківського рахунку, депозитного договору, договору про надання кредиту, і вони підпадають під правове регулювання норм чинного законодавства (п.п. 2.3 підрозділу 2 Розділу І «Основні положення» зазначених Умов).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення договору), електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється із використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами – суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Згідно із п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 1-6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції станом на час виникнення та дії спірних правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону України «Про електронну комерцію», у редакції станом на час виникнення та дії спірних правовідносин, встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, частин 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК У країни.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 61-28582ск18.

Отже,ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв`язку з чим неможливо належним чином перевірити факт видачі банком кредитних коштів відповідачу, користування останнім кредитними коштами та внесення грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, а тому й відсутні підстави для стягнення на користь позивача в порядку ст. 141 ЦПК України сплачених судових витрат.

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 11, 13, 16, 525, 530, 536, 549, 611, 625, 629, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 10, 12, 77, 81, 133, 141, 247, 258, 264, 265, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що він має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене та підписане 23.02.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» (вул. Оленівська, 23, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 21133352).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків – НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко