Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №485/1699/25 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Суд: Снігурівський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 17 лютого 2026 р.

Справа: №485/1699/25

Суддя: Бодрова О. П.

Справа № 485/1699/25

Провадження №2/485/22/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 лютого 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді – Бодрової О.П.,

за участю секретаря судового засідання – Літвінової Д.Ю.,

представника позивача – Ільїна А.Є. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача – Муравенко К.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снігурівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

установив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у загальному розмірі 87749,60 грн, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 18 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено кредитний договір №77261733, із сумою кредитування 16000,00 грн, зі сплатою відсотків. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір Факторингу № 14/06/21 відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у сумі 47521,60 грн, з яких: 16000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31521,60 грн - сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам Договору позики, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання.

Окрім того, 13 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено кредитний договір №110900, який підписано шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора направленого на номер мобільного телефону позичальника. 29.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 29022024, у відповідності до умов якого, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №110900 від 13.11.2021 у сумі 8928,00 гривень, з яких: 3000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 5928,00 гривень – сума заборгованості за відсотками.

Окрім того, 03 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0507008171. 24.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24/11-22, у відповідності до умов якого, ТОВ «ІНФІНАНС» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 24/11-22 від 24.11.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №0507008171 від 03.11.2021 у сумі 31300,00 гривень, з яких: 4000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 27300,00 гривень – сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами №77261733, №110900, №0507008171 на загальну суму 87749,60 грн, а також понесені судові витрати.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки Муравенко К.В. просить суд у задоволенні позову відмовити, застосувати позовну давність до вимог. Щодо кредитного договору №77261733 від 18.10.2021 зазначає, що кредитний договір укладено 18.10.2021. Строк кредиту 30 днів. Таким чином, датою повернення кредиту визначено 17.11.2021. Кредитний договір №110900 укладено 13.11.2021, строк кредитування 30 днів, датою повернення кредиту визначено 13.12.2021. Кредитний договір № 0507008171 укладено 03.11.2021, строк кредитування 27 днів. Позивач звернувся з позовом лише 01.09.2025, тобто зі спливом позовної давності у три роки. Заміна сторони у зобов`язанні не змінює порядок обчислення та перебігу позовної давності. Звертає увагу суду на те, що за зобов`язанням, строк виконання яких невизначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. При цьому посилається, на п.7.8. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 (справа 914/3224/16) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 (справа 369/6892/15ц). Крім того, зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів, зокрема, відсутній меморіальний ордер, виписки з особового рахунку, тощо. При цьому, посилається на постанову Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №161/16891-15). Долучені до позовної заяви документи не підтверджують факт перерахування коштів відповідачці. Заявлена сума процентів не є співмірною із сумою заборгованості. Просила врахувати ч.2, п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 (справа №902/417/18), 07.10.2020 (справа №132/1006/19). Зазначає, що право вимоги за кредитним договором №77261733 від 18.10.2021, від первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перейшло до нового кредитора, починаючи ще з 14 червня 2021 року, а сам кредитний договір № 77261733 укладено 18 жовтня 2021 року. Правовідносини за вказаним кредитним договором виникли значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. Таким чином, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги щодо відповідача на момент укладення договору факторингу не існувало. При цьому посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року (справа №910/12525/20), 05 липня 2017 року (справа № 752/8842/14-ц), 16 березня 2021 року (справа № 906/1174/18). Окрім того, на підтвердження заявлених вимог, позивачем додано до матеріалів позовної заяви договір надання позики № 0507008171/2 укладеного 03 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНФІНАНС». Одночасно в зазначеному договорі зазначено, що всі інші умови викладені у Правилах, з якими позичальник ознайомився до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною договору. Однак, зазначені Правила, які є невід`ємною частиною договору, відсутні в матеріалах справи. Одночасно до матеріалів позовної заяви Позивач надає договір факторингу № 24/11- 22, укладений 24 листопада 2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про відступлення права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких зазначено в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 24/11-22 від 24 листопада 2022 року, первісний кредитор ТОВ «ІНФІНАНС» відступив позивачу право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №0507008171. Таким чином, позивач надає до позовної заяви докази на підтвердження набуття права грошової вимоги до відповідача саме за договором позики №0507008171, за яким позивач і просить стягнути заборгованість. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту взагалі укладання відповідачем зазначеного договору позики №0507008171 з ТОВ «ІНФІНАНС» /а.с.74-89/.

Також представник відповідача просила визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, посилаючись на те, що відповідачка отримала ухвалу про відкриття провадження у справі 12.09.2025. 14.09.2025 відповідачка звернулася за правовою допомогою. Того ж дня представник відповідачки звернулася з заявою до суду про вступ у справу, а 15.09.2025 ознайомлена з матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відзив є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Так, звернув увагу суду на те, що строки позовної давності для звернення до суду позивачем не пропущені, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Крім того, зазначає, що 02.04.2020 набув чинності Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ, відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено п.12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короно вірусної хвороби, строки, визначені ст.257,258,362,559,681,728,286,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину. Крім того, п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259, 362,552, 681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначають, що доказами отримання кредитних коштів є зарахування коштів на платіжну картку відповідача. Проценти за кредитним договором нараховані відповідно до умов договору. Відповідачка була ознайомлена з процентною ставкою та погодилась на умови договору. Відповідачка, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів. Також, учасник справи мав право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідачка не позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Окрім того, договір факторингу між Первісним кредитором та Позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача /а.с.90-126/.

У письмових запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача фактично навела доводи викладені у відзиві. Додатково зазначає, що довідка ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про перерахування 13.11.2021 на суму 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок), номер транзакції в системі iPay.ua-119516122, призначення платежу: Зарахування 3000 грн на карту НОМЕР_1 , не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ у справі, оскільки вказана довідка не є первинним бухгалтерським документом та допустимим доказом отримання позичальником кредитних коштів за умовами кредитного договору та не доводить факту перерахування коштів на рахунок, відкритий у банківській установі саме на ім`я Відповідача /а.с.127-132/.

14 січня 2026 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення на долучення доказів. Заперечення мотивовані тим, що представником позивача клопотання про витребування доказів подано лише після призначення трьох судових засідань у справі, що порушує принцип змагальності сторін та рівності їхніх процесуальних прав. Представником позивача не було направлено зазначене клопотання відповідачу або його представнику. Зі сторони позивача не надано жодних доказів того, що ним вживалися будь-які заходи для самостійного отримання зазначених доказів, а також не обґрунтовано неможливість їх подання у встановлений законом строк. Окрім того, із поданої виписки неможливо встановити ані особу платника, ані правову підставу здійснення відповідних зарахувань грошових коштів, а також відсутні будь-які відомості, які б однозначно підтверджували, що зазначені грошові кошти були перераховані саме первинними кредиторами. Окрім цього, надана виписка не містить посилань на конкретні кредитні договори, дати їх укладення, суми кредитування, призначення платежів чи будь-які інші ідентифікаційні ознаки, які б дозволяли співвіднести відповідні операції із зобов`язаннями, що є предметом розгляду у даній справі. Таким чином, зазначений документ не підтверджує ані факту отримання відповідачем кредитних коштів від вищевказаних первинних кредиторів, ані розміру таких коштів /а.с.181-184/.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 11 вересня 2025 року вказану позовну заяву прийняла до розгляду та відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження /а.с.67/.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що всі документи за окремим запитом отримують від первісного кредитора, якщо вони відсутні, то для уточнення інформації про належність карткового рахунку та факту зарахування коштів, ними подається клопотання про витребування доказів. Окрім того, зазначив, що кредитні договори відповідають вимогам чинного законодавства, відповідачка була ознайомлена з їх змістом та умовами, була вільна у виборі контрагента, та підписавши кредитні договори погодилась з умовами кредитування.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином і своєчасно.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Фактично виклала позицію наведену у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Окрім того, зазначила, що позивачем порушено принцип змагальності. Розрахунок заборгованості не є належним підтвердження факту отримання грошових коштів. Також, отримана відповідь на клопотання про витребування доказів не доводить поза розумним сумнівом отримання відповідачкою кредитних коштів, оскільки у виписці не зазначено номеру кредитних договорів, дати їх укладення, а також від кого надійшли грошові кошти.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши докази по справі, суд прийшов до такого.

Суд встановив, що 18 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №77261733 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Відповідно до умов Договору позики №77261733 від 18.10.2021, ОСОБА_1 було надано позику в розмірі 16000,00 грн, на строк 30 днів. Розмір процентної ставки складає 1,99%, орієнтована загальна вартість позики 19343,20 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 906,08 % річних.

Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики).

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір Факторингу № 14/06/21 відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників /а.с.9-11/.

Відповідно до п.п.1.1. вищезазначеного Договору факторингу, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід`ємною частиною Договору.

Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників (Додаток №2) (п.п.1.6 договору факторингу).

28 липня 2021 року укладено між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №2 до Договору Факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 /а.с.11/.

27 жовтня 2023 року укладено між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №12 до Договору Факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 /а.с.12/.

27 жовтня 2023 року складено акт прийому-передачі Реєстру боржників №11 від 27 жовтня 2023 року до Договору Факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 /а.с.13/.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 47521,60 грн, з яких: 16000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31521,60 грн - сума заборгованості за відсотками /а.с.14/.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №77261733 від 18.10.2021, за період з 27.10.2023 по 28.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 не погашена та складає 47521,60 грн, з яких: 16000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31521,60 грн - сума заборгованості за відсотками /а.с.15/.

Окрім того, 13 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» був укладений договір про надання споживчого кредиту №110900, підписали паспорт споживчого кредиту /а.с.21-27/.

Відповідно до п.1.3 Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 3000,00 гривень.

Згідно п.1.4 Договору, строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою (якщо Споживач є учасником Програми лояльності), виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Відповідно до п.п.1.5.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Товариство має право, серед іншого, укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача (п.п.3 п.5.1 договору).

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2204 від 22.04.2025, встановлено, що ОСОБА_1 13.11.2021 о 18:02:04 здійснено зарахування кредитних коштів на суму 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) грн, номер транзакції в системі iPay.ua – 119516122, призначення платежу: Зарахування 3000 грн на карту НОМЕР_1 /а.с.100/.

29.02.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29022024, у відповідності до умов якого, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і боржниками (портфель заборгованості) /а.с.28-30/.

29 лютого 2024 року складено акт прийому-передачі Реєстру боржників №2 від 29 лютого 2024 року до Договору Факторингу № 29022024 від 29.02.2024 /а.с.31/.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 до Договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 8928,00 грн, з яких: 3000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 5928,00 грн – сума заборгованості за відсотками /а.с.32/.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №110900 від 13.11.2021, станом на 29.02.2024 заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 8928,00 грн, з яких 3000,00 грн –заборгованість за тілом кредиту, 5928,00 грн – заборгованість за нарахованими відсотками /а.с.46-48/.

Окрім того, 03 листопада 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 на підставі заявки-анкети № 3882788 від 03 листопада 2021 року було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0507008171/2, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4000,00 грн, на строк користування кредитом 27 днів з відсотковою ставкою 1,75 % за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка що 638,75%, застосовуються за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. Строк дії договору - 3 роки /а.с.36-39/.

Сторони погодили, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 5890,00 грн, за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації.

Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов договору.

Максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов договору.

Договір № 0507008171/2 укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 719f3d, що відповідає ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

24 листопада 2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір Факторингу № 24/11-22 відповідно до умов якого, ТОВ «ІНФІНАНС» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ІНФІНАНС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників /а.с.41-43/.

24 листопада 2022 року складено акт прийому-передачі Реєстру боржників від 24 листопада 2022 року до Договору Факторингу № 24/11-22 від 24.11.2022 /а.с.44/.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 24.11.2022 до Договору факторингу № 24/11-22 від 24.11.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 31300,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27300,00 грн - сума заборгованості за відсотками /а.с.45/.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №0507008171/2 від 03.11.2021, заборгованість ОСОБА_1 не погашена та складає 31300,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27300,00 грн - сума заборгованості за відсотками /а.с.40/.

Щодо зазначення у вказаному Реєстрі боржників договору надання позики з номером «№ 0507008171» замість «№ 0507008171/2», суд звертає увагу на те, що зі слів представника відповідача, на підтвердження заявлених вимог, позивачем додано до матеріалів позовної заяви договір надання позики № 0507008171/2 укладеного 03 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНФІНАНС». Одночасно до матеріалів позовної заяви Позивач надає договір факторингу № 24/11-22, укладений 24 листопада 2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про відступлення права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких зазначено в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 24/11-22 від 24 листопада 2022 року, первісний кредитор ТОВ «ІНФІНАНС» відступив позивачу право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №0507008171. Однак, ТОВ «ІНФІНАНС» мало можливість відступити право вимоги лише за одним кредитним договором укладеним з відповідачем, що свідчить про те, що в реєстрах права вимоги була допущена технічна помилка в написанні номера кредитного договору, за встановленого факту неукладення інших договорів, не може бути наслідком спростування факту відступлення права вимоги за договором. Окрім того, суд звертає увагу на те, що інші реквізити договору (дата та сума кредиту) відповідають умовам саме договору «№ 0507008171/2».

Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-251211/48532-БТ від 12.12.2025, на ім`я ОСОБА_1 станом на 18.10.2021 у банку було емітовано наступні картки: № НОМЕР_3 (з 09.02.2018 по 31.12.2025), № НОМЕР_4 (з 09.02.2018 по 31.08.2025), № НОМЕР_5 (з 30.05.2019 по 31.01.2023), № НОМЕР_6 (з 31.08.2011 по 24.06.2024). Окрім того, на ім`я останньої у банку емітовано карту № НОМЕР_7 . На вказану картку ОСОБА_1 було зараховано кредитні кошти, а саме: 18.10.2021 – 16000,00 грн, 03.11.2021 – 4000,00 грн, 13.11.2021 – 3000,00 грн /а.с.169-174/.

Норми права застосовані судом

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, в частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачка не надала докази належного виконання взятих зобов`язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростувала.

Щодо строку позовної давності

Представник відповідачки заявила про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині 1 статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

У даній справі встановлено, що кредитний договір №77261733 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений 18.10.2021, зі строком кредитування на 30 днів, тобто до 17.11.2021. Тобто, враховуючи умови договору, строк загальної позовної давності закінчувався 17.11.2024.

Окрім того, кредитний договір №110900 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений 13.11.2021, зі строком кредитування на 30 днів, тобто до 13.12.2021. Тобто, враховуючи умови договору, строк загальної позовної давності закінчувався 13.12.2024.

Окрім того, кредитний договір №0507008171 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 був укладений 03.11.2021, зі строком кредитування на 27 днів, та строком дії кредитного договору 3 роки (до 03.11.2024). Тобто, враховуючи умови договору, строк загальної позовної давності, з урахуванням строку дії кредитного договору, закінчується 03.11.2027.

Між тим, суд бере до уваги посилання представника позивача на положення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-1Х від 08.11.2023), який ще діяв на час звернення до суду з позовом, відповідно до якого, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України та який продовжує свою дію дотепер.

Таким чином, врахувавши, що з 24.02.2022 перебіг позовної давності було зупинено до закінчення дії воєнного стану в Україні, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду із даним позовом, а тому суд не вбачає підстав для відмови в його задоволенні у зв`язку з пропущенням строку позовної давності.

Щодо переходу до позивача права вимоги за кредитним договором №77261733 від 18.10.2021

Згідно із ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд зауважує, що наявні в матеріалах справи документи та їх копії, а саме: договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», додаткову угоду №2 укладену 28 липня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до Договору Факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, додаткову угоду №12 укладену 27 жовтня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до Договору Факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, акт прийому передачі реєстру боржників №11 від 27 жовтня 2023 року за договором факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, витяг з реєстру боржників №11 за договором факторингу 14/06/21 від 14 червня 2021 року на загальну суму 47521,60 грн, з яких 16000 грн - основна сума боргу, 31521,60 грн - сума заборгованості за відсотками, є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Так, пунктом 1.1. договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 передбачено, що за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

На підставі акту прийому-передачі реєстру боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, клієнт ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а фактор ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року, після чого з урахуванням п. 1.2. договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року представники ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на виконання договору факторингу підписали реєстр, за яким рахується заборгованість за договором позики № 77261733 на загальну суму 47521,60 грн, з яких 16000 грн - основна сума боргу, 31521,60 грн - сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством передбачена можливість передачі майбутньої вимоги, а в спірному випадку умовами договору визначено порядок переходу такої вимоги на підставі вказаного акту прийому-передачі та реєстру боржників, які датовані пізнішою датою ніж сам договір факторингу, але індивідуалізовані належним чином, тому в позивача виникло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки не заперечує щодо факту укладення кредитних договорів, лише вказує про те, що позивач не надав доказів на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів.

Суд відхиляє ці доводи зазначаючи таке.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Як вбачається з кредитних договорів, відповідачем зазначено наступний номер електронного платіжного засобу (банківської картки) № НОМЕР_7 .

З наданої довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачаєтся, що ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_7 . З виписки за договором б/н за період 18.10.2021 по 01.12.2021 вбачається, що 18.10.2021 на картку № НОМЕР_7 здійснено переказ у сумі 16000 грн, 03.11.2021 на картку № НОМЕР_7 здійснено переказ у сумі 4000,00 грн, 13.11.2021 на картку № НОМЕР_7 здійснено переказ у сумі 3000,00 грн /а.с.169-174/.

Відсутність в довідці АТ КБ «ПриватБанк» даних про платника не спростовує факт перерахування коштів за кредитними договорами.

Відповідачка та її представник не спростували того, що відповідачка не отримувала кошти за кредитними договорами, а лише посилалися на недоведеність таких фактів позивачем.

Отже, на думку суд позивачем доведено факт переказу (надання) кредитних коштів відповідачу.

Щодо нарахованих процентів

Представник відповідача у відзиві зазначає щодо несправедливості нарахованих процентів, розмір яких значно перевищує суму заборгованості за кредитом, та їх суперечність ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Зазначені доводи суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Така компенсація може застосовуватися у випадку невиконання зобов`язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов`язання.

Разом з тим, проценти відповідно до статтей 1048, 1056-1 ЦК України є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.

Оскільки нараховані, відповідно до статтей 1048, 1056-1 ЦК України, проценти за користування кредитом не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», на думку суду відсутні підстави для визнання умов кредитного договору в частині передбачених відсотків за користування кредитом, несправедливими.

Крім того, підписуючи договори, відповідачка погодилася з розміром відсотків за користування кредитними коштами, які передбачені умовами цих договорів.

Частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачі» містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Отже, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.

Відповідачкою не пред`явлено вимоги про визнання умов кредитних договорів недійсними, в тому числі щодо встановлення розміру процентної ставки.

Відхиляючи зазначені доводи, суд також бере до уваги, що відповідачка на спростування заборгованості нарахованих процентів не надала суду іншого належного розрахунку, який відрізнявся б від наданого позивачем, виходячи з умов кредитного договору.

З огляду на наведене, умови кредитних договорів не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, а тому відповідні доводи в цій частині також є неспроможними.

Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, конкретні умови кредитування, відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання за договором, вимоги позивача про стягнення заборгованості у заявленому розмірі знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Отже, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн.

На підставі викладеного, ст.526,629,610,1048,1049,1054 ЦК України та керуючись статтями 4,12,13,76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами №77261733 від 18.10.2021, №110900 від 13.11.2021, №0507008171 від 03.11.2021 у загальному розмірі 87749,60 (вісімдесят сім тисяч сімсот сорок дев`ять гривень шістдесят копійок) гривень.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2026 року.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.П. Бодрова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua