Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №945/2120/25 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2120/25

Провадження № 3/945/6/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Лопіна О.О., за участю секретаря судових засідань Швець Л.В., адвоката Титаренко Ю.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , під час розгляду матеріалів, які надійшли з Відділення поліції № 5 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Білозерка, Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 173, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановила:

Згідно протоколу серії ВАД № 609899 від 23.09.2025, 23 вересня 2025 року о 14 год. 00 хв., за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Трихати, вул. Центральна, поблизу будинку 10, ОСОБА_1 , перебуваючи у громадському місці, біля зупинки громадського транспорту, вчинив хуліганські дії відносно ОСОБА_2 , в ході яких висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхався та чіплявся за одяг, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.

Уповноваженою на складення адміністративного протоколу особою дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 173 КУпАП.

Окрім цього, згідно протоколу серії ЕПР1 № 462907 від 23.09.2025, 23 вересня 2025 року о 17 год. 43 хв., у с-щі Весняне, дорога Т1506, Миколаїв-Доманівка-Берізки, 1 км, мобільний блокпост, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21112, н/з НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: порушення координації рухів, порушення мови, звуження зіниць, які не реагували на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру № 25, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Уповноваженою на складення адміністративного протоколу особою дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказані адміністративні матеріали об`єднанні в одне провадження на підставі ст. 36 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, 173 КУпАП не визнав та суду повідомив, що до цього з потерпілою неодноразово відбувались конфліктні ситуації, вона неодноразово його задівала та казала про нього неправду, що призводило до сварок з дружиною. 23 вересня 2025 року поїхав у місто Миколаїв на базар. Там зустрів потерпілу, з якою зіштовхнулись та виник конфлікт. Потім, коли повернувся на маршрутному таксі у с. Трихати, на зупинці знову зустрілись. ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та сказав, що «розірве їй рот», хотів вдарити по затилку, однак зачепив тільки волосся. Підтвердив, що висловлювався в її бік нецензурною лайкою. Зауважив, що двічі намагався уникнути конфліктної ситуації з потерпілою, проте цей раз не витримав. Фактично винуватість не визнав через те, що вважає винною у конфлікті потерпілу, яка на його думку і спровокувала конфлікт.

У подальшому, у той же день, через деякий час узяв машину та поїхав до магазину із колегою пити каву. До магазину під`їхали працівники поліції із потерпілою, яка відмовилась забрати заяву на нього. З метою оформлення документів за заявою, співробітники поліції запропонували проїхати до мобільного блокпосту, так як вони не уповноважені на оформлення документів і передадуть ОСОБА_1 іншим поліцейським, які і будуть займатись цією справою. ОСОБА_1 погодився, до нього в авто сів один із поліцейських, який вказував дорогу. Приїхавши на блок пост, перші поліцейські поїхали, а інші почали оформлювати документи. У цей час на блокпост приїхав ще один поліцейський, якого називали «директором», тобто начальником і ОСОБА_1 подумав, що він їх керівник. Під час спілкування, начальник підлеглим повідомив, що «він якийсь не такий, оформлюйте його». Перед тим, як увімкнути бодікамеру, один із співробітників поліції запитав, чи вживав він заборонені засоби, ОСОБА_1 зізнався, що два дні тому. Після чого, йому повідомили як себе треба поводити, коли увімкнуть камеру і роз`яснили, що їхати до лікарні не треба, свідоцтво на право керування транспортним засобом не відберуть, так як він скаже, що воно в застосунку «Дія», а коли складуть протокол йому повідомлять до кого завтра треба поїхати, щоб вирішити питання уникнення відповідальності.

ОСОБА_1 був схвильований, йому не потрібні були проблеми і щоб забрали свідоцтво на право керування транспортним засобом, тому на пропозицію працівників поліції погодився. Перед тим, як увімкнули камеру, йому сказали перепаркувати автомобіль, а отже вийшло так, ніби його зупинили співробітники поліції, хоча він там знаходився досить тривалий час та чекав оформлення матеріалів за ст. 173 КУпАП.

Огляд на стан сп`яніння не проводили, направлення не підписував, свідоцтво на право керування транспортним засобом було при ньому.

Один співробітник поліції оформлював матеріали та складав протокол, інший спілкувався з ОСОБА_1 . Крім того, окрім ст. 130 КУпАП, було складено адміністративний протокол за порушення користування паском безпеки під час керування транспортного засобу.

На наступний день він поїхав до вищевказаної особи з поліції з метою вирішити питання уникнення відповідальності, як йому радили співробітники поліції, проте був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Титаренко Ю.О. просив суд закрити адміністративні справи на підставі ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 173 КУпАП, зокрема зазначивши наступне.

У ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення за ст. 173 КУпАП, так як останній не мав на меті порушення громадського порядку, а пояснення потерпілої, надані суду відрізняються від тих, які надані співробітникам поліції.

Крім того, при складені адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП було порушено порядок направлення ОСОБА_1 на огляд. Так, матеріали справи не містять огляд на стан сп`яніння на місці із вказанням, які саме ознаки про це свідчать, і який підписується особою, яка оглядалась. Відсутній підпис ОСОБА_1 у направленні на медичний огляд. Покази його підзахисного є послідовними, підстав їм недовіряти немає. Долучені докази свідчать про імітацію адміністративного правопорушення. Звернув увагу, що ОСОБА_1 дозволили покинути місце складення протоколу за кермом, що підтверджує те, що жодних ознак наркотично сп`яніння у нього не було.

Потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання не з`явилась, через канцелярію суду подала заяву, у якій виклала пояснення по суті справи та просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Зокрема із пояснень слідує, що ОСОБА_2 23 вересня 2025 року поїхала маршрутним таксі в м. Миколаїв по особистим справам. На базарі її штовхнув невідомий чоловік, якому зробила зауваження: «дивіться куди йдете». Повертаючись до себе додому, у маршрутному таксі також їхав цей чоловік, який виражався в її адресу нецензурною лайкою, а коли вийшла на зупинці, чоловік почав чіплятись до неї, штовхати, вдарив 2 рази по голові та обхопив руками шию. На її зауваження та зауваження інших людей чоловік не реагував. До цього всього були і погрози вбивством.

Вислухавши пояснення осіб у судовому засіданні, допитавши свідків, вивчивши письмові докази, долучені до протоколів, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за ст. 173 КУпАП настає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих - головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки правопорушника. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.

При розгляді адміністративних справ про хуліганство необхідно встановити всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з`ясувати чи порушила особа своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, а також з`ясувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.

З суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Тобто, дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на суспільний порядок. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони, яка є складовою правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії. Тобто, суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

Тобто, для юридичної оцінки діяння за статтею 173 КУпАП обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього правопорушення у виді порушення громадського порядку і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №609899 від 23.09.2025, складеного у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП. Протокол не містить зауважень з боку ОСОБА_1 ;

- поясненнями ОСОБА_1 у судовому засіданні, відповідно до яких визнав, що погрожував потерпілій, виражався в її бік нецензурною лайкою та намагався вдарити. Це все відбувалось у громадському місці – на зупинці громадського транспорту;

- письмовими поясненням потерпілої ОСОБА_2 , та свідка ОСОБА_3 .

При цьому суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 мети – порушення громадського порядку.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 , знаходячись у громадському місці – на зупинці громадського транспорту, голосно висловлюючись нецензурною лайкою у бік жінки, погрожуючи їй розправою («розірву рота»), при цьому вчинив спробу нанести їй удар, не міг не усвідомлювати, що тим самим порушує громадський порядок та свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Така поведінка є неприпустимою та зухвалою, суперечить загальноприйнятим нормам поведінки в суспільстві, свідчить про бажання самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб (потерпілої) та протиставити себе іншим громадянам.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 вбачаються усі складові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Разом з тим, що стосується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд дійшов такого.

З протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 № 462907 від 23.09.2025, вбачається, що 23 вересня 2025 року о 17 год. 43 хв., у с-щі Весняне, дорога Т1506, Миколаїв-Доманівка-Берізки, 1 км, мобільний блокпост, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21112, н/з НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: порушення координації рухів, порушення мови, звуження зіниць, які не реагували на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру № 25, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначена норма закону є бланкетною, тому необхідно з`ясовувати, серед іншого, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм в протоколі про адміністративне правопорушення.

Суб`єктом правопорушення за статтею 130 КУпАП є саме водії транспортних засобів, які відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України керують ними, маючи посвідчення водія відповідної категорії, або які навчають керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, характеризується наявністю прямого умислу.

Об`єктом правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення має містити не лише зазначення виду сп`яніння, а також має бути зазначено час та місце вчинення правопорушення.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння визначений у ст.266 КУпАП, та також передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (надалі Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103(надалі Порядок).

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Із долученого направлення на огляд, який до речі не містить підпису водія, який складений та підписаний інспектором СРПП ВП №5 ОСОБА_4 зазначено медичний заклад МОЦ ПЗ. Разом з тим, що це за заклад та місце його знаходження не зазначено, що свідчить про формальне складення вказаного документу.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_5 , інспектор СРПП ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області суду повідомив, що 23.09.2025 перебував на чергуванні на мобільному блокпосту ОСОБА_6 . На блокпост приїхала слідчо-оперативна група та ОСОБА_1 на власному авто, з метою оформлення матеріалів за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. СОГ відпрацювали матеріали за заявою потерпілої, проте вони не уповноважені на складання адміністративного протоколу. На блокпосту свідок перебував з напарником ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 після спілкування з ОСОБА_1 займався оформлення документів, перебуваючи в авто. Напарник знаходився біля ОСОБА_1 .

Спочатку ОСОБА_5 повідомив, що після складення протоколу за ст. 173 КУпАП, ОСОБА_1 , у його присутності зізнався, що за два дні до цього він вживав наркотичні засоби – канабіс, і коли йому запропонували пройти медичний огляд, останній у його присутності та напарника відмовився.

Разом з тим у подальшому визнав, що ОСОБА_1 не у його присутності відмовився від проходження медичного огляду. Так, зі слів його напарника свідок дізнався про вживання наркотиків та відмову у проходженні медичного огляду, а тому склав адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також свідок зазначив, що у ОСОБА_1 особисто виявив: «звужені зіниці ока, відсутня реакція на світло», проте яким чином виявив ознаки пояснити не зміг.

Разом з тим погодився, що явно виражених ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 (окрім звужених зіниць) не було, а фактично підставою для направлення на медичний огляд було зізнання останнього у вживанні за два дні до цього наркотичних засобів – курив канабіс.

Підтвердив, що після складення адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП у ОСОБА_1 свідоцтво на право керування транспортним засобом не вилучалось. Пояснити, чому ОСОБА_1 , який має ознаки наркотичного сп`яніння дозволили сісти за кермо та покинути місце зупинки у такому стані, інспектор не зміг. Як і не зміг пояснити, чому відео з бодікамери починається із зупинки транспортного засобу, за кермом якого був ОСОБА_1 , коли фактично останній вже тривалий час перебував на цьому місці і чекав оформлення матеріалів за хуліганські дії. Зі слів свідка, він не бачив, щоб авто перепарковували.

Оглядом відео з боді-камери поліцейського встановлено наступне.

Відео починається із зупинки транспортного засобу, з авто виходить ОСОБА_1 , розпочинається діалог.

Інспектор: «Доброго дня. Інспектор ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області. Надайте Ваше посвідчення водія, воно ж у Вас в Дії? Правильно? Та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Ви ОСОБА_1 , правильно? Ви зупинені за порушення п. 2.3.в. ПДР. Ви вживали наркотичні засоби?»

ОСОБА_1 : «Так, вживав, позавчора, канабіс.»

Інспектор: «Так, зараз 23.09.2025, на годиннику 17 год. 54 хв., був зупинений транспортний засіб ВАЗ 21112. Встановлює анкетні дані ОСОБА_1 . Так як у Вас вбачаються ознаки наркотичного сп`яніння, а саме порушення координації руху, порушення мови та звужені зіниці, які не реагують на світло, пропоную проїхати до медичного закладу для огляду на стан наркотичного сп`яніння. Будете їхати?»

ОСОБА_1 : «ні».

Інспектор: «відмовляєтесь? Тоді за відмову буде складений адміністративний протокол по п. 2.5. ПДР. Вам зрозуміло?»

ОСОБА_1 : «так».

Суд констатує, що для направлення водія транспортного засобу для проходження огляду на стан сп`яніння, працівники поліції повинні виявити у водія ознаки алкогольного або наркотичного сп`яніння.

З відео встановлено, що ОСОБА_1 під час складення адміністративних протоколів постійно перебував у полі зору відеокамери. Чітко відповідав на запитання. Його поведінка була належна та адекватна, будь-яких ознак, про які вказано інспектором ОСОБА_4 , а саме порушення координації руху, порушення мови з відео не вбачається.

Крім того необхідно зазначити, що жодних дій для встановлення звужених зіниць, які не реагують на світло інспектором не проведено.

Допитати у якості свідка інспектора ОСОБА_4 , який особисто спілкувався із ОСОБА_1 на місці складення адміністративного протоколу та нібито зупинив водія, не надалось можливим, особа на виклик суду на 17.12.2025, 25.12.2025, 14.01.2026, 03.02.2026, 18.02.2026 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Частиною 1 статті 266 КУпАП встановлено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1 розділу X Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Аналогічна норма міститься у п. 2 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада2015р. №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада2015р. за №1413/27858.

Разом з тим, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відповідного документа встановленої форми щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а саме акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Більше того, допитаний у судовому засіданні інспектор підтвердив, що ОСОБА_1 покинув місце складення адміністративних протоколів за кермом свого авто, що підтверджує обґрунтовані сумніви у суду щодо наявності вказаних у протоколі ознак наркотичного сп`яніння, які б давали підстави співробітникам поліції для направлення ОСОБА_1 до медичної установи.

Отже, у ході розгляду справи встановлено, що відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з доданими до нього матеріалами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява №13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч.1ст.130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Так, у рішенні по справі «Кобець проти України»(«Kobets v. Ukraine»)no. 16437/04 ECHR 14.02.2008 у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к).

Згідно положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого (п. 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barberа, Messeguе and Jabardo v. Spain) від 06 грудня1988року, п. 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002року).

Отже судом констатується, що вина ОСОБА_1 не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.

Судом встановлено, що на час нібито зупинення транспортного засобу та констатації інспектором порушення ОСОБА_1 пункту 2.3.в ПДР, ОСОБА_1 вже тривалий час перебував на мобільному блокпості. Більше того, ОСОБА_1 на вказане місце приїхав у супроводі поліції (СОГ). Отже зупинення транспортного засобу було імітованим.

Відео з камери поліцейського повністю спростовує наявність у ОСОБА_1 будь-яких ознак наркотичного сп`яніння, що підтверджено і свідченнями ОСОБА_5 (про відсутність явних ознак наркотичного сп`яніння). ОСОБА_1 під відео не роз`яснено його прав, що свідчить про порушення права у тому числі на захист.

Отже, матеріали справи свідчать про штучне створення обставин адміністративного правопорушення та такі дії поліцейських з огляду на положення Європейської конвенції з прав людини набувають ознак свавілля та яскраво свідчать про порушення права особи на захист.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись статтями ст. 38, 130, 173, п. 1 ч. 1 ст. 247, 280, 283-285КУпАП

постановила:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та закрити провадження у справі, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Олена ЛОПІНА