Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №541/3784/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/3784/25 Номер провадження 22-ц/814/1251/26Головуючий у 1-й інстанції Морозовська О. А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 100433034, за яким відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15000 грн. 14 вересня 2021 року згідно умов Договору відступлення права вимоги №08Т, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 100433034 від 19 грудня 2020 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (позивача), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором становить 21009,91 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8575 грн; заборгованість за відсотками становить 12434,91 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн. На підставі наведеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 100433034 від 19 грудня 2020 року в сумі 21009,91 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 100433034 від 19.12.2020 року у загальному розмірі 2715 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 528 гривень 81 копійка та витрати на правничу допомогу в розмірі 654 гривні 90 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржено представником ТОВ «Діджи Фінанс».

У апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить скасувати рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а також вирішити питання судових витрат.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що суд не звернув уваги на те, що згідно з пунктом 2.3.1.2. Договору про споживчий кредит, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій).

Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Оскільки відповідач в період дії договору на пільгових умовах, кредит не повернув, а продовжував користуватися кредитним коштами, то ТОВ «Мілоан» відповідно до умов п. 2.3.1.2., з якими погодився Відповідач, нарахував проценти за користування кредитом за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6 Кредитного договору) за 60 днів, і таке нарахування відповідає вимогам вищенаведених норм ЦК України та умовам Договору та спростовує доводи Відповідача про нарахування відсотків за межами умов кредитного договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 100433034, шляхом підписання заявником анкети-заяви на кредит № 100433034 та договору про споживчий кредит № 100433034, відповідно до умов якого Позикодавець надав Позичальнику грошові кошти в сумі 15000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою комісії за надання кредиту та відсотків у визначеному договором порядку та розмірі.

Факт отримання коштів ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням № 24713700 від 19 грудня 2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Мілоан» загальний борг ОСОБА_1 за кредитним договором № 100433034 становить 21 009, 91 грн. з яких борг по тілу кредиту – 8 575 грн., борг по відсотках – 12 434, 91 грн, борг по пені – 0, борг по комісії – 0.

У подальшому, 14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір відступлення прав вимоги №08Т, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 100433034 від 19 грудня 2020 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Відповідно до витягу з додатку до Договору факторингу №08Т від 14 вересня 2021 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21009,91 грн.

Задовольняючи частково позов районний суд виходив з того, що наявні підстави для стягнення з відповідача тіла кредиту оскільки сторони визначили термін повернення кредиту – 18 січня 2021 року, а тому нарахування процентів поза строком кредитування є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновками районного суду з огляду на наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1ст.634 ЦК Українислідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7ст.11 Закону України«Про електронну комерцію»пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Стаття 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Позивачем до позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення ТОВ «Мілоан» права вимоги до відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором № 100433034.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 отримала у ТОВ «Мілоан» кредит, суму якого вчасно не повернула, а тому з неї на користь правонаступника кредитора ТОВ «Мілоан» - ТОВ «Діджи Фінанс» належить стягнути заборгованість за тілом кредиту, з вирахуванням переплачених коштів за процентами та коштів за сплату комісії.

Обґрунтовуючи підстави для подальшого нарахування відсотків, скаржник стверджує, що мало місце продовження строку дії кредитного договору шляхом його пролонгації, що свідчить про правомірність нарахування відсотків вже за межами 30 денного строку дії договору.

Проаналізувавши загачені твердження кредитора, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на положення пункту 2.3.1.1. кредитного договору, яким визначено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування. Для продовження кредитування він має вчинити дії, а саме сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Тобто для того, щоб дія зазначеного кредитного довгому вважалась продовженою, саме позичальник має вчинити певну дію, яка-б засвідчила про наявність підстав для його подальшої пролонгації.

Між тим матеріали справи не містять будь-яких доказів про вчинення позичальником дій, які-б в розумінні п. 2.3.1.1. кредитного договору свідчили про наявність підстав для його пролонгації.

Доводи апеляційної скарги, що відповідачем здійснювались погашення за кредитним договором по сплаті комісії, ну думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки на їх підтвердження позивачем надано лише довідку, сформовану ТОВ «Мілоан», в якій наявні загальні відомості про нарахування та погашення. При цьому будь-які дані, що могли б свідчити про активні дії позичальника для їх погашення, зокрема внесення коштів через термінали чи через інші електронні засоби , суду не надані.

Таким чином, позивачем не було доведено у встановленому законом порядку, що позивачем вчинялись дії, передбачені п.2.3.1.1 кредитного договору, які б зумовлювали правомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами встановленого договором строку.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді Л. І. Пилипчук

О. В. Чумак