Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №127/41177/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/41177/25

Провадження № 3/127/8622/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 550873 від 26.12.2025: «26.12.2025 о 08 год 18 хв у м. Вінниці, вул. Тиврівське шосе, 2/3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, тест номер 3321, результат позитивний 0,42 проміле. Дана подія фіксувалась на портативні відеореєстратори 473693, та 468881, чим порушив п.2.9 (а) ПДР».

ОСОБА_1 до суду з`явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав, суду пояснив, що 26.12.2025 року його зупинили працівники патрульної поліції, пояснивши, що автомобіль має брудні номера. Працівник поліції повідомив, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти тест, на що ОСОБА_1 погодився. Тест показав стан алкогольного сп`яніння, результат 0,42 проміле. У подальшому, ОСОБА_1 , після телефонної розмови з адвокатом, висловив незгоду з результатами огляду та попросив доставити його в заклад охорони здоров`я для проходження огляду у лікаря, однак працівники поліції відмовили, пояснивши ОСОБА_1 , що він може проїхати самостійно. За результатами медичного огляду у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради», довідка вих. 2154 від 26.12.2025 року, був тверезий.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Піпко А.М. провадження у справі просив закрити, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 на пропозиціюполіцейського пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Після роз`яснення ОСОБА_1 його прав, останній скористався правом на правову допомогу захисника та зателефонував ОСОБА_2 .. В телефонній розмові ОСОБА_2 роз`яснив ОСОБА_1 , що у разі незгоди з вищевказаним результатом він має право пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, а поліцейський зобов`язаний виписати для цього відповідне направлення та доставити його до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення відповідного огляду на стан сп`яніння. Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що розмова була на гучному зв`язку, та те, що він повідомив працівнику поліції, що ОСОБА_1 не згоден з результатом огляду і бажає пройти освідування на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, однак направлення ОСОБА_1 не видали, в найближчий заклад охорони здоров`я не доставили. Розмова мала місце ще до складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, дослідивши відеозапис фіксації на портативні відео реєстратори, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом "v)" частини першої статті 1 ("Визначення") Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін "водій" ("погонич") означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, упряжних, в`ючних або верхових тварин. Відтак, водієм є будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, і на неї поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9 Правил дорожнього руху України.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частиною 2 ст. 266 КУпАП України передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до пункту 7 розділу І " Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів" Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, уразі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Частиною 6 ст. 266 КУпАП передбачено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМ України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Як видно, частина 3 статті 266 КУпАП та пункт 6 Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 17.12. 2008 р. № 1103, встановлюють імперативне правило, згідно з яким, у випадку незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`янінняполіцейським з використанням спеціальних технічних засобів (на місці зупинки транспортного засобу) або з результатами такого огляду, такий водій направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Із системного аналізу наведених вище положень слідує, що огляд на стан алкогольного сп`яніння відбувається в два етапи.

Спочатку огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомого спеціальних технічних засобів.

У разі відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу водій направляється поліцейським до закладу охорони здоров`я для проведення огляду.

І лише після відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський на законних підставах має право скласти протокол про адміністративне правопорушення із зазначенням ознак сп`яніння і дій водія щодо ухилення від огляду.

У випадку незгоди водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів (на місці зупинки транспортного засобу), огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ " Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів" Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Дотримання положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, є обов`язком поліцейського (ст. 18 Закону України «Про національну поліцію»).

Однак, з дослідженого судом відеозапису з портативних відео реєстраторів вбачається, що ОСОБА_1 згоду з результатами огляду не висловлював. Поряд з тим, скориставшись правом на захисника, після розмови із адвокатом Піпком А.М., повідомив працівникам патрульної поліції про своє бажання та намір пройти огляд у закладі охорони здоров`я. На що працівник поліції відмовляв ОСОБА_1 від проходження такого огляду, зазначивши, що: «Результат 0,43 проміле це трохи забагато».

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 550873, його було складено о 08:54:15, а розмова ОСОБА_1 з адвокатом Піпком А.М., після якої працівникам поліції було повідомлено про бажання пройти огляд в закладі охорони здоров`я мала місце раніше, отже, протокол про адміністративне правопорушення було складено до моменту відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, а отже, вбачаються недотримання поліцейськими передбаченого частиною 3 статті 266 КУпАП та пункту 6 Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 17.12. 2008 р. № 110 обов`язку направити водія для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння до закладу охорони здоров`я.

Крім того, згідно пояснень ОСОБА_1 від 26.12.2025 року, що містяться в матеріалах справи вбачається, що останній заперечував факт перебування у стані алкогольного сп`яніння та зазначив, що не зважаючи на його незгоду із результатом огляду, йому було відмовлено у видачі направлення та доставленні до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, як вбачається з дослідженого судом відеозапису з портативних відео реєстраторів, та пояснень ОСОБА_1 , поліцейський, всупереч вимогам ст. 266 КУпАП та п. 6 Порядку №1103 не направив водія ОСОБА_1 для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння до закладу охорони здоров`я, а склав на місці протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування в стані алкогольного сп`яніння за оспорюваними водієм показаннями приладу Alkotest Drager.

Відтак, в силу прямої вказівки ч. 5 статті 266 КУпАП, результат огляду від 24.12.2025 на стан алкогольного сп`яніння з використанням поліцейським спеціальних технічних засобів є недійсним.

Окрім того, суд зважає на наступне.

Підпункт "а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані, зокрема, алкогольного сп`яніння.

Обов`язковим елементом об`єктивної сторони адміністративного правопорушення: керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП – є стан алкогольного сп`яніння особи, яка керує транспортним засобом.

Однак, досліджені судом матеріли справи викликають обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема, згідно наданої суду довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР»» вих. № 2154 від 26.12.2025 року, що була видана в результаті самозвернення ОСОБА_1 у присутності працівника Управління патрульної поліції у Вінницькій області інспектора батальйону УПП взводу № 2 роти № 1 старшого лейтенанта поліції Кондратюк Р.О., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.12.2025 року о 10:15 год був тверезий, вживання алкоголю не встановлено, результат 0,00 проміле.

Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного в результаті самозвернення ОСОБА_1 піддає обґрунтованому сумніву результат огляду на стан сп`яніння, що проводився на місці зупинки за допомогою технічного приладу Драгер Алкотест 6820.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до суду не надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а надані ОСОБА_1 докази його самозвернення до закладу охорони здоров`я та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, за результатами якого він виявився тверезим, дають підстави суду для більш ніж як обґрунтованих сумнівів у винуватості ОСОБА_1 ..

Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що згідно ст. ст. 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

За встановлених при розгляді справи обставин, суд трактує всі сумніви на користь особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення і, оцінивши вищенаведені докази в їх сукупності, доходить висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 130, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: