Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №372/3482/19 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 372/3482/19 Головуючий у суді першої інстанції - Потабенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3484/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Обухівське» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 , ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_211 , ОСОБА_212 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_225 , ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 , ОСОБА_231 , ОСОБА_232 , ОСОБА_233 , ОСОБА_234 , ОСОБА_235 , ОСОБА_236 , ОСОБА_237 , ОСОБА_238 , ОСОБА_239 , ОСОБА_240 , ОСОБА_241 , ОСОБА_242 , ОСОБА_243 , ОСОБА_244 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_248 , ОСОБА_249 , ОСОБА_250 , ОСОБА_251 , ОСОБА_252 , ОСОБА_253 , ОСОБА_254 , ОСОБА_255 , ОСОБА_256 , ОСОБА_257 , ОСОБА_258 , ОСОБА_259 , ОСОБА_260 , ОСОБА_261 , ОСОБА_262 , ОСОБА_263 , ОСОБА_264 , ОСОБА_265 , ОСОБА_266 , ОСОБА_267 , ОСОБА_268 , ОСОБА_269 , ОСОБА_270 , ОСОБА_271 , ОСОБА_272 , ОСОБА_273 , ОСОБА_274 , ОСОБА_275 , ОСОБА_276 , ОСОБА_277 , ОСОБА_278 , ОСОБА_279 , ОСОБА_280 , ОСОБА_281 , ОСОБА_282 , ОСОБА_283 , ОСОБА_284 , ОСОБА_285 , ОСОБА_286 , ОСОБА_287 , ОСОБА_288 , ОСОБА_289 , ОСОБА_290 , ОСОБА_291 , ОСОБА_292 , ОСОБА_293 , ОСОБА_294 , ОСОБА_295 , ОСОБА_296 , ОСОБА_297 , ОСОБА_298 , ОСОБА_299 , ОСОБА_300 , ОСОБА_301 , ОСОБА_302 , ОСОБА_303 , ОСОБА_304 , ОСОБА_305 , ОСОБА_306 , ОСОБА_307 , ОСОБА_308 , ОСОБА_309 , ОСОБА_310 , ОСОБА_311 , ОСОБА_312 , ОСОБА_313 , ОСОБА_314 , ОСОБА_315 , ОСОБА_316 , ОСОБА_317 , ОСОБА_318 , ОСОБА_319 , ОСОБА_320 , ОСОБА_321 , ОСОБА_322 , ОСОБА_323 , ОСОБА_324 , ОСОБА_325 , ОСОБА_326 , ОСОБА_327 , ОСОБА_328 , ОСОБА_329 , ОСОБА_330 , ОСОБА_331 ОСОБА_332 , ОСОБА_333 , ОСОБА_334 , ОСОБА_335 , ОСОБА_336 , ОСОБА_337 , ОСОБА_338 , ОСОБА_339 , ОСОБА_340 , ОСОБА_341 , ОСОБА_342 , ОСОБА_343 , ОСОБА_344 , ОСОБА_345 , ОСОБА_346 , ОСОБА_347 , ОСОБА_348 , ОСОБА_349 , ОСОБА_350 , ОСОБА_351 , ОСОБА_352 , ОСОБА_353 , ОСОБА_354 , ОСОБА_355 , ОСОБА_356 , ОСОБА_357 , ОСОБА_358 , ОСОБА_359 , ОСОБА_360 , ОСОБА_361 , ОСОБА_362 , ОСОБА_363 , ОСОБА_364 , ОСОБА_365 , ОСОБА_366 , ОСОБА_367 , ОСОБА_368 , ОСОБА_369 , ОСОБА_370 , ОСОБА_371 , ОСОБА_372 , ОСОБА_373 , ОСОБА_374 , ОСОБА_375 , ОСОБА_376 , ОСОБА_377 , ОСОБА_378 , ОСОБА_379 , ОСОБА_380 , ОСОБА_381 , ОСОБА_382 , ОСОБА_383 , ОСОБА_384 , ОСОБА_385 , ОСОБА_386 , ОСОБА_387 , ОСОБА_388 , ОСОБА_389 , ОСОБА_390 , ОСОБА_391 , ОСОБА_392 , ОСОБА_393 , ОСОБА_394 , ОСОБА_395 , ОСОБА_396 , ОСОБА_397 , ОСОБА_398 , ОСОБА_399 , ОСОБА_400 , ОСОБА_401 , ОСОБА_402 , ОСОБА_403 , ОСОБА_404 , ОСОБА_405 , ОСОБА_406 , ОСОБА_407 , ОСОБА_408 , ОСОБА_409 , ОСОБА_410 , ОСОБА_411 , ОСОБА_412 , ОСОБА_413 , ОСОБА_414 , ОСОБА_415 , ОСОБА_416 , ОСОБА_417 , ОСОБА_418 , ОСОБА_419 , ОСОБА_420 , ОСОБА_421 , ОСОБА_422 , ОСОБА_423 , ОСОБА_424 , ОСОБА_425 , ОСОБА_426 , ОСОБА_427 , ОСОБА_428 , ОСОБА_429 , ОСОБА_430 , ОСОБА_431 , ОСОБА_432 , ОСОБА_1 , ОСОБА_433 , ОСОБА_434 , ОСОБА_435 , ОСОБА_436 , ОСОБА_437 , ОСОБА_438 , ОСОБА_439 , ОСОБА_440 , ОСОБА_441 , ОСОБА_442 , ОСОБА_443 , ОСОБА_444 , ОСОБА_445 , ОСОБА_446 , ОСОБА_447 , ОСОБА_448 , ОСОБА_449 , ОСОБА_450 , ОСОБА_451 , ОСОБА_452 , ОСОБА_453 , ОСОБА_454 , ОСОБА_455 , ОСОБА_456 , ОСОБА_457 , ОСОБА_458 , ОСОБА_459 , ОСОБА_460 , ОСОБА_461 , ОСОБА_462 , ОСОБА_463 , ОСОБА_464 , ОСОБА_465 , ОСОБА_466 , ОСОБА_467 , ОСОБА_468 , ОСОБА_469 , ОСОБА_470 , ОСОБА_471 , ОСОБА_472 , ОСОБА_473 , ОСОБА_474 , ОСОБА_475 , ОСОБА_476 , ОСОБА_477 , ОСОБА_478 , ОСОБА_479 , ОСОБА_480 , ОСОБА_481 , ОСОБА_482 , ОСОБА_483 , ОСОБА_484 , ОСОБА_485 , ОСОБА_486 , ОСОБА_487 , ОСОБА_488 , ОСОБА_489 , ОСОБА_490 ОСОБА_491 , ОСОБА_492 , ОСОБА_493 , ОСОБА_494 , ОСОБА_495 , ОСОБА_496 , ОСОБА_497 , ОСОБА_498 , ОСОБА_499 , ОСОБА_500 , ОСОБА_501 , ОСОБА_502 , ОСОБА_503 , ОСОБА_504 , ОСОБА_505 , ОСОБА_506 , ОСОБА_507 , ОСОБА_508 , ОСОБА_509 , ОСОБА_510 , ОСОБА_511 , ОСОБА_512 , ОСОБА_513 , ОСОБА_514 , ОСОБА_515 , ОСОБА_516 , ОСОБА_517 , ОСОБА_518 , ОСОБА_519 , ОСОБА_520 , ОСОБА_521 , ОСОБА_522 , ОСОБА_523 , ОСОБА_524 , ОСОБА_525 , ОСОБА_526 , ОСОБА_527 , ОСОБА_528 , ОСОБА_529 , ОСОБА_530 , ОСОБА_531 , ОСОБА_532 , ОСОБА_533 , ОСОБА_534 , ОСОБА_535 , ОСОБА_536 , ОСОБА_537 , ОСОБА_538 , ОСОБА_539 , ОСОБА_540 , ОСОБА_541 , ОСОБА_542 , ОСОБА_543 , ОСОБА_544 , ОСОБА_545 , ОСОБА_546 , ОСОБА_547 , ОСОБА_548 , ОСОБА_549 , ОСОБА_550 , ОСОБА_551 , ОСОБА_552 , ОСОБА_553 , ОСОБА_554 , ОСОБА_555 , ОСОБА_556 , ОСОБА_557 , ОСОБА_558 , ОСОБА_559 , ОСОБА_560 , ОСОБА_561 , ОСОБА_562 , ОСОБА_563 , ОСОБА_564 , ОСОБА_565 , ОСОБА_566 , ОСОБА_567 , ОСОБА_568 , ОСОБА_569 , ОСОБА_570 , ОСОБА_571 , ОСОБА_572 , ОСОБА_573 , ОСОБА_574 , ОСОБА_575 , ОСОБА_576 , ОСОБА_577 , ОСОБА_578 , ОСОБА_579 , ОСОБА_580 , ОСОБА_581 , ОСОБА_582 , ОСОБА_583 , ОСОБА_584 , ОСОБА_585 , ОСОБА_586 , ОСОБА_587 , ОСОБА_588 , ОСОБА_589 , ОСОБА_590 , ОСОБА_591 , ОСОБА_592 , ОСОБА_593 , ОСОБА_594 , ОСОБА_595 , ОСОБА_596 , ОСОБА_597 , ОСОБА_598 , ОСОБА_599 , ОСОБА_600 , ОСОБА_601 , ОСОБА_602 , ОСОБА_603 , ОСОБА_604 , ОСОБА_605 , ОСОБА_606 , ОСОБА_607 , ОСОБА_608 , ОСОБА_609 , ОСОБА_610 , ОСОБА_611 , ОСОБА_612 , ОСОБА_613 , ОСОБА_614 , ОСОБА_615 , ОСОБА_616 , ОСОБА_617 , ОСОБА_618 , ОСОБА_619 , ОСОБА_620 , ОСОБА_621 , ОСОБА_622 , ОСОБА_623 , ОСОБА_624 , ОСОБА_625 , ОСОБА_626 , ОСОБА_627 , ОСОБА_628 , ОСОБА_629 , ОСОБА_630 , ОСОБА_631 , ОСОБА_632 , ОСОБА_633 , ОСОБА_634 , ОСОБА_635 , ОСОБА_636 , ОСОБА_637 , ОСОБА_638 , ОСОБА_639 , ОСОБА_640 , ОСОБА_641 , ОСОБА_642 , ОСОБА_643 , ОСОБА_644 , ОСОБА_645 , ОСОБА_646 , ОСОБА_647 , ОСОБА_648 , ОСОБА_649 , ОСОБА_650 , ОСОБА_651 , ОСОБА_652 , ОСОБА_653 , ОСОБА_654 , ОСОБА_655 , ОСОБА_656 , ОСОБА_657 , ОСОБА_658 , ОСОБА_659 , ОСОБА_660 , ОСОБА_661 , ОСОБА_662 , ОСОБА_663 , ОСОБА_664 , ОСОБА_665 , ОСОБА_666 , ОСОБА_667 , ОСОБА_668 , ОСОБА_669 , ОСОБА_670 , ОСОБА_671 , ОСОБА_672 , ОСОБА_673 , ОСОБА_674 , ОСОБА_675 , ОСОБА_676 , ОСОБА_677 , ОСОБА_678 , ОСОБА_679 , ОСОБА_680 , ОСОБА_681 , ОСОБА_682 , ОСОБА_683 , ОСОБА_684 , ОСОБА_685 , ОСОБА_686 , ОСОБА_687 , ОСОБА_688 , ОСОБА_689 , ОСОБА_690 , ОСОБА_691 , ОСОБА_692 , ОСОБА_693 , ОСОБА_694 , ОСОБА_695 , ОСОБА_696 , ОСОБА_697 , ОСОБА_698 , ОСОБА_699 , ОСОБА_700 , ОСОБА_701 , ОСОБА_702 , ОСОБА_703 , ОСОБА_704 , ОСОБА_705 , ОСОБА_706 , ОСОБА_707 , ОСОБА_708 , ОСОБА_709 , ОСОБА_710 , ОСОБА_711 , ОСОБА_712 , ОСОБА_713 , ОСОБА_714 , ОСОБА_715 , ОСОБА_716 , ОСОБА_717 , ОСОБА_718 , ОСОБА_719 , ОСОБА_720 , ОСОБА_721 , ОСОБА_722 , ОСОБА_723 , ОСОБА_724 , ОСОБА_725 , ОСОБА_726 , ОСОБА_727 , ОСОБА_728 , ОСОБА_729 , ОСОБА_730 , ОСОБА_731 , ОСОБА_732 , ОСОБА_733 , ОСОБА_734 , ОСОБА_735 , ОСОБА_736 , ОСОБА_737 , ОСОБА_738 , ОСОБА_739 , ОСОБА_740 , ОСОБА_741 , ОСОБА_742 , ОСОБА_743 , ОСОБА_744 , ОСОБА_745 , ОСОБА_746 , ОСОБА_747 , ОСОБА_748 , ОСОБА_749 , ОСОБА_750 , ОСОБА_751 , ОСОБА_752 , ОСОБА_753 , ОСОБА_754 , ОСОБА_755 , ОСОБА_756 , ОСОБА_757 , ОСОБА_758 , ОСОБА_759 , ОСОБА_760 , ОСОБА_761 , ОСОБА_762 , ОСОБА_763 , ОСОБА_763 , ОСОБА_764 , ОСОБА_765 , ОСОБА_766 , ОСОБА_767 , ОСОБА_768 , ОСОБА_769 , ОСОБА_770 , ОСОБА_771 , ОСОБА_772 , ОСОБА_773 , ОСОБА_774 , ОСОБА_775 , ОСОБА_776 , ОСОБА_777 , ОСОБА_778 , ОСОБА_779 , ОСОБА_780 , ОСОБА_781 , ОСОБА_782 , ОСОБА_783 , ОСОБА_784 , ОСОБА_785 , ОСОБА_786 , ОСОБА_787 , ОСОБА_788 , ОСОБА_789 , ОСОБА_790 , ОСОБА_791 , ОСОБА_792 , ОСОБА_793 , ОСОБА_794 , ОСОБА_795 , ОСОБА_796 , ОСОБА_797 , ОСОБА_798 , ОСОБА_799 , ОСОБА_800 , ОСОБА_801 , ОСОБА_802 , ОСОБА_803 , ОСОБА_804 , ОСОБА_805 , ОСОБА_806 , ОСОБА_807 , ОСОБА_808 , ОСОБА_809 , ОСОБА_810 , ОСОБА_811 , ОСОБА_812 , ОСОБА_813 , ОСОБА_814 , ОСОБА_815 , ОСОБА_816 , ОСОБА_817 , ОСОБА_818 , ОСОБА_819 , ОСОБА_820 , ОСОБА_821 , ОСОБА_822 , ОСОБА_823 , ОСОБА_824 , ОСОБА_825 , ОСОБА_826 , ОСОБА_827 , ОСОБА_828 , ОСОБА_829 , ОСОБА_830 , ОСОБА_831 , ОСОБА_832 , ОСОБА_833 , ОСОБА_834 , ОСОБА_835 , ОСОБА_836 , ОСОБА_837 , ОСОБА_838 про визнання незаконним та скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року приватне акціонерне товариство «Обухівське»

(далі - ПрАТ «Обухівське», товариство) звернулося до суду із вказаним позовом у якому просило визнати незаконним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Обухівська РДА) «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» № 365 від 08 грудня 2015 року (далі - оспорюване розпорядження Обухівської РДА).

В обґрунтування позову вказувало, що відповідно до державних актів на право постійного користування землею (серії ІІ-КВ: від 13 лютого 1996 року № 003262 та № 003263, від 19 лютого 1996 року № 003264), виданих Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та Обухівською міською радою Обухівського району Київської області, державному підприємству радгоспу-комбінату «Обухівський» (далі - ДП РК «Обухівський») були передані в користування 2 164,6 га, 1 327 га та 1 687,9 га земель (разом 5 179,5 га) в межах цього району згідно з планом користування.

Публічне акціонерне товариство «Обухівське» (далі - ПАТ «Обухівське») є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Обухівське» (далі - ВАТ «Обухівське»), яке засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року № 14-25-7/1, шляхом перетворення ДП РК «Обухівський» у ВАТ «Обухівське» відповідно до Законів України від 04 березня 1992 року № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» та від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства». На підставі рішення загальних зборів від 18 жовтня 2013 року ПАТ «Обухівське» змінило назву на ПрАТ «Обухівське».

Розпорядженням Обухівської РДА «Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад» від 28 березня 2012 року № 385 позивачу, як правонаступнику ДП РК «Обухівський», надано дозвіл на розроблення проєкту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього підприємства згідно із зазначеними трьома державними актами на право постійного користування землею.

28 травня 2012 року позивач та фізична особа-підприємець ОСОБА_1

(далі - ФОП ОСОБА_1 ) уклали договір на створення (передачу) науково-технічної документації № 6-1, який передбачав виконання робіт з розробки проєкту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ «Обухівське» в адміністративних межах Першотравенської, Нещерівської сільських рад та Обухівської міської ради Обухівського району Київської області. Зокрема, відповідно до наданого позивачем завдання ФОП ОСОБА_1 розробила проєкт № 1, який 28 листопада 2012 року позивач подав на погодження в Управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр ) в Обухівському районі (далі - Проєкт № 1). Однак цей проєкт не був ані погоджений, ані повернутий позивачу. Водночас позивач був повідомлений, що цей проєкт землеустрою приєднаний до матеріалів кримінального провадження у якості речового доказу.

У процесі судового оскарження рішення сесії Обухівської районної ради Київської області від 27 грудня 2013 року позивач дізнався, що в листопаді-грудні 2013 року ФОП ОСОБА_1 нібито виготовила проєкт приватизації земель ПАТ «Обухівське» № 2 (далі - Проєкт № 2) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області, який не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема не містить завдання на складання проєкту землеустрою всупереч пункту «а» частини другої статті 49 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій», оскільки позивач, як постійний землекористувач, такого завдання їй не надавав.

Також позивачу стало відомо, що Проєкт № 2 містить технічне завдання на виконання робіт від 02 грудня 2013 року, яке затвердив голова зборів товариства ОСОБА_839 , котрий не мав на це повноважень, оскільки не є замовником відповідної землевпорядної документації.

Факт виготовлення та передання стороннім особам Проєкту № 2 був встановлений рішенням Господарського суду Київської області від 22 квітня 2016 року у справі № 911/2149/14, яким відмовлено ФОП ОСОБА_1 у задоволенні її позову до ПАТ «Обухівське» про стягнення коштів за виготовлення Проєкту № 2. Зазначене рішення залишене в силі постановами Київського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2016 року та Вищого господарського суду України від 01 березня 2017 року.

Позивач зазначав, що Проєкт № 2 не відповідає вимогам статей 1, 29, 49 Закону України «Про землеустрій» і не міг бути затверджений оспорюваним розпорядженням Обухівської РДА без згоди позивача, який є землекористувачем відповідних земель, у тому числі без прийняття рішення товариством про надання дозволу ОСОБА_840 на замовлення Проєкту № 2 та/або без завдання ПАТ «Обухівське» на виготовлення нового проєкту приватизації зазначених земель, без погодження цим товариством Проєкту № 2, а тому не може вважатись належно оформленою документацією із землеустрою щодо відповідних земель.

До того ж на момент складання Проєкту № 2, його передачі за клопотанням ФОП ОСОБА_1 на затвердження до Обухівської РДА була чинною ухвала Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі № 911/2149/14 про забезпечення позову, якою було заборонено Управлінню Держземагентства в Обухівському районі Київської області, Головному управлінню Держземагентства у Київській області та/або ФОП ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проєктів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проєктів землеустрою щодо земель, які знаходяться у постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі зазначених державних актів.

03 грудня 2015 року позивач звернувся до Обухівської РДА з листом № 750, у якому містилось прохання повернути обидва проєкти розпаювання земель ПАТ «Обухівське», і наголошував на тому, що він уповноважував ФОП ОСОБА_1 на розробку лише Проєкту № 1, а вчинені нею дії з Проєктом № 2 є незаконними, Проєкт № 2 не відповідає вимогам закону, оскільки не містить завдання замовника на розробку цього проєкту землеустрою, не був погоджений працівниками ПАТ «Обухівське», Держгеокадастром.

Попри це 08 грудня 2015 року оспорюваним розпорядженням Обухівська РДА незаконно затвердила Проєкт № 2 щодо приватизації земель ПАТ «Обухівське», доданий до цього проекту Протокол № 1 від 30 листопада 2013 року підписаний лише ОСОБА_841 та ОСОБА_842 , які не є працівниками та/або акціонерами ПАТ «Обухівське» і їх прізвища відсутні в списку осіб, що мають право на земельну ділянку (частку, пай) в процесі приватизації земель цього товариства.

Рішенням від 30 квітня 2021 року Обухівський районний суд Київської області відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду, голова правління ПрАТ «Обухівське» Бондарчук Ю.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції помилково вважав преюдиційними обставини, встановлені в рішенні господарського суду Київської області від 04 березня 2016 року у справі № 911/68/16, в якому встановлено, що Обухівська районна державна адміністрація в оспорюваному розпорядженні не передавала з державної у приватну власність землі сільськогосподарського призначення, а лише затверджувала проект приватизації цих земель на підставі приписів ч. 4 ст. 186 ЗК України.

При цьому підстави позову у тій справі та цій є різними, тому позови не є тотожними.

Крім того, суд не звернув уваги на лист Управління Держгеокадастру в Обухівському районі від 19 травня 2016 року з Довідкою 6-зем, в яких відповідач після прийняття рішення у вказаній справі повідомив позивача про те, що зміни обліку земель ПАТ «Обухівське» внесені на підставі проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», затвердженого спірним розпорядженням № 365 від 08 грудня 2015 року.

Вважає, що Обухівська районна державна адміністрація Київської області прийняттям оспорюваного розпорядження незаконно розпорядилася землями позивача в частині зменшення площі та зміни якості земель ПАТ «Обухівське», позбавивши права володіння та користування частиною земель, що належать позивачу та мають бути розподілені між працівниками та пенсіонерами ПрАТ «Обухівське».

Справа переглядалась судами неодноразово.

Так, постановою від 10 грудня 2021 року Київський апеляційний суд задовольнив частково апеляційну скаргу ПрАТ «Обухівське», рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

Апеляційний суд встановив, що оспорюване розпорядження Обухівської РДА суперечить законодавству України. Вказав на поважність причин пропуску позивачем позовної давності, оскільки ПрАТ «Обухівське» у вересні 2017 року вже зверталося до Господарського суду Київської області з аналогічним позовом (справа № 911/2650/17). Ухвалою від 25 вересня 2018 року Господарський суд Київської області провадження у цій справі закрив, дійшовши висновку про те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Зазначена ухвала залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року та постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 серпня 2019 року.

Постанова Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року залишена без змін постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року.

Разом із цим, Верховний Суд постановою від 14 грудня 2022 року частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_843 , ОСОБА_844 , ОСОБА_845 , ОСОБА_846 , ОСОБА_847 , ОСОБА_848 , ОСОБА_849 , ОСОБА_850 , ОСОБА_851 , ОСОБА_852 , ОСОБА_853 , ОСОБА_854 , ОСОБА_855 , ОСОБА_856 , ОСОБА_857 , ОСОБА_858 , ОСОБА_859 , ОСОБА_860 , подану їх представником - ОСОБА_861 , скасував постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року та постанову Верховного Суду

від 15 червня 2022 року й передав справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Постановою від 13 липня 2023 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ПрАТ «Обухівське» задовольнив частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У постанові апеляційний суд зазначив, що оспорюване розпорядження Обухівської РДА не відповідає законодавству України, а тому наявні підстави для його визнання незаконним та скасування. Вказав на необхідність застосування наслідків спливу позовної давності через недоведеність позивачем поважності причин його пропуску. У постанові апеляційний суд також посилався на необхідність залишення без розгляду заяви про поновлення позовної давності, поданої представником позивача під час завершення розгляду справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на те, що під час подання позову і розгляду справи в суді першої інстанції відповідного клопотання заявлено не було за відсутності на це поважних причин.

Постановою Верховного Суду від 13 серпня 2025 року касаційну скаргу ПАТ «Обухівське» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2023 року скасовано. Передано справу № 372/3482/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Направляючи справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вважав встановленим факт незаконності оскаржуваного розпорядження Обухівської РДА та наголосив на необхідності перевірити наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі.

Верховний Суд зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ПрАТ «Обухівське» пропустило позовну давність, про застосування наслідків спливу якого заявив в усному порядку представник відповідача ФОП Макосій Н. В.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із таким висновком апеляційного суду та вважає його передчасним, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував, що у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів.

За відсутності між відповідачами солідарного обов`язку, заявлення одним із відповідачів про застосування позовної давності не створює відповідних правових наслідків щодо позовних вимог, пред`явлених до інших відповідачів.

У цій справі предметом спору є розпорядження Обухівської РДА «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад». Разом із цим, апеляційним судом не встановлено чи подавала відповідну заяву про застосування наслідків спливу позовної давності саме Обухівська РДА. Без встановлення вказаної обставини неможливо проаналізувати правильність викладеного в оскаржуваній постанові апеляційного суду обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Обухівське» про визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження Обухівської РДА.

Касаційний суд також зауважив, що у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20), на яку посилається також і заявник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: […позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності (пункт 118). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (пункти 6.43, 6.44) … Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим].

У питанні реалізації частини п`ятої статті 267 ЦК України ключовим є лише наявність поважних причин пропуску позовної давності, які має дослідити суд у межах наданих йому доказів та встановлених ним обставин, незалежно від клопотань сторін щодо встановлення цих поважних причин.

Встановивши наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд захищає порушене право і додаткового подання заяви позивача про поновлення позовної давності у цьому випадку не вимагається

[див. постанову Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 295/19577/14-ц (провадження № 61-3715св24)].

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до статей 128-131 ЦПК України, сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи.

У судовому засіданні представник ПрАТ «Обухівське» - Школьна К.В. та треті особи ОСОБА_862 , ОСОБА_863 , ОСОБА_864 , ОСОБА_865 , ОСОБА_866 , ОСОБА_867 , ОСОБА_868 , ОСОБА_869 , ОСОБА_870 , ОСОБА_871 та ОСОБА_872 підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити.

Представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Клапчук Ф.П. та треті особи ОСОБА_873 , ОСОБА_874 , ОСОБА_875 , ОСОБА_876 , ОСОБА_877 , ОСОБА_878 , ОСОБА_879 , ОСОБА_880 та ОСОБА_881 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що у відповідності до Державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13.02.1996 р., № 003263 від 13.02.1996 р., № 003264 від 19.02.1996 р., виданих Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та Обухівською міською радою Обухівського району Київської області відповідно, радгоспу-комбінату Обухівський було передано в користування 2164,6 га, 1327 га та 1687,9 га земель в межах згідно з планом користування (т. 1 а.с. 44-55).

Відповідно до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року, перетворено державне підприємство радгосп - комбінат «Обухівське» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське».

Відповідно до пункту 1.1 Статуту затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів від 20 грудня 2019 року, ПАТ «Обухівське» засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській обл. від 05 травня 2006 року шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівське» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про господарські товариства». Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Обухівське» рішенням загальних зборів акціонерів від 18 жовтня 2013 року у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність із вимогами Закону України «Про акціонерні товариства». Публічне акціонерне товариство «Обухівське» було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Обухівське» рішенням загальних зборів акціонерів від 20 грудня 2019 року у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність із вимогами вищезазначеного Закону України «Про акціонерні товариства». Приватне акціонерне товариство «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський» (т. 1 а.с. 56-70 т. 2 а.с. 204-225).

05 березня 2010 року на загальних зборах осіб, які мають право на земельну частку (пай) в процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь ПАТ Обухівське було прийнято рішення про розпаювання та приватизацію земель, які перебували у постійному користуванні позивача.

Як вбачається з Додатку до протоколу № 2 від 05 березня 2010 року було визначено 839 осіб з числа працівників та пенсіонерів ПАТ «Обухівське», які мали право на земельну частку (пай) в процесі про розпаювання та приватизацію земель позивача (т. 2 а.с.153-200).

Розпорядженням Обухівської районної держадміністрації Київської області від 28 березня 2012 року № 385 «Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад» надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього товариства, яке є правонаступником радгоспу-комбінату «Обухівський» на підставі статуту Публічного акціонерного товариства «Обухівське», згідно з Державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №№003264, 003262, 003263, зареєстрованими в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 13 лютого 1996 року № 1, від 19 лютого 1996 року № 26 та від 16 лютого 1996 року № 284 відповідно, розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області (т. 1 а.с. 71).

Пунктами 4 та 7 зазначеного розпорядження передбачено, що розроблений проект приватизації земель подати на розгляд та погодження комісії при Обухівській райдержадміністрації з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність чи користування на території Обухівської міської ради, Козинської селищної ради, Григорівської, Долинянської, Красненської, Щербанівської, Великодимитровицької, Германівської, Деремезнянської, Копачівської, Краснослобідської, Маловільшанської, Нещерівської, Перегонівської, Першотравенської, Підгірцівської, Семенівської, Старобезрадичівської сільських рад. Встановлений річний строк виконання завдань, зазначених у цьому розпорядженні (т. 1 а.с. 71).

28 травня 2012 року між ПАТ «Обухівське» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір на створення (передачу) науково-технічної документації № 6-1, відповідно до якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ «Обухівське» в адміністративних межах Першотравенської, Нещерівської сільських рад та Обухівської міської ради, Обухівського району Київської області. До Договору додано і підписано його сторонами Завдання на виконання робіт по розробці проекту землеустрою (т. 1 а.с. 72-73).

28 листопада 2012 року Голова правління ПАТ «Обухівське» - Наковалов І.П. листом № 689 звернувся до начальника управління Держкомзему в Обухівському районі за погодженням Проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ «Обухівське» (т. 1 а.с. 74).

27 лютого 2013 року листом № 03-15/920 начальник управління Держкомзему в Обухівському районі повідомив позивача, що проект землеустрою був переданий до прокуратури Обухівського району Київської області та в подальшому, за повідомленням органу досудового слідства, приєднаний до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу (т. 1 а.с. 75-77)

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 28.03.2012 р. № 385» № 370 від 21 жовтня 2013 року пункт 7 розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 385 від 28.03.2012 р. визнано таким, що втратив чинність (т. 1 а.с. 103).

Рішенням загальних зборів членів Публічного акціонерного товариства «Обухівське», які працюють у товаристві, а також пенсіонерів з їх числа від 30 листопада 2013 року було погоджено проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» на території Нещерівської, Першотравенської сільських та Обухівської міської рад Обухівського району Київської області, що розроблений ФОП ОСОБА_1 на підставі розпоряджень Обухівської РДА №385 від 28.03.2012 та №370 від 21.10.2013 з висновками Управління культури і туризму № 11/1655 від 30.08.2012, ДП «Київлісгосп» №02-735 від 26.09.2012, Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області № 1078 від 1.11.2012, ПАТ «Укртелеком» №01-12/281 від 08.12.2012, Української корпорації «Тваринпром» №531 від 20.09.2012, Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства № 236 від 08.12.2012, охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини № 12/16-04, 12/16-05, 12/16-06 від 30.08.2012, з наступними техніко-економічними показниками, визначеними проектом: всього земель ПАТ «Обухівське» згідно державних актів на право постійного користування радгоспу-комбінату «Обухівський» - 5179,5 га; землі, що на момент розроблення проекту перебували в користуванні та власності фізичних та юридичних осіб та які не були враховані при приватизації земель ПАТ «Обухівське» - 1108,91 га; землі, які були об`єктом проекту приватизації земель - 4070,59 га. (з них: сільськогосподарські угіддя (рілля, сіножаті) - 3610,27 га; під господарськими будівлями і дворами - 80,47 га; під господарськими шляхами і прогонами - 34,51 га; ліси та інші лісовкриті площі (в т.ч. полезахисні лісосмуги) - 61,83 га; землі, що використовуються для технічної інфраструктури - 53,37 га; відкритті без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 128,60 га; землі водного фонду - 75,01 га; кладовища - 6,87 га; землі історико-культурного призначення - 19,67 га.); загальна площа земель згідно проекту що планується до приватизації становить 3068,73га; землі резервного фонду - 541,54 га (15%).

Також було погоджено розміщення резервного фонду земель (згідно координат до кадастрового плану проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» на території Нещерівської, Першотравенської сільських та Обухівської міської рад Обухівського району Київської області), що включаються до резервного фонду, та затверджено проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» на території Нещерівської, Першотравенської сільських та Обухівської міської рад Обухівського району Київської області (т. 1 а.с. 144-149).

02 грудня 2013 року ФОП ОСОБА_1 та Головою зборів Лісовим А.В. було підписано Технічне завдання на виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Першотравенської, Нещерівської сільських рад та Обухівської міської ради, Обухівського району Київської області. (т. 1 а.с. 102)

В подальшому проект приватизації з зазначеними вище техніко-економічними показниками, визначеними проектом, пройшов добровільну первинну державну експертизу в Головному управлінні Держземагентства у Київській області (висновок №1814- 16е від 25 грудня 2013 року) (т.2 а.с.28-29).

Рішенням Обухівської Районної ради № 428.29.VI від 27 грудня 2013 року був затверджений проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області, розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , із визначеним проектом: загальною площею земель, що є об`єктом проекту приватизації - 4070.59 га; площею земель резервного фонду - 541.54 га; площею земель, передбачених до виділення як земельні частки (паї) - 3068,73 га (т. 2 а.с. 30-31).

Зазначені обставини також були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 17 березня 2015 року у справі № 911/2149/14, яке було залишено в цій частині без змін постановою Вищого господарського суду України від 12 серпня 2015 року та рішенням господарського суду Київської області від 04 березня 2016 року у справі № 911/68/16 яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2016 року залишене без змін.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 12 серпня 2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні первісних вимог про визнання недійсним рішення Обухівської районної ради «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області» №428.29.VI від 27.12.2013 скасовано, а рішення Господарського суду Київської області від 17 березня 2015 року у справі № 911/2149/14 у цій частині залишено в силі, а саме суд касаційної інстанції визнав законним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання недійсним рішення Обухівської районної ради від 27 грудня 2013 року №428.29.VI «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області». В частині первісних позовних вимог про зобов`язання Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 виконати передбачені договором на створення (передачу) науково-технічної документації № 6-1 від 28.05.2012 роботи по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Нещерівської, Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області і передати результати робіт, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2015року залишено без змін. В частині зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2015 року та рішення Господарського суду Київської області від 17 березня 2015 року скасовано, та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 81-93).

Згідно з положеннями частин 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року, по справі № 911/2149/14 було заборонено Управлінню Держземагенства в Обухівському районі Київської області, Головному управлінню Держземагенства у Київській області та/або фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003262, 003263, 003264.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду по справі № 911/2149/14 від 13 жовтня 2016 року скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 08 грудня 2015 року № 365 «Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» відповідно до статей 17, 22, 25, п. 4 ст. 186, п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 49 Закону України «Про землеустрій», ст. 11 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст. ст. 21, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» було затверджено проект приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське», розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 1 розпорядження), а також встановлено Управлінню Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області зберігати землевпорядну документацію з приватизації в установленому законодавством порядку (пункт 2 розпорядження) (т. 2 а.с. 79).

Доводи відповідачів, що у зв`язку із ліквідацією Державного підприємства - радгоспу-комбінату «Обухівське» його право постійного користування земельною ділянкою припинилося в силу положень п. «в» статті 141 Земельного кодексу України, спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач є правонаступником радгосп-комбінату «Обухівський».

Таких висновків Вищий господарський суд та Верховний Суд дійшли у вказаних судових рішеннях, що набрали законної сили, з урахування правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 лютого 2011 року у справі №21-3а11, відповідно до якої підставою припинення права користування земельною ділянкою може бути виключно ліквідація юридичної особи.

Спір у даній справі, за позовними вимогами про визнання недійсним рішення відповідача Обухівської районної державної адміністрації Київської області, виник стосовно земельних ділянок державної форми власності, які знаходяться у позивача у постійному користуванні згідно із вищевказаними державними актами.

Відповідно до пункту 5 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-XII «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі», роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених частиною другою пункту 3 цієї постанови, провадиться починаючи з 15 травня 1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств і організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) Ради районною (міською) Радою народних депутатів. Кабінету Міністрів України було визначено до 15 травня 1992 року розробити і затвердити рекомендації по складанню цих проектів. Згідно з п. 3 цієї постанови було зобов`язано Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів: розробити і затвердити до 1 червня 1992 року відповідно державну, республіканську, обласні (міські) програми земельної реформи на 1992 - 1995 роки; передбачити в них на кожний рік заходи щодо організаційно-правового, кадрового, наукового, матеріально-технічного забезпечення земельної реформи, розрахунки необхідних для здійснення реформи коштів і джерела їх покриття; до 15 травня 1992 року визначити перелік сільськогосподарських підприємств і організацій, землі яких підлягають передачі в колективну і приватну власність у 1992 році. Перелік господарств, землі яких передбачається передавати у власність у наступні роки, визначати не пізніш як за один місяць до початку наступного року. При цьому виходити з того, що у складі державної власності, яка не приватизується, залишаються землі, визначені у статті 4 Земельного кодексу України.

28 червня 1996 року прийнято Конституцію України положеннями статті 14 якої врегульовано, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 3 розділу ІХ Прикінцевих положеннь Земельного кодексу України у редакції, що діяла на момент прийняття відповідачем Обухівською районною державною адміністрацією Київської області спірного рішення, визначалось, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Відповідно до положень пункту 8 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України у редакції, що діяла на момент прийняття відповідачем Обухівською районною державною адміністрацією Київської області спірного рішення, сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.

Частиною другою цього пункту визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Згідно частини третьої вказаного пункту при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.

Стаття 25 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на момент прийняття відповідачем Обухівською районною державною адміністрацією Київської області спірного рішення, до якого відсилає наведений пункт 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, передбачає, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю) (частина 1 ст. 25 цього Кодексу).

Також ця стаття, у вказаній редакції, визначає, що рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій (частина 2 ст. 25 цього Кодексу).

Крім того, цієї статтею визначено, що: землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частина 3); площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд) (частина 4); особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) (частина 5); громадянам України із числа депортованих осіб, які поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості, за рахунок земель запасу та резервного фонду в разі їх наявності (частина 6); при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті (частина 7); вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними. Розміри земельних ділянок, що виділяються для працівників державних та комунальних закладів, підприємств і організацій культури, освіти та охорони здоров`я та пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства (частина 8); внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (частина 9); органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій (частина 10); резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням (частина 11).

Згідно статті 118 цього Кодексу у тій же редакції, до якої також відсилає наведений пункт 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 3 ст. 118 цього Кодексу).

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (частина 4 ст. 118 цього Кодексу).

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом (частина 5 ст. 118 цього Кодексу).

Відповідно до приписів частини другої статті 122 Земельного кодексу України у тій же редакції, до якої відсилають положення наведеної статті 118, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Частиною третьою цієї статті 122 ЗК України передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Згідно частини четвертої вказаної статті центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації (частина 8 ст. 122 цього Кодексу).

Відповідно до положень частини 4 ст. 186 Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 02 червня 2015 року № 497-VІІІ який набрав чинності 27 червня 2015 року, проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб`єктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджуються районними державними адміністраціями.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб`єктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у районі (місті) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно до положень частин 5 і 6 ст. 186 Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 02 червня 2015 року № 497-VІІІ, проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою (у разі розташування земельних ділянок у межах населеного пункту) чи районною державною адміністрацією, а в разі якщо районна державна адміністрація не утворена - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією (у разі розташування земельних ділянок за межами населених пунктів) і затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За приписами статті 26 Закону України «Про землеустрій» у редакції Закону від 27 липня 2013 року, що була чинною на час прийняття спірного розпорядження, замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Згідно статті 27 вищевказаного Закону замовники документації із землеустрою мають право: а) доручати розробникам виконання робіт із землеустрою; б) встановлювати наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою; в) визначати строк виконання робіт і порядок розгляду документації із землеустрою; г) визначати за погодженням із розробником документації із землеустрою вартість робіт із землеустрою і порядок їх оплати; ґ) виступати власником документації із землеустрою; д) проводити індексацію вартості виконаних робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом; е) здійснювати контроль за виконанням робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом. Замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством України. Замовники документації із землеустрою зобов`язані: а) виконувати всі умови договору, а в разі невиконання або неналежного виконання нести відповідальність, передбачену договором і законом; б) надавати вихідну документацію, необхідну для виконання робіт із землеустрою; в) проводити відповідно до закону на конкурсній основі відбір розробників документації із землеустрою, що розробляється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; г) прийняти виконані роботи та оплатити їх.

При цьому стаття 29 цього ж Закону у цій же редакції визначала загальні вимоги до змісту документації із землеустрою. Так за приписами названої статті документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій розробляються на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій включають: завдання на складання проекту землеустрою; пояснювальну записку; рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про приватизацію земель; список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю); матеріали нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь підприємства; схему розподілу земель підприємств, установ, організацій на землі, що передаються у приватну власність та залишаються у державній або комунальній власності (лісогосподарського призначення, водного фонду, резервного фонду); матеріали розрахунку вартості і розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; схему поділу сільськогосподарських угідь, що підлягають приватизації, на земельні ділянки; матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України; відомості про обчислення площі земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельних ділянок; матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість).

Після затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій при перенесенні меж земельних ділянок у натуру (на місцевість) до нього долучаються: акт приймання-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності.

Рішенням відповідача Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 428.29.VI від 27 грудня 2013 року був затверджений другий проект (доопрацьований), який поданий до Обухівської районної ради з клопотанням про затвердження від 04 грудня 2013 року головою ініціативної групи - ОСОБА_882 .

Проте, ініціативна група не є органом управління позивача ПАТ «Обухівське» та не наділена правом вчиняти будь-які дії від імені товариства, а тому, ініціативна група не мала повноважень отримувати від виконавця розроблений проект приватизації земель та не мала повноважень клопотати перед Обухівською районною радою про затвердження зазначеного проекту.

Так, за витягом з протоколу № 7 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Обухівське» від 17 серпня 2012 року, витягом з Єдиного державного реєстру підприємств організацій України, наказом від 22 серпня 2012 року № 44-к Головою правління ПАТ «Обухівське» із зазначеної дати та на час розгляду справи судом був ОСОБА_883 (т. 2 а.с. 105-112).

Відповідні обставини встановлені і надані висновки у постанові Вищого господарського суду України від 01 березня 2017 року у справі № 911/2149/14.

Вказаний другий проект (доопрацьований) був затверджений і оспорюваним позивачем у цій справі розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08 грудня 2015 року № 365.

При цьому, Проект-2 містить технічне завдання на виконання робіт від 02 грудня 2013 року, затверджене Головою зборів ОСОБА_841 , проте до суду не надано об`єктивних доказів наявності у останнього таких повноважень, оскільки він не є замовником землевпорядної документації за змістом положень абзацу 1 статті 26 Закону України «Про землеустрій» і ОСОБА_839 таких повноважень не мав (т. 1 а.с. 102).

Згідно частини дев`ятої статті 149 цього Кодексу, на яку здійснено посилання у частині восьмій статті 122 наведеного кодексу, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до наведених приписів Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, яким є Земельний кодекс України.

Наявний в матеріалах затвердженого Проекту Протокол № 1 від 30 листопада 2013 року загальних зборів членів Публічного акціонерного товариства «Обухівське», підписаний лише ОСОБА_841 та ОСОБА_884 , не дає підстав для об`єктивного висновку, що Проект-2 був погоджений загальними зборами членів ПАТ «Обухівське», які працюють у товаристві, а також пенсіонерів з їх числа, загальна кількість яких складала 839 осіб відповідно до наявного у справі Списку. При цьому, не спростовані доводи позивача, що ОСОБА_839 та ОСОБА_884 не є ані працівниками ані пенсіонерами ПАТ «Обухівське» і призвища яких у вищевказаному Списку відсутні (т. 1 а.с. 144-149).

Оскаржуване розпорядження від 08 грудня 2015 року містить посилання на те, що воно прийняте за результатами розгляду клопотання ФОП ОСОБА_1 від 01 грудня 2015 року № 12-1 (т. 2 а.с. 79).

Вказане свідчить про обґрунтованість доводів апелянта, що клопотання ФОП ОСОБА_1 було подано у період дії ухвали Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року, по справі № 911/2149/14, якою в порядку забезпечення позову ПАТ «Обухівське» було заборонено Управлінню Держземагенства в Обухівському районі Київської області, Головному управлінню Держземагенства у Київській області та/або фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003262, 003263, 003264.

Вказана заборона була скасована ухвалою Київського апеляційного господарського суду по справі № 911/2149/14 від 13 жовтня 2016 року, якою були скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року.

Враховуючи зазначені положення Земельного Кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, обґрунтованими є позовні вимоги про визнання незаконним розпорядження відповідача Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08 грудня 2015 року № 365, беручи до уваги приписи вищенаведених норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та встановлені обставини у цій справі, зокрема, що постійний землекористувач ПАТ «Обухівське» не замовляв технічне завдання на виконання робіт від 02 грудня 2013 року і на затвердження Проект-2 до Обухівської районної державної адміністрації Київської області не подавав, відсутність об`єктивних доказів погодження Проекту-2 загальними зборами ПАТ «Обухівське» у заявленій кількості учасників товариства відповідно до наявного у справі Списку, а затвердження Проекту-2 відбулось за клопотанням ФОП ОСОБА_1 , поданим останньою у період дії судової заборони в порядку забезпечення позову у господарській справі, зокрема, ФОП ОСОБА_1 , здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003262, 003263, 003264.

Висновки районного суду про те, що станом на час розгляду справи більшість третіх осіб вже зареєстрували своє право власності на вказані земельні ділянки, а тому при прийняті рішення про відмову в позові районний суд застосовує практику ЄСПЛ щодо втручання у право власності та мирне володіння майном, є суперечливими та помилковими.

Так, висновок районного суду, що більшість третіх осіб вже зареєстрували своє право власності на земельні ділянки, об`єктивними доказами по справі не підтверджені та є припущенням.

При цьому, сам по собі факт можливої реєстрації права власності на окремі земельні ділянки, здійсненої на підставі розпорядження відповідача від 08 грудня 2015 року № 365 яке підлягає визнанню недійсним, не може бути визнаний підставою для відмови у захисті порушеного права постійного землекористувача ПрАТ «Обухівське», а відтак й відмови останньому в позові, оскільки захист прав однієї особи не може відбуватись шляхом порушення охоронюваного законом права іншої.

Врахувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції відхиляє відповідні доводи щодо непропорційності втручання та безпідставного позбавлення права власності, зокрема, добросовісного, тривалого володіння майном, як підставу відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Доводи апелянта, що Проект-2 не було у встановленому законом порядку погоджено Держгеокадастром і останнім порушені положення пунктів 75-76 розділу «Основні вимоги щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про його об`єкти» Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2012 року № 1051, а відповідач Головне управління Держгеокадастру у Київській області сприяв фальсифікації відомостей про державні землі суд апеляційної інстанції відхилив з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, оскільки вимог про визнання неправомірними дій та (або) бездіяльності відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Київській області подана позивачем позовна заява не містить (т. 1 а.с. 2-12, 37-42).

При цьому, можливості уточнення позовних вимог на стадії апеляційного розгляду процесуальний закон не передбачає. Крім того, дослідження обставин і дій, які за твердженням позивача містять ознаки кримінального правопорушення не входить в предмет доказування у цій цивільній справі, а позивач не позбавлений можливості звернутись до правоохоронних органів із відповідною заявою.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неспроможність цих доводів апеляційної скарги, а тому, подана позивачем апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин з таких підстав.

Як встановлено із матеріалів справи, у суді першої інстанції представник відповідача ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_885 подав в усній формі заяву про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини третя-п`ята статті 267 ЦК України).

У постанові від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності (пункт 118). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 та у справі № 911/3677/17. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим (пункт 122).

У питанні реалізації частини п`ятої статті 267 ЦК України ключовим є лише наявність поважних причин пропуску позовної давності, які має дослідити суд у межах наданих йому доказів та встановлених ним обставин, незалежно від клопотань сторін щодо встановлення цих поважних причин. Встановивши наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд захищає порушене право і додаткового подання заяви позивача про поновлення позовної давності у цьому випадку не вимагається (дивитись, наприклад, постанову Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 295/19577/14-ц, пункти 188-191).

У контексті правової оцінки інституту позовної давності важливим залишається, у тому числі принцип забезпечення юридичної визначеності та остаточності судових рішень.

У рішенні ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia, заява № 52854/99, п. 52) зазначено, що юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами. З урахуванням змісту частини четвертої статті 263 та статті 417 ЦПК України це mutatis mutandis стосується й правових висновків апеляційного суду, правильність яких була підтверджена у касаційному порядку, за відсутності підстав їх зміни (нових аргументів, доводів, обставин тощо) у зв`язку із новим розглядом апеляційним судом переданої йому касаційним судом справи.

У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц Велика Палата Верховного Суду у пунктах 23.7 та 23.8 зазначила, що питання щодо поважності причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними.

Відсутність клопотання про поновлення строку позовної давності у випадку, коли після відкриття провадження у справі до суду заявлене клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, не звільняє суд від обов`язку оцінки поважності причин пропуску цього строку в межах можливого з урахуванням статті 2 ЦПК України.

У справі, що переглядається, апеляційний суд вже встановлював поважність причин пропуску відповідного строку позовної давності. Верховний Суд не спростовував ці висновки та передавав справу апеляційному суду на новий розгляд абсолютно з інших підстав. Нові аргументи та обставини, які б спростовували попередній висновок апеляційного суду з цього питання ним не визначені та не встановлені.

У постанові від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19 Верховний Суд зазначив, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Аналогічна зазначеній правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 902/326/16 та від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18. Ця позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду й у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, у пункті 123 якої вказано, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо.

Відповідний правовий висновок підтриманий Верховним Судом й у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 906/190/19, у якій Верховний Суд також виснував, що обмеження доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, має враховувати конкретні обставини справи.

Факт незаконності спірного розпорядження Обухівської РДА був встановлений апеляційним судом під час апеляційного перегляду справи, не оспорювався та не був спростований під час розгляду справи судом касаційної інстанції.

У справі, що переглядається, оскаржується спірне розпорядження Обухівської РДА, а не розпорядження ФОП ОСОБА_1 .Це розпорядження стосується безпосередньо прав позивача, а не прав ФОП ОСОБА_1 .

Водночас, як встановлено із матеріалів справи, Обухівська РДА у цій справі не заявляла про застосування наслідків пропуску позовної давності, а відповідну заяву зробив представник виключно ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, у справі відсутні докази повноважень ФОП ОСОБА_1 представляти або захищати права та відстоювати у суді правильність виконання обов`язків Обухівської РДА.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 вже звертала увагу, зокрема на те, що для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 (наслідки спливу позовної давності) ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута конкретна правова вимога позивача. З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

За таких обставин, відсутні підстави для застосування до спірних відносин наслідків спливу строку позовної давності.

З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області - визнання незаконним та скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» від 08 грудня 2015 року № 365.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, а тому з відповідача Обухівської РДА на користь позивача ПрАТ «Обухівське» слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 8644,50 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Обухівське» - задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» № 365 від 08 грудня 2015 року.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» (ЄДРПОУ - 00857284) з Обухівської районної державної адміністрації Київської області (ЄДРПОУ - 04054725) 8644 гривні 50 копійок на відшкодування судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 20 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома