Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №757/46575/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/46575/25-ц Головуючий у суді І інстанції: Остапчук Т.В.

провадження №22-ц/824/6194/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Басюк Світлани Анатоліївни, яка представляє інтереси Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Печерського районного суд міста Києва від 16 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства «Ліси України», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 11.02.2025 року позивач, спільно з громадською організацією «Проти придурків та ідіотів» відповідно до ст.ст. 34, 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», пп. 1 частини 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", звернулися до ДП «Ліси України» з запитом від 11.02.2025 року за № 185 «11.02.25 ДПЛУ запит наглядова рада 3». ДП «Ліси України» належним чином звернення не розглянули. Житомирський окружний адміністративний суд виніс рішення, яким зобов`язав розглянути зазначений запит позивача в установленому законом порядку, проте рішення суду залишилось не виконаним. Неналежний розгляд звернення позивача спричинив до втрачання особистого часу, коштів, сил для відновлення порушеного права та завдання моральної шкоди позивачу в сумі еквівалентній п`яти мінімальним розмірам заробітної плати в сумі 40 000 грн.

08.10.2025 року до суду першої інстанції надійшов від ДС ГП «Ліси України» відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не відповідають дійсності, оскільки 24.09.2025 року ДП «Ліси України», за підписом особи відповідальної за організацію доступу до публічної інформації ОСОБА_2 , на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 року у справі № 240/7725/25, надана відповідь за № 6254/19-2025 на запит ОСОБА_1 та Громадської організації «Проти придурків та ідіотів» від 11.02.2025 року №185. Відповідь направлена на електронну пошту, що була зазначена у запиті. Зазначений електронний лист був направлений Позивачу за допомогою системи електронного документообігу MegapolisDocNet. Враховуючи викладене, відповідь надана ДП «Ліси України» на запит ОСОБА_1 та Громадської організації «Проти придурків та ідіотів» від 11.02.2025 року №185, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 року № 240/7725/25, яке набуло законної сили на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 року (текст постанови надійшов до електронного суду 19.09.2025 року) була надіслана на електронну адресу Позивача 24.09.2025 року. Отже, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 року у справі № 240/7725/25 ДП «Ліси України» виконано. Просить стягнути з ДП «Ліси України» на відшкодування моральної шкоди у сумі 40 000 грн, однак вона не містить жодного обґрунтування спричинення відповідачем ОСОБА_1 моральної шкоди.

Рішення Печерського районного суд міста Києва від 16 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 4000 грн компенсації моральної шкоди.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Басюк С.А., яка представляє інтереси Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що ДП «Ліси України» не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування та не використовує кошти державного та/або місцевого бюджетів при провадженні власної господарської діяльності, а тому вважає, що застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ст.ст. 1173, 1174 ЦК України є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідач вважає, що наявність судового рішення про визнання протиправною бездіяльність ДП «Ліси України», не може бути підставою для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки даним рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди.

Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача, передбачених ч. 2 ст. 23 ЦК України.

Позивачем не надано суду першої інстанції жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 40 000 грн, як і не обгрунтовано сам розмір моральної шкоди.

Тому на переконання відповідача, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт заподіяння ДП «Ліси України» моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача, а також не обгрунтовано, з чого позивач виходив при визначенні розміру заподіяної йому шкоди, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що зважаючи на глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок бездіяльності, тривалості моральних страждань у зв`язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для відновлення свого права на звернення, доведення своїх вимог в суді та оскарження неправомірних дій відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 4 000,00 грн, що є достатньо для відшкодування спричиненої моральної шкоди.

При цьому суд першої інстанції враховував, що позивачем не доведено, що на відновлення отриманих ним моральних страждань необхідно стягнути моральну шкоду саме у розмірі 40 000 грн, виходячи з обсягу душевних, емоційних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких зазнав ОСОБА_1 у результаті нерозгляду його звернення.

Стягучюючи моральну шкоду на користь позивача безпосередньо з Державного бюджету України, суд першої інстанції врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), в якій вказано, що резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), згідно з якою визначаючи розмір відшкодування суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 року позов ОСОБА_1 до ДП «Ліси України» було задоволено частково. А саме суд «визнав протиправними дії Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 11.02.2025 року за № 185 «11.02.25 ДПЛУ запит наглядова рада 3», зобов`язав Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 11.02.2025 року за № 185 «11.02.25 ДПЛУ запит наглядова рада 3» з урахуванням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

16.09.2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд, розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ДП «Ліси України» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДП «Ліси України» про визнання протиправною відповіді, зобов`язання вчинити дії постановив апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємство «Ліси України» залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги про відшкодування моральної шкоди тим, що протиправне не надання обгрунтованої та чіткої, зрозумілої та вичерпної відповіді на усі, поставлені у зверненні від 11.02.2025 року питання, призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, до порушення стосунків з оточуючими людьми, необхідності неодноразово повторного звернення для встановлення істини в справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності, витрачання особистого часу значних коштів, сили для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на психоемоційному стані, що завдало позивачу моральну шкоду.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Визначення судом першої інстанції розміру моральної шкоди у 4000 грн відповідає принципам розумності та справедливості.

Суд першої інстанції правильно врахував практику Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача у справі, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення. Наявність моральної шкоди є доведеною, оскільки протиправна бездіяльність відповідача (щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 11.02.2025 року за № 185) встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року, яким дії відповідача визнані неправомірними.

Позивачу завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, порушення звичайного способу життя, позивач був змушений звертатися до суду, вказане звернення до суду та очікування позитивного рішення на свою користь, протягом цього часу позивач змушений був докладати зусиль для організації свого життя, відчувати безпорадність і пригніченість від дій (бездіяльності) відповідача.

Наведене є достатніми доказами того, що позивачу було завдано моральної шкоди в розмірі визначеному судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст.ст. 23, 1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Басюк Світлани Анатоліївни, яка представляє інтереси Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суд міста Києва від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «19» лютого 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

Є.В. Болотов