Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №382/2312/25 — Київський апеляційний суд

справа № 382/2312/25 головуючий у суді І інстанції Кисіль О.А.

провадження № 22-ц/824/4242/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Яготинська державна нотаріальна контора, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту родинних відносин,

В С Т А Н О В И В:

заявниця звернулася до Яготинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту родинних відносин, відповідно до вимог якої просила:

встановити факт родинних відносин між ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час військової служби та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є її батьком.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 06 листопада 2025 року засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що у оскаржуваній ухвалі місцевий суд не навів доказів того, що між заявницею та будь-якою іншою особою існує спір щодо права, пов`язаного з фактом родинних відносин або батьківства. Суд не встановив коло осіб, які б заперечували факт батьківства ОСОБА_5 чи родинний зв`язок із заявницею.

Висновки Верховного Суду у справі №560/17953/21, які застосував районний суд, також є нерелевантними до спірних відносин, адже справа стосувалася встановлення факту утримання померлого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги, тобто безпосереднього спору про соціальні виплати.

Метою звернення до суду заявниці у цій справі є встановлення факту родинних відносин для внесення відповідних відомостей до актового запису про її народження. Отримання соціальних гарантій в подальшому є наслідком підтвердження такого факту, а не предметом розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Яготинська державна нотаріальна контора, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту родинних відносин, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представниця - адвокатка Моісеєнко Світлана Володимирівна доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

У судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 позицію апелянтки підтримала.

У судове засідання заінтересована особа ОСОБА_3 не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи без її участі. Зазначила, що заявлені вимоги не підтримує, згоди на визнання родинних відносин не надає, будь-які заяви або докази заявниці не визнає, рішення суду першої інстанції підтримує та просить залишити його без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань від них не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасників справи, які прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що заявниця просить встановити факти родинних відносин, відносно загиблого, який є військовослужбовцем, однак не вказує заінтересовану особу Міністрерство оборони України. Встановлення фактів заявниці потрібно для отримання виплат, визначених чинним законодавством, у тому числі Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», оскільки ОСОБА_5 помер під час виконання військового обов`язку. Таким чином, виходячи зі змісту вимог заяви, мети встановлення юридичного факту та наявних у справі матеріалів, суд дійшов висновку, що у заяві вбачається спір про право, оскільки встановлення фактів родинних відносин, є підставою для подальшого отримання виплат від держави у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 під час виконання військового обов`язку та призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, установлених законодавством України.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі, родинних відносин між фізичними особами.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Залежно від обставин юридичні факти за критерієм їх правових наслідків розрізняють на: правовиникаючі, правозмінюючі, правопризупиняючі, правовідновлюючі, правоприпиняючі.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.

Відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.

ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 13 червня 2024 року у справі №333/8899/21, від 13 листопада 2024 року у справі №308/14160/21.

Враховуючи наведені особливості порядку розгляду справ окремого провадження, незалучення заявницею до участі у справі Міністерства оборони України, на права якого, на думку місцевого суду, може вплинути судове рішення у справі не є підставою і для відмови у відкритті провадження у справі.

Більш того, згідно з пунктами 1, 2 статті 16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві; тощо.

Відповідно до статті 16-1 вказаного Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої та другої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Ураховуючи наведене, можна зробити висновок, що у таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.

Відповідно, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки ця заінтересована особа не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, що містяться у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, а також у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі №298/1350/22.

Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

Суд першої інстанції не врахувавши викладених норм права та обставин заяви ОСОБА_1 , із якої слідує, що встановлення факту родинних відносин необхідне заявниці для внесення відповідних відомостей до актового запису про її народження, дійшов передчасного висновку про неможливість розгляду заяви в порядку окремого провадження у зв`язку з наявністю спору про право.

У разі, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, наявні особи, які заперечують право заявника, суд залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

За обставин цієї справи з`ясування наявності чи відсутності спору про право можливо лише в ході розгляду заяви по суті, після залучення вичерпного кола заінтересованих осіб до участі у справі та з`ясування їх позиції щодо заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду є таким, що не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах процесуального закону.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. в), ч. 4 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №910/4631/22.

Ураховуючи, що Київський апеляційний суд ухвалив постанову за наслідками розгляду процесуальних питань, які виникли під час розгляду справи у суді першої інстанції, а не рішення по суті позовних вимог, він не є тим судом, який уповноважений здійснювати розподіл судових витрат на даному етапі.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року - скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова