Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №203/4671/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2118/26 Справа № 203/4671/25 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Центрального районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що з 24 грудня 2023 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, від якого має спільну малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вони з відповідачем проживають окремо, донька проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Позивачка зазначала, що через вік дитини, вона не має можливості працювати. Відповідач є працездатною особою і спроможний сплачувати аліменти, як на утримання дочки, так і дружини, яка проживає зі спільною дитиною, і враховуючи відсутність у неї самостійного доходу, чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті, надавати визначену законодавством допомогу дружині.

Тому, позивачка і звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дружини, в якому просила стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 , на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1/4 його заробітку (доходу), починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення трьох років донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на її утримання у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня подання позову - 07.07.2025 року, і до досягнення їх дитиною - донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Допущено рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 908,40 грн (дев`ятсот вісім гривень 40 копійок).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 18.10.2024 року, серії НОМЕР_4 (а.с. 63).

Донька сторін зареєстрована за місцем проживання разом з матір`ю (позивачем) за адресою: АДРЕСА_1 , за якою зареєстровані, в тому числі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (донька), з 05.10.2021 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (онука), з 05.11.2024 року. Це підтверджується копією довідки №9898 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 24.12.2024 року (а.с. 46).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2010 року, справа №2-3738/10, було стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_7 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму щомісяця, починаючи з 18.08.2010 року до досягнення донькою повноліття. Вказане рішення суду набрало законної сили станом на 04.10.2010 року (а.с. 32).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2025 року, справа №203/7906/24, яке було залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.07.2025 року, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особі її законного представника ОСОБА_2 , було стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 30 грудня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття. Вказане рішення суду набрало законної сили станом на 30.07.2025 року (а.с. 6-11, 42).

Також, на підтвердження того факту, що відповідач утримує свою старшу доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та непрацездатних батьків, відповідач надав суду копії: свідоцтва про народження його старшої доньки від 08.07.2009 року народження, серії НОМЕР_5 , свідоцтва про укладення шлюбу його батьками від 01.04.1978 року, серії НОМЕР_6 , паспорта громадян України його батьків, ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2025 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, справа №204/3693/25, за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на непрацездатну матір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення аліментів на утримання дружини-матері дитини.

Згідно з положеннями ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) передбачено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з положеннями ст. 75 Сімейного кодексу України (далі - СК України), дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.

За змістом ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 2, ч. 4, ч. 6 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частина 4 ст. 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застосуванню інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Згідно з вимогами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Таким чином, сімейним законодавством України передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання до суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

У постанові Верховного Суду по справі №750/9224/16-ц, провадження №61-16837св18, від 13 червня 2018 року суд звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз норм чинного сімейного законодавства дає суду підстави для висновку про те, що для одержання утримання (аліментів) від чоловіка-батька необхідно декілька умов: 1) зареєстрований шлюб, або тривалий час проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою; 2) вагітність від чоловіка, з яким зареєстровано шлюб, та/або проживання спільної дитини з матір`ю; 4) спроможність чоловіка надавати утримання.

Отже, право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення народженою дитиною трирічного віку має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини (постанова ВС від 13.06.2018 по справі №750/9224/16-ц, провадження №61-16837св18).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що позивач не має права на отримання аліментів, оскільки сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що батьківство відповідача щодо малолітньої дитини сторонами не оспорюється.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України, мати дитини має право на утримання від батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи перебували сторони у зареєстрованому шлюбі, за умови, що батько може надавати матеріальну допомогу.

Оскільки факт батьківства є встановленим та не оспорюється, а також відсутні докази неможливості відповідача надавати матеріальну допомогу, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку.

Також Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 487/5798/20 (провадження № 61-13023св21) зазначив, що тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є працездатною особою.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі N 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі N 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі N 917/1307/18).

Натомість, у матеріалах справи відсутні докази щодо заробітку відповідача.

У відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі також не зазначається розмір доходу відповідача.

Водночас відповідач у апеляційній скарзі посилаючись на те, що стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку є занадто обтяжуючим, суттєво ускладнює його скрутний майновий стан.

З огляду на відсутність відомостей про розмір заробітку (доходу), доводи апелянта, на які є посилання в апеляційній скарзі, що стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку є занадто обтяжуючим, скрутний майновий стан ґрунтуються на припущенні.

Крім того, наведені обставини були предметом дослідження під час розгляду справи судом першої інстанції, а у силу частини четвертої статті 84 СК України ці обставини не позбавляють права ОСОБА_2 на її утримання.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 13 червня 2019 року у справі № 201/2097/17.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, правильно виходив з загальних принципів, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів, а також принципів справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача, те, що у зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивач не має змоги працювати і утримувати себе самостійно. Відповідач є особою працездатного віку, має можливості надавати допомогу дружині-матері, не довів суду того факту, що він не працює та не має змоги утримувати дружину-матір.

Матеріалами справи не спростовано факт спроможності відповідачем надавати утримання дружині, яка проживає зі спільною дитиною, якій не виповнилось три роки, тому чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.

Таким чином, встановивши, що дитина, яка не досягла трьох років, проживає разом із позивачкою, яка у свою чергу має право на утримання від батька дитини, а будь яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу у визначеному судом розмірі, матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання до досягнення їх дитиною трьох років.

Ураховуючи наведене, установивши вказані обставини, в тому числі і щодо стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів на старшу доньку, непрацездатних батьків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про спроможність ОСОБА_1 надавати аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення їх дитиною - донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко