Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №703/2941/21 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року

м. Черкаси

Справа № 703/2941/21

Провадження № 22-ц/821/249/26

Категорія: 310010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря – Кукушкіної А. О.,

учасники справи:

позивач – ( ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2022 року у цивільній справі за позовом ( ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 26.11.2011 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстровано міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, актовий запис № 1319.

Від спільного шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підставами розірвання шлюбу позивач вказала, сторони припинили спільне проживання, оскільки мають різні погляди на сімейне життя.

З огляду на викладене, позивач вважає, що спільне життя та збереження шлюбу неможливі, а тому просить розірвати шлюб.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2022 року позов – задоволено.

Заочне рішення мотивоване тим, що сторони разом не проживають, шлюбні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть, шлюб між подружжям носить формальний характер, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя неможливе та буде суперечити їхнім інтересам.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2022 року в частині стягнення з нього судового збору в розмірі 908,00 грн та покласти судовий за подання позовної заяви в розмірі 908,00 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 362,00 грн на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що неправомірна поведінка ОСОБА_6 призвела до розгляду справи про розлучення, а тому вважає, що саме на позивача має бути покладено судові витрати за розгляд справи.

Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.

ОСОБА_2 та ( ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

За змістом ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини першої статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частиною 3 ст. 105 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Згідно з положеннями ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

За приписами ст. 112 СК України при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просила розірвати шлюб про що відповідач в апеляційній скарзі не заперечує, водночас вказав, що підставою припинення шлюбу стала негідна поведінка позивача.

Скаржником рішення суду оскаржується лише в частині розподілу судових витрат.

Щодо незгоди скаржника з розподілом судових витрат, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Так, за наслідками розгляду справи, судом відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства здійснюється розподіл судових витрат.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини другої цієї статті слідує, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи що позовні вимоги позивача задоволено, шлюб між сторонами у справі розірвано, доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_2 було сплачено судовий збір у розмірі 1 362,00 грн.

Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік об`єктів справляння судового збору, проте вказаним Законом прямо не передбачено, що за оскарження рішення суду, що стосується лише розподілу судових витрат, має бути сплачено судовий збір.

Питання розподілу судових витрат не є самостійною позовною вимогою і не впливає на розмір ставки судового збору, сплата судового збору за подання заяви про розподіл судових витрат не передбачена, у законодавстві відсутня пряма вказівка на необхідність сплати судового збору за подання скарг у разі оскарження рішення суду лише в частині розподілу судових витрат, як і відсутні підстави сплати судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене те, що сплата судового збору за подання скарги при оскарженні рішення суду лише в частині розподілу судових витрат не передбачена, то слачений ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 362,00 грн належить повернути скаржнику з державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2022 року в оскаржуваній частині – залишити без змін.

В іншій частині заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2022 року не переглядалось.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_2 1 362,00грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков