Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №536/2430/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/2430/24 Номер провадження 22-ц/814/697/26Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

за участю секретаря Дороженка Р.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області на ухвалу Кременчуцького району Полтавської області від 25 серпня 2025 року по справі за позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2024 року заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області звернувся до суду з позовом до Піщанської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 серпня 2025 року позовну заяву Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки, зазначені в ухвалі Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2025 року про залишення позовної заяви без руху щодо необхідності внесення коштів на депозитний рахунок суду.

Не погодившись з даною ухвалою суду, заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що на час звернення з позовом до суду позовна заява відповідала всім вимогам ст. 177 ЦПК України і підстав для залишення її без руху в суду не було.

Так, 09.04.2025 набрали чинності зміни до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача, якими доповнено ч. 4 ст. 177 ЦПК України необхідністю подання доказів щодо внесення коштів на депозитний рахунок. Між тим відсутні норми, що вказана частина ст. 177 ЦПК України має зворотню дію в часі.

Оскільки позовна заява відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України у редакції, чинній на 23.09.2024 року, підстав для подання прокурором до суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі вартості земельної ділянки немає.

Окрім того, звертає увагу, що позов пред`явлено до недобросовісних набувачів, що взагалі виключає внесення коштів на депозитний рахунок суду.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 374 ч. 1 п.6 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ч. 1 п.п. 3,4 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, в вересні 2024 року Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави, в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області, звернувся до суду з позовом до Піщанської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

Ухвалою Кременчуцького районного суду від 08 жовтня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання призначено на 06 листопада 2024 року. При цьому зазначено, що повна заява відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України і перешкод для відмови у відкритті провадження по справі не має.

При подачі позову до суду, згідно платіжної інструкції, позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.

В подальшому розгляд справи відбувався в судових засіданнях призначених на 18.12.2024, 11.02.2025, 04.06.2025.

Ухвалою Кременчуцького районного суду від 04 червня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Давиденко К.С. задоволено.

Позовну заяву Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області залишено без руху, з зазначенням необхідності внесення позивачем на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, та чинна на дату подання позовної заяви 24.09.2024.

Ухвалою Кременчуцького районного суду від 25 серпня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позивачем не було усунуто недоліки, визначені ухвалою про залишення позовної заяви без руху, щодо необхідності внесення позивачем на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості спірного майна.

При цьому суд вказав, що зміни, які були внесені до ЦПК України хоча й набули чинності після подачі позову, між тим відповідно до прикінцевих та перехідних положень мають зворотню дію в часі.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду

Так, 09 квітня 2025 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року, згідно з яким ст. 390 ЦК України доповнено ч. 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Одночасно з цим, зміни також були внесені і в редакцію ч. 4 177 ЦПК України, яку доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Між тим, положеннями ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Так, з матеріалів прави вбачається, що на момент подачі прокурором вказаної позовної заяви, тобто станом на 24.09.2024, редакція статей 175, 177 ЦПК України не містила вказівки на необхідність внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна по даній категорії справ.

Такою вказівкою була доповнена стаття 177 ЦПК України лише у квітні 2025 року.

Тобто, станом на час вчинення такої процесуальної дії як подача позову до суду та відкриття провадження у справі такої вимоги ЦПК України не містив.

За своїм змістом нова редакція ч. 4 ст. 177 ЦПК України, яка набула чинності 09 квітня 2025 року, фактично встановлює нові обов`язки для позивача як учасника судового процесу, а відтак в розумінні положень ст. 3 ЦПК України зворотної вимоги в часі не має.

При цьому, п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Однак, зазначені вище вказівки щодо зворотної дії в часі Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості витребуваної земельної ділянки мають вирішуватись судом вже за результатами розгляду справи по суті заявлених вимог.

Разом з цим, положення про зворотність в часі дії даного Закону не можуть поширюватись на вимоги ЦПК України, які містять чітку вказівку про застосування норм процесуального права на момент вчинення тієї чи іншої процесуальної дії. При цьому, містять застереження про неможливість зворотної в часі дії того закону, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання.

Окрім того колегія суддів вважає слушними доводи апелянта, що співвідповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають статусу добросовісних набувачів спірної земельної ділянки, оскільки їх добросовісність чи не добросовісність буде встановлена лише в ході розгляду справи, оскільки відноситься до предмета доказування.

В даному випадку, при пред`явленні позову прокурор стверджував про недобросовісність останніх, у зв`язку з чим в разі підтвердження такої обставини спірне майно буде витребовано судом саме у недобросовісного набувача, а якщо обставини недобросовісності не будуть доведені прокурором і відповідач виявиться добросовісним, у витребуванні майна у нього з підстав його недобросовісності може бути відмовлено.

При цьому прокурор не позбавлений права заявити окремий позов про витребування у відповідача майна, як у добросовісного набувача, з доведенням підстав за яких майно згідно закону може бути витребуване від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Отже, питання добросовісного набуття прав на спірний об`єкт набувачем має бути оцінене судом під час судового розгляду справи. Зазначена обставина (добросовісності/недобросовісності набуття) залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали, як постановленої з порушенням норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області задовольнити.

Ухвалу Кременчуцького району суду Полтавської області від 25 серпня 2025 року скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин