Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №551/127/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/127/25 Номер провадження 22-ц/814/440/26Головуючий у 1-й інстанції Рябченко В. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.

За участю секретаря : Дороженка Р.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 19 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2025 року адвокат Тараненко С.О,. в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на громадську будівлю (магазин) позначений літерою А-1, загальною площею 108,3 м2 за адресою АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 5325780801:01:003:0167), загальною площею 0,0303 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі,

Вимоги обґрунтовані тим, що 28 серпня 2001 року рішенням 13 сесії 23 скликання Великоперевізької сільської ради Шишацького району Полтавської області, їй було виділено земельну ділянку під забудову магазину «Продтовари» в селі Великий Перевіз Миргородського (колишнього Шишацького) району Полтавської області.

01 березня 2002 року розпорядженням голови Шишацької районної державної адміністрації № 95, їй надано дозвіл на переобладнання з добудовою існуючого магазину «Будматеріали» для торгівлі промисловими та продовольчими товарами в с. Великий Перевіз, який належав Шишацькій районній спілці споживчих товариств. Правовстановлюючі документи відсутні, а Шишацька районна спілка споживчих товариств ліквідована.

24 грудня 2003 року, рішенням 7 сесії 4 скликання Великоперевізької сільської ради Шишацького району Полтавської області ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 , під розміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а в подальшому, 12 серпня 2005 року рішенням 13 сесії 4 скликання Великоперевізької сільської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по за вказаною адресою, земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі загальною площею 0,0303 га, та присвоєно кадастровий номер 5325780801:01:003:0167.

Згідно довідки, виданої Великоперевізьким старостинським округом виконавчого комітету Шишацької селищної ради № 366 від 04.09.2024 року, власником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованого по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Враховуючи, що позивач добросовісно, на законних підставах заволодів вказаним нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним з 2001 року, вважає наявними підстави для визнання права власності за набувальною давністю.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 19 лютого 2025 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності за набувальною давністю на громадську будівлю (магазин) позначений літерою А-1 загальною площею 108,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , згідно технічного паспорту ПП ПБТІ «Інвентаризатор», реєстраційний номер у реєстрі будівельної діяльності Т101:0464-9120-0474-4241, дата виготовлення технічного паспорта 18.09.2024 року, що знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 5325780801:01:003:0167), загальною площею 0,0303 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Судові витрати по даній справі покладено на ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог та враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача задовольнив позовні вимоги в повному обсязі..

В апеляційній скарзі Миргородська окружна прокуратура, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Звертає увагу, що суд не з`ясував місце розташування громадської будівлі, оскільки в наданих позивачем документах вказані різні адреси та до матеріалів справи не долучено рішень чи розпорядження стосовно зміни нумерації будинку чи перейменування вулиць.

Визнання права власності на спірну будівлю, яка фактично є безхазяйним майном, шкодить інтересам держави в особі власника земельної ділянки – Шишацької селищної ради.

Вказує, що Шишацька селищна рада самоусунулася від виконання своїх повноважень щодо встановлення статусу майна та доведення відсутності підстав для набуття права власності позивачем, не вжила заходів спрямованих на захист інтересів держави.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала вимоги про визнання права власності за набувальною давністю тим, що їй 28 серпня 2001 року рішенням 13 сесії 23 скликання Великоперевізівської сільської ради було виділено під забудову магазину «Продтовари» земельну ділянку в сю Великий Перевіз Шишацького району.

01 березня 2002 року розпорядженням голови Шишацької РДА №95 їй надано дозвіл на переобладнання з добудовою існуючого магазину «Будматеріали» для торгівлі промисловими та продовольчими товарами в с. Великий Перевіз, який належав Шишацькій районній спілці споживчих товариств.

24 грудня 2003 року рішенням 7 сесії 4 скликання Великоперевізівської сільської ради їй передано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 (до АДРЕСА_2 ) під розміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 »

12 серпня 2005 року рішенням 13 сесії 4 скликання Великоперевізівської сільської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по АДРЕСА_1 . Земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0303 га кадастровий номер 5325780801:01:003:0167

Згідно довідки, виданої Великоперевізьким старостинським округом виконавчого комітету Шишацької селищної ради № 366 від 04.09.2024, власником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою АДРЕСА_1 Перевіз є ОСОБА_1 .

Добросовісне володіння громадською будівлею з 2001 року, на думку позивача, є підставою для визнання за нею права власності на неї за набувальною давністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку про неможливість вирішення спору в позасудовому порядку, доведеність позовних вимог та визнання позову відповідачем, що є з підставами для застосування вимог ст. 344 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду.

Предметом даного позову є визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на громадську будівлю (магазин) позначений літерою А-1 загальною площею 108,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте, не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

З наданих на підтвердження заявлених вимог доказів не можливо встановити де саме знаходиться спірна громадська будівля - магазин, оскільки позивач просить за адресою АДРЕСА_2 , в рішенні Великоперевізьської сільської ради від 2005 року про надання дозволу на продовження терміну дії оренди земельної ділянки за адресою, АДРЕСА_3 на якій знаходиться торгова точка їй надається дозвіл на виготовлення документації із землеустрою за адресою АДРЕСА_4 , а згідно довідки Великоперевізьського старостинського округу від 2024 року ОСОБА_1 є власником магазину за адресою АДРЕСА_1 .

Окрім перейменування АДРЕСА_5 в травні 2016 року матеріали справи не містять інших перейменувань чи зміни нумерації вулиць.

З відповіді Великоперевізьського старостинського округу на запит Миргородської окружної прокуратури щодо передачі до селищної ради об`єктів вбачається, що громадська будівля (магазин ) на земельній ділянці площею 0,0303 га з кадастровим номером 5325780801:01:003:0167, який належав Шишацькому споживчому товариству був проданий ПП ОСОБА_1 (дата продажу не відома).

Згідно інформації наданої Шишацьким споживчим товариством на запит прокуратури, останнє повідомило, що товариству в с. Великий Перевіз належав «Будівельний майданчик», збудований в 1986 році, який був тимчасовою спорудою та використовувався як склад для торгівлі будматеріалами. Даний будмайданчик був демонтований та списаний з балансу товариства станом на 31 грудня 2000 року. Господарська будівля (магазин) площею 108,3 кв. м. за адресою АДРЕСА_3 , (Лісова) ніколи не належав товариству.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказами, з яких вбачається виділення земельної ділянки позивачу під забудову магазину в 2001 році, дозвіл на переобладнання з добудовою існуючого магазину в 2002 році, який належав Шишацькій районній спілці споживчих товариств, заперечення останньою існування магазину та вказівка лише про наявність тимчасової споруди, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем фактично було здійснено самочинне будівництво, на яке остання, у спосіб подачі позову про визнання права власності за набувальною давністю, намагалась узаконити своє право власності.

Так, матеріалами справи доводиться, що ОСОБА_1 отримала дозвіл на переобладнання з добудовою існуючого магазину «Будматеріали», про те, здійснивши таку перебудову, остання не вирішила у передбачений законом спосіб її узаконення, тобто отримання відповідних дозволів, подальше ведення в експлуатацію, здійснення реєстрації в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, що засвідчують його право власності.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Аналогічного висновку неодноразово приходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц та від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17

Надані стороною позивача технічний паспорт, витяг з реєстру будівельної діяльності та звіт про оцінку майна стосуються нежитлової будівлі (магазину) за адресою АДРЕСА_1 право оренди на земельну ділянку за вказаною адресою між ОСОБА_1 та Шишацькою селищною радою не укладалося, не є документами правоустановчого характеру та не доводять факт набуття позивачем права на самочинно збудовану будівлю магазину.

Таким чином, спірна будівля, як самочинне будівництво, не може вважатись окремим об`єктом права власності, а відтак на неї не поширюється інститут набувальної давності, посилаючись на який позивач просила задовольнити її вимоги.

Враховуючи здійснення позивачем самочинного будівництва на земельній ділянці за невстановленою адресою, оскільки дані щодо розташування останньої різняться, недотримання порядку набуття права власності на самочинне будівництво, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а відтак судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в їх задоволенні.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, зважаючи на задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з ОСОБА_1 на користь Офісу Генерального прокурора, оскільки останній був платником судового збору за апеляційну скаргу, підлягає стягненню 3435 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області задовольнити.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 19 лютого 2025 року скасувати, ухваливши нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Офісу Генерального прокурора судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги в сумі 3435 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2026 року.

Судді: Обідіна О.І. Карпушин Г.Л. Пікуль В.П.