Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №534/3064/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/3064/24 Номер провадження 22-ц/814/337/26Головуючий у 1-й інстанції Комарова Д. Ю. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства "Акцент-Банк" адвоката Омельченка Євгена Володимировича

на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 12 травня 2025 року, ухвалене суддею Комаровою Д.Ю.

у справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 16.08.2021 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки. Відповідачу надано кредит у вигляді кредитного ліміту зі сплатою відсотків у розмірі 40,8 % річних на суму залишку заборгованості та видано платіжну картку.

ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява разом з Умовами та Правилами, викладеними на сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Усі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис у Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаному електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому договором. Однак відповідач ОСОБА_1 не виконує зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 25890 грн. 83 коп., з яких: 14562 грн. 51 коп заборгованість за кредитом, 11 328 грн. 32 коп. заборгованість за відсотками.

Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 12 травня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.08.2021 у сумі 13684, 6 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «А-Банк» судові витрати у розмірі 1600,45 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що підписана відповідачем анкета-заява не містить умов щодо порядку та строку повернення кредитних коштів, розміру та порядку оплати процентів за користування кредитним коштами. Ознайомлення та підписання паспорту споживчого кредиту свідчить про укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, що є підставою для відмови у стягненні заборгованості за відсотками.

Дослідивши дані, що містяться у виписці по рахунку, судом встановлено, що за період з 16 серпня 2021 року по 18 листопада 2024 року ОСОБА_1 витрачено 31163,04 грн. кредитних коштів, а повернуто на картковий рахунок 5728 грн. Окрім того, судом не враховано включені позивачем у рахунок заборгованості суми списаних відсотків у розмірі 11328,32 грн., а також проведені 27.03.2024 дві операції під назвами «ABNK» на суми 185,13 грн. та 236,93 грн., тому сума заборгованості становить 13684,66 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк».

Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржило АТ «Акцент-Банк», просило його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку своїм підписом підтвердив факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитися із змінами до них, викладеним на сайті Банку.

Відповідач за допомогою електронного підпису підписав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена»», в якому чітко зазначені всі умови кредитування, зокрема строки та процентна ставка.

Правильність розрахунку заборгованості підтверджується наданою позивачем випискою.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом, тому в іншій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 16 серпня 2021 рокуОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», відповідно до якої своїм підписом погодився на те, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також зазначено, що він ознайомився з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, паспортом споживчого кредиту, та до укладання цієї угоди йому надано повну інформацію про фінансові послуги (а.с. 7).

В даній анкеті-заяві ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем: 0202ea35334d3e3e465df8a71e6ee176b15c5c3fbf3c208806de08abda0c19c811, що буде використовуватись для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку ABank24 з метою засвідчення його дій згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг.

У цій заяві-анкеті не зазначено ні про кредитний ліміт, ні вид картки, яку бажав отримати відповідач, ні розмір процентної ставки, під яку надається кредит, а містить лише анкетні дані відповідача.

В цей же день відповідач простим електронним підписом підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена»» (а.с. 8-9). Даним документом були визначені наступні умови кредитування: кредитний ліміт - до 200000,00 грн. (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит), строк кредитування - 240 місяців, пільгова процентна ставка - 0,000001 %, базова процентна ставка – 40,8 %.

Згідно довідки за картами ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 зі строком дії до серпня 2028 року та № НОМЕР_3 зі строком дії до грудня 2031 року (а.с. 13).

Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 16.08.2021 встановлено кредитний ліміт в розмірі 20000 грн., який в подальшому 17.01.2022 року було збільшено до 50000 грн., 02.03.2022 зменшено до 20395 грн., 24.08.2022 зменшено до 17570 грн., 28.06.2023 зменшено до 14562,51 грн., 29.03.2024 збільшено до 14600 грн. (а.с. 14).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16.08.2021 станом на 18.11.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 25890 грн. 83 коп., з яких: 14562 грн. 51 коп заборгованість за кредитом, 11 328 грн. 32 коп. заборгованість за відсотками (а.с. 6).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті - заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку позичальника ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», як невід`ємну частину спірного договору, паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», тарифи по картці «Зелена».

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк».

Окрім того, долучений до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг містить лише пукти, якими встановлені права та обов`язки банку та клієнта.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.

Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/ters) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент - Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду, тобто кредитор може додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Акцент-Банку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк».

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає.

Також обґрунтовуючи свої вимоги банк посилався на паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», в якому зазначені умови кредитування та який 16.08.2021 підписаний відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі.

Зі змісту паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування.

Колегія суддів зауважує, що термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у ЗУ «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).

З огляду на вищевказані приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 викладена правова позиція, відповідно до якої ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Також, колегія суддів критично ставиться до доводів представника АТ «Акцент-Банк» про підписання паспорта споживчого кредиту відповідачем за допомогою електронного підпису. Так, в останній графі паспорта споживчого кредиту зазначено, що він підписаний простим електронним підписом, проте, саме по собі зазначення в паспорті споживчого кредиту про його підписання електронним підписом не є підтвердженням вчинення клієнтом банку відповідних дій. АТ «Акцент-Банк» не було надано доказів ідентифікації відповідача в системі банку та вчинення ним дій з використанням мобільного пристрою, що можуть свідчити про підписання ним доданого до позовної заяви паспорта споживчого кредиту.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що наданий позивачем паспорт споживчого кредиту не може бути визнаний належним і достатнім доказом на підтвердження обставин погодження сторонами умов кредитування, в тому числі щодо сплати відсотків за користування кредитом.

Окрім того, згідно п. 2.1.1.2.1 долученого позивачем витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» для надання послуг банк видає клієнту картку. Її тип визначено в Договорі.

Разом з тим, анкета-заява, яка підписана відповідачем, як і інші долучені до матеріалів справи докази, не містить відомостей про тип виданої йому картки.

Оскільки, позивачем не надано доказів погодження між сторонами сплати відсотків за користування кредитом, їх розміру, тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову у стягненні з відповідача нарахованої банком заборгованості за відсотками.

Дослідивши надану позивачем виписку по рахунку відповідача, яка відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є належним доказом, який підтверджує наявність заборгованості, з огляду на суму отриманих та повернутих ОСОБА_1 кредитних коштів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 13684,66 грн.

Визначений судом розмір заборгованості за тілом кредиту доводами апеляційної скарги не спростований.

Інші доводи апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Акцент-Банк" адвоката Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 12 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук