Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №750/3768/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 лютого 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/3768/25

Головуючий у першій інстанції – Косенко О. Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/540/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів – Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач: ОСОБА_1 ,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2025 позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором А202СТ155101185767 від 28.09.2021 у розмірі 36 850 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 730,96 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26.09.2025 апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2025 – без змін.

02.11.2025 АТ «Акцент-Банк» через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого документа на підставі вищевказаного судового рішення (а.с. 145-148).

11.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення, в якій просив суд відстрочити виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2025 у справі №750/3768/25 про стягнення з нього на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором А202СТ155101185767 від 28.09.2021 у розмірі 36 850 грн та судового збору у розмірі 730,96 грн, а всього 37 580,96 грн – до моменту скасування воєнного стану, але не більше ніж на один рік з дня ухвалення такого рішення.

Заяву обґрунтовував тим, що на даний момент виконання рішення суду ускладнюється за таких обставин:

- відповідач є особою похилого віку з погіршеним станом здоров`я, що потребує додаткових витрат на ліки, отримує пенсію незначного розміру, яка станом на липень 2025 року складає 3 038 грн, загальний розмір пенсії за період з 01.01.2024 по 31.07.2025 складає 52 930 грн, інших джерел доходу не має;

- з початку бойових дій у 2022 році погіршився матеріальний стан відповідача внаслідок втрати (витрат) грошових накопичень та порушення звичайних зв`язків;

- відповідач виплачує заборгованість за іншим кредитним договором з АТ «А-Банк» від 06.09.2017 за рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.09.2024, справа №750/6684/24, у розмірі 43 639,99 грн;

- загальновідомим та нормативно врегульованим є те, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, що є надзвичайною обставиною та неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконання рішення суду;

- на момент початку бойових дій відповідач проживав на території Чернігівської міської територіальної громади м. Чернігів, яка відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а також ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила військову агресію рф проти України як форс мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Заявник вказував, що відстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів та не вплине негативно на матеріальне становище банку, оскільки його кредитна заборгованість є вкрай малою по відношенню до показників банку, однак становить значну суму та є непід`ємним тягарем для відповідача.

До заяви ОСОБА_1 додав:

- довідки про доходи №5380 5233 2538 2469 та №2782 3411 7077 4720, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському об`єднаному управлінні ПФУ в Чернігівській області і отримує пенсію за віком – з січня 2024 року по лютий 2025 року у розмірі 2 725 грн на місяць, з березня 2025 року по жовтень 2025 року – у розмірі 3 038 грн на місяць, сума пенсії за період з 01.01.2024 по 31.10.2025 складає 62 454 грн (а.с. 157, 167);

- відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 22.07.2025 та на 17.11.2025, з яких вбачається, що інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період з січня 2024 року по вересень 2025 року у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня (а.с. 158, 168);

- копії квитанцій №87849265 від 05.06.2025 про перерахування 5 000 грн та №91887788 від 26.06.2025 про перерахування 5 000 грн ОСОБА_1 , призначення платежу – внесення готівки за платіжними картами, платник ОСОБА_1 (а.с. 159);

- копію листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 (а.с. 160);

- скріншот з офіційного сайту НБУ з інформацією про основні показники АТ «А-Банк» (а.с. 161);

- копію листа НБУ від 05.11.2025 №25/11/05-01 про надання інформації про основні показники діяльності (активи, зобов`язання, капітал, фінансові результати) АТ «Акцент-Банк» з 01.01.2020 по 01.09.2025 (а.с. 169-170).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.12.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2025 у справі №750/3768/25 про стягнення з нього на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 36 850 грн відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про відстрочення виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, посилаючись на її необґрунтованість та незаконність.

Доводи апеляційної скарги є тотожними доводам заяви про відстрочення виконання рішення суду та полягають у тому, що районним судом не враховано незначний ступінь вини відповідача у виникненні спору, його матеріальний стан, надзвичайні події, те, що відповідач добросовісно виконував свої обов`язки до початку воєнного стану і лише внаслідок обставин непереборної сили (зокрема, витрати заощаджень, зміни усталених стосунків) та погіршення матеріального стану призупинив виплату стягнутого кредитного боргу.

Заявник зазначає, що розраховував та розраховує на матеріальну підтримку родичів та покращення свого матеріального стану внаслідок покращення у майбутньому суспільно-економічного становища та комплексу заходів керівництва України, спрямованих на покращення матеріального забезпечення пенсіонерів, враховуючи проголошену у ст. 3 Конституції України людино центричність та соціальну спрямованість нашої держави.

Посилається на судову практику, зокрема постанову Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №796/43/2018.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі обґрунтованих підстав для такого відстрочення суд не вбачає.

Зауважив, що складний матеріальний стан не є винятковою обставиною особливого характеру, яка істотно ускладнює або робить неможливим виконання судового рішення, натомість заявником не доведено доцільності та об`єктивної необхідності відтермінування виконання рішення суду, а також суд врахував визначені Законом України «Про виконавче провадження» гарантії та обмеження при здійсненні відрахувань з доходу боржника при примусовому виконанні судового рішення

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

У статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочення рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

За правилами ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Тлумачення положень ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №796/43/2018, від 19.06.2019 у справі №2-55/10).

Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у справі №295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №9901/598/19.

Так, згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Звертаючись до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду до моменту скасування воєнного стану, але не більше ніж на один рік, ОСОБА_1 просив врахувати, що він є особою похилого віку з погіршеним станом здоров`я, потребує додаткових витрат на ліки, отримує лише пенсію незначного розмір та інших джерел доходу не має.

При цьому заява не містить обґрунтування строку відстрочки, зазначення обставин, які вплинуть на можливість виконання рішення суду саме через рік, чи після скасування воєнного стану, з урахуванням того, що відповідач дійсно є пенсіонером та особою похилого віку і отримує лише пенсійні виплати, що, зокрема, не передбачає у майбутньому працевлаштування, значного збільшення доходів тощо.

Суд першої інстанції ґрунтовно зауважив про визначені Законом України «Про виконавче провадження» гарантії та обмеження при здійсненні відрахувань з доходу боржника при примусовому виконанні судового рішення.

Крім того, п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, зокрема, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Тобто, вищевказане положення Закону саме по собі передбачає своєрідне відстрочення виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості шляхом стягнення заборгованості з пенсії на час чинного воєнного стану у країні.

Таким чином, посилання відповідача на погіршення матеріального стану у зв`язку з оголошеним у країні воєнним станом не знайшло свого підтвердження, оскільки, як вбачається з наданих заявником довідок, його пенсія у 2025 році збільшилась у розмірі та з неї законодавчо заборонено звернення стягнення на час воєнного стану.

Посилання заявника на те, що він розраховував та розраховує на матеріальну підтримку родичів та покращення свого матеріального стану внаслідок покращення у майбутньому суспільно-економічного становища та комплексу заходів керівництва України, спрямованих на покращення матеріального забезпечення пенсіонерів, враховуючи проголошену у ст. 3 Конституції України людино центричність та соціальну спрямованість нашої держави, не заслуговують на увагу, оскільки вказане не є тими виключними обставинами в розумінні вимог ст. 435 ЦПК України, які можуть бути взяті судом до уваги.

Не беруться до уваги апеляційним судом посилання заявника на постанову Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №796/43/2018, оскільки у цій справі вирішувалось питання розстрочення виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню боржником рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим, та вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.12.2025 – без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна ухвала складена 23 лютого 2026 року.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: Н.В.Висоцька

Н.В. Шитченко