Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №750/213/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 лютого 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/213/26

Головуючий у першій інстанції – Маринченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/688/26

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Оператор Газорозподільної системи «Чернігівгаз», Чернігівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Чернігівгаз», Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів.

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Оператор Газорозподільної системи «Чернігівгаз», Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», в якому просив:

- визнати відсутність доказів та законної послідовності відключення газопостачання до квартири АДРЕСА_1 , починаючи з 13 червня 2013 року по 11 грудня 2025 року, а саме: відсутності двох попереджень, вручених під розпис, відсутності актів та інших документів, оформлених належним чином, стосовно припинення (відключення) газопостачання до квартири АДРЕСА_2 за вказаною адресою за його підписом та відеофіксації, якою фіксується відмова від проставлення підпису;

- визнати такими, що суперечать закону і тому є не дійсними, всі відповідні акти та всі інші документи (акт про припинення газопостачання від 11 грудня 2025 року, акт про порушення № 514/12-2025 від 11 грудня 2025 року та інші документи), стосовно відключення газопостачання до квартири АДРЕСА_1 , складені 11 грудня 2025 року та до цієї дати всі попередження і акти, з боку уповноважених осіб Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та АТ «ЧернігівГаз»;

- скасувати рішення уповноважених осіб Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відносно нього щодо подачі відповідних документів до відповідної комісії оператора ГРМ з розгляду акту про порушення № 514/12-2025 від 11 грудня 2025 року, розгляд якого призначено на 21 січня 2026 року о 10 годині за адресою: вул. Ремзаводська, 11, м. Чернігів, а у разі подачі документів, то вжити заходи реагування щодо їх повернення та залишення без розгляду.

Мотивуючи заявлені вимоги, посилався на неправомірність дій уповноважених осіб АТ «Оператор Газорозподільної системи «Чернігівгаз», Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо відключення газопостачання до квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 січня 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», АТ «Оператор Газорозподільної системи «Чернігівгаз» про захист прав споживачів передано на розгляд до Новозаводського районного суду м. Чернігова.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду незаконною та надуманою, просить скасувати її та направити справу для розгляду до Деснянського районного суду м. Чернігова. Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновку суду першої інстанції про підсудність цієї справи Новозаводському районному суду м. Чернігова.

Скаржник зазначає, що ст. 28 ЦПК України передбачено можливість визначення підсудності за вибором позивача, зважаючи на те, що предметом позову є захист прав споживача. Отже, відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України він має право обрати територіальну підсудність та скерувати свій позов за зареєстрованим місцем свого проживання, тобто до Деснянського районного суду м. Чернігова.

Вважає. що зміст заявлених ним позовних вимог свідчить про виключну підсудність цієї справи, підстави для якої визначено ст. 30 ЦПК України. Спірні правовідносини між ним та відповідачами виникли не з приводу володіння, користування або розпорядження нерухомим майном, оскільки вимог щодо визнання права власності чи усунення перешкод у користуванні майном скаржник не заявляв. Заявлена позивачем вимога стосується протиправності його обмеження у праві користування комунальною послугою з газопостачання.

Наголошує на тому, що позов про захист прав споживача не містить майнових вимог, оскільки спір виник з приводу обслуговування належного йому майна, зокрема незаконного припинення надання комунальної послуги з газопостачання, якою він, як споживач, має право користуватися.

Вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду, оскільки обставини та предмет позову у наведених справах не є тотожними з цією справою.

Відповідачами відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дійшовши висновку про непідсудність справи за позовом ОСОБА_1 до АТ «Оператор Газорозподільної системи «Чернігівгаз», Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживача Деснянському районному суду м. Чернігова, суд першої інстанції, пославшись на положення ч. 5 ст. 28, ч. 1 ст. 30 ЦПК України та правові висновки Верховного Суду, виходив з того, що позивачем пред`явлено позов, який стосується відключення газопостачання до квартири АДРЕСА_1 . Ураховуючи, що квартира, в якій відключено газопостачання, знаходиться на території Новозаводського району м. Чернігова, справа не належить до територіальної підсудності Деснянського районного суду м. Чернігова.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до АТ «Оператор Газорозподільної системи «Чернігівгаз», Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», в якому просив визнати неправомірними дії уповноважених осіб указаних товариств щодо відключення газопостачання до квартири АДРЕСА_1 , власником якої він являється (а.с. 1-8).

За даними, які зазначив ОСОБА_1 у позові, його зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_3 . Указав, що звертається з позовом про захист прав споживачів, оскільки заявника, як споживача послуги з газопостачання, неправомірно позбавили права користування цією послугою.

Згідно з витягом з реєстру Чернігівської територіальної громади від 30 грудня 2025 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 , що за територіальною підсудністю належить до Деснянського району м. Чернігова (а.с. 22).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності в цілому належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 21).

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» передбачає, зокрема, й дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Параграфом 3 глави 1 ЦПК України встановлені правила територіальної юрисдикції (підсудності). Згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Положеннями ст. 28 ЦПК України визначено випадки підсудності справ за вибором позивача (альтернативна підсудність), зокрема, позови про захист прав споживача можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ч. 5 ст. 28 ЦПК України).

Статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Системний аналіз відповідних норм ЦПК України, які регулюють питання щодо визначення підсудності, дає підстави для висновку, що підсудність справи визначається на момент пред`явлення позову шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції (ст. 27, 184, 187 ЦПК України). Крім того, територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності (альтернативна та виключна).

Питання обрання суду у разі реалізації права вибору альтернативної підсудності вирішується позивачем на стадії пред`явлення позову шляхом подання позовної заяви. Позивач, скеровуючи позов до суду, посилався на положення ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд до іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Суд першої інстанції, враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, дійшов правильного висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд до Новозаводського районному суду м. Чернігова, за місцезнаходженням нерухомого майна, з приводу якого виник спір, дотримавшись указаних положень процесуального закону щодо визначення саме виключної підсудності.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги зміст правовідносин, які виникли між сторонами та регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів», відсутність майнового спору та наявність підстав для застосування альтернативної підсудності, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У цій справі спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу надання АТ «Оператор Газорозподільної системи «Чернігівгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» послуги з газопостачання до належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 виснувала, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення (п. 7.23, 7.25 постанови).

Таким чином, ураховуючи заявлені у цій справі позовні вимоги, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі виник саме з приводу нерухомого майна, зокрема щодо прав ОСОБА_1 , пов`язаних із цим нерухомими майном, а саме, на відновлення газопостачання до належної йому на праві власності квартири, а тому має розглядатися за місцезнаходженням майна або основної його частини, тобто за правилами виключної підсудності, які передбачено ч. 1 ст. 30 ЦПК України, а не ч. 5 ст. 28 ЦПК України (альтернативна підсудність), як помилково стверджує позивач. Вимоги, заявлені ОСОБА_1 , нерозривно пов`язані із його нерухомістю – квартирою АДРЕСА_1 і не можуть бути відокремлені від цього майна.

Ураховуючи наведене вище, доводи позову та положення ЦПК України, які регулюють питання визначення територіальної підсудності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про передачу справи на розгляд до іншого суду, дотримавшись відповідних положень процесуального закону.

Апеляційний суд виходить з того, що передача справи за позовом ОСОБА_1 до іншого суду з підстав, наведених судом першої інстанції, не є формальним чи сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством.

Доводи апеляційної скарги щодо підсудності цієї справи саме Деснянському районному суду м. Чернігова, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки ґрунтуються на невірному тлумаченні скаржником вимог процесуального закону. За таких обставин апеляційний суд вважає, що оспорювану ухвалу належить залишити без змін.

У зв`язку з тим, що апеляційний суд залишає без змін ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 січня 2026 року про направлення справи за підсудністю до іншого суду, справа підлягає поверненню до Новозаводського районного суду м. Чернігова для розгляду по суті.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 січня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова