Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №754/1597/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/630/26

Справа №754/1597/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2026 року

суддя Деснянського районного суду м. Києва Банах О.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2026 року до Деснянського районного суду м. Києва відУправління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22 січня 2026 року серії ВАД №742742, 22 січня 2026 року приблизно о 12 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: голосно кричав, виражався брутальною лайкою, погрожував предметом схожим на ніж, бив ногами по ногах, дані дії вчиняє систематично, зраджує, внаслідок чого стається психологічний зрив та підвищується тиск, чим завдав психологічної та фізичної шкоди, чим порушив п.п. 14, 17 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив закрити справу стосовно нього, та пояснив, що сварка сталася на побутовому рівні і саме за ініціативою дружини, жодного психологічного чи фізичного насильства він стосовно дружини не вчиняв.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що на неї чиниться психологічний тиск з боку сусідів, які стукають у стіни, підмовляють дітей кидати м`яча об підлогу, а з чоловіком відбуваються сварки, тому що на переконання потерпілої ОСОБА_2 , чоловік її зраджує.

Вислухавши пояснення учасників, оглянувши адміністративний матеріал, приходжу до такого висновку.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи (ст. 129 ч.3 п.4).

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність наслідків, а саме завдання реальної шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до Закону України "Про попередження насильства в сім`ї" насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні ст. 251 КУпАП, умисного вчинення ОСОБА_1 будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного та фізичного характеру стосовно дружини ОСОБА_2 22 січня 2026 року о 12 годині 00 хвилин в АДРЕСА_1 внаслідок чого була завдана шкода її фізичному та психічному здоров`ю (показання свідків, висновки експертів, медичні довідки тощо).

Сам лише факт наявності між учасниками справи сварки, конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення домашнього насильства психологічного характеру, в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При цьому суд звертає увагу, що поняття «конфлікт», «сварка» не є тотожними поняттю «насильство».

Так, окремий конфлікт у сім`ї, випадкова образа чи навіть повторювані сварки - це не психологічне насильство. Насильство - свідома поведінка, використання власної переваги й контроль над іншою людиною.

Використання переваги є однією з ознак домашнього насильства. Домашнє насильство включає в себе дії, спрямовані на контроль, приниження та позбавлення прав і свобод іншого члена сім`ї, використовуючи існуючу чи штучно створену перевагу в силі або владі. Також до ознак насильства можна віднести умисний характер діяльності (діяння, вчинене з необережності, не можна вважати насильницьким); вчиняється з використанням силової фізичної чи психічної переваги (застосовується до осіб, які мають меншу здатність до захисту, наприклад, через вікові, фізичні, психічні або психологічні особливості чи фактори зовнішньої ситуації); здійснюється шляхом нав`язування своєї волі/позиції всупереч або поза волею/позиції постраждалої особи.

Відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов`язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки його складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, а фактичні обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимозі щодо його достовірності.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Оглянутий в судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення не доводить поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Таким чином, суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, у відповідності до норм ст. 250 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

За викладених обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 283, 284, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя О.Л. Банах