Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №751/9334/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/9334/25

Провадження №2/751/924/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

з участю секретаря судового засідання Усік Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1392848 від 24.03.2024 у розмірі 55957,49 грн, а також понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовують тим, що 24.03.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 1392848, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 7499,99 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором. Відповідач не виконав свої зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за вказаним договором у розмірі 55957,49 грн. 22.10.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №22102024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1392848 від 24.03.2024.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 12.12.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов визнає в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7499,99 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 24.03.2024 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором К877, у якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: сума кредиту - 5000 грн строком на 360 днів на споживчі потреби зі сплатою процентів у розмірі 915% річних (2,50% в день) (а.с.23зв.-24).

У той же день, 24.03.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1392848 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який підписано позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором К877 (а.с. 25-29).

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у сумі 5 000,00 грн, строк дії кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; стандартна процентна ставка 2,5% в день.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 1392848 від 24.03.2024, ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит»; акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) К877, який відправлено 24.03.2024 о 16:10:33 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.33зв.).

Також, 25.03.2024 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення додаткової угоди щодо збільшення суми кредиту до договору про споживчий кредит № 1392848 від 24.03.2024), а також додаткову угоду до договору № 1392848 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 24.03.2024, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором К918, згідно якого сторони домовились збільшити суму кредиту на 2500 грн (а.с. 30-31, 32-33).

ТОВ «Селфі Кредит» перерахувало на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , зазначену останнім у договорі про надання споживчого кредиту грошові кошти в сумі 5000,00 грн та 2500,00 грн, що підтверджується листами директора ТОВ «Пейтек» від 22.04.2025 (а.с.34 зв, 35).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1392848 від 24.03.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.10.2024 складає 55 957,49 грн, з яких: 7499,99 - залишок по тілу кредиту, 34875,00 грн - залишок по відсотках, 13 582,50 грн - залишок по штрафам (а.с.34зв.-39).

22.10.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 22102024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників (а.с. 40-44).

Згідно з платіжною інструкцією № 6887 від 23.10.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Селфі Кредит» 1 826 450,83 грн як плату за відступлення права вимоги за договором факторингу № 22102024 від 22.10.2024 (а.с. 46).

Згідно акту приймання-передачі та витягу з реєстру боржників від 22.10.2024 ТОВ «Селфі Кредит» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло реєстр боржників, зокрема за кредитним договором №1392848 від 24.03.2024, де боржником є ОСОБА_1 на загальну суму 55 957,49 грн, з яких: 7499,99 - залишок по тілу кредиту, 34875,00 грн - залишок по відсотках, 13 582,50 грн - залишок по штрафам (а.с.45).

27.10.2025 ОСОБА_1 направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 1392848 у розмірі 55957,49 грн, проте відповідачем було проігноровано даний лист (а.с.6-10, 46зв.).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Кредитний договір укладено в електронному вигляді та підписаний відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису, що узгоджується із ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем надані належні та допустимі докази отримання відповідачем кредитних коштів за вищевказаним договором. Дана обставина не спростована стороною відповідача.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З позовом про визнання недійсним договору №1392848 від 24.03.2024 відповідач не звертався.

Зазначений вище договір факторингу є чинними, його дійсність ніким не оспорена, а тому підлягає виконанню.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту згідно з умовами договору, а тому вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7499,99 грн є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Відповідно умов договору загальний строк кредитування становить 360 днів з 24.03.2024 до 19.03.2025.

Відповідно до розрахунку позивача, відсотки нараховані за період з 24.03.2024 до 22.10.2024 у розмірі 34875 грн (за процентною ставкою 0,625% в день відповідно п.1.5.2 договору, а також за процентною ставкою відповідно до п.1.5.1 договору, що становить 2,5% в день).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ХІ, яким статтю восьму Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, яка визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону

№ 3498-ІХ встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що кредитний договір було укладено 24.03.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5%, яка застосовується позивачем з 21.04.2024 по 22.10.2024, є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином для нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами, слід застосувати максимальну денну процентну ставку в розмірі 1% в день.

Отже, з 21.04.2024 по 22.10.2024 розмір відсотків буде становити 13 875 грн (7500*1%*185днів).

З огляду на зазначене, позов у частині стягнення відсотків підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8 600,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: 6.4.1. у розмірі 750,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 55,00 грн починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до п. 6.4.3 договору штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення споживачем зобов`язань за цим договором, обмежується сумою визначеною відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що відповідні положення процитованої норми стосуються звільнення від обов`язків сплачувати на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню та інших платежів за прострочення виконання договору у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Відтак позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено нарахування штрафу у розмірі 8600,00 грн за порушення зобов`язання, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача слід стягнути 21 374,99 грн заборгованості за договором №1392848 від 24.03.2024.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн (а.с.13).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 925,32 грн (21374,99/55957,49х2422,40).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, який укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.49), ордеру на надання правової допомоги серії ВС №138377 від 02.07.2025 (а.с.50зв.), акту №841 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 08.10.2025 на суму 8 000,00 грн (а.с.49зв.), детального опису надання послуг від 08.10.2025 до акту №841 (а.с.50).

З урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, відсутністю клопотання відповідача про зменшення розміру вказаних витрат, з урахуванням принципу розумності та справедливості, також часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 3 055,89 грн (21374,99/55957,49х8000,00).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 610, 611, 629, 1048 -1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 21 374 грн 99 коп (двадцять одну тисячу триста сімдесят чотири гривні дев`яносто дев`ять копійок) заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1392848 від 24.03.2024, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 7 499,99 грн, заборгованості за відсотками - 13 875,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 925 грн 32 коп витрат, понесених на сплату судового збору та 3 055 грн 89 коп витрат на професійну правничу допомогу, а всього 3 981 грн 21 коп (три тисячі дев`ятсот вісімдесят одну гривню двадцять одну копійку).

Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16.02.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236)

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Головуючий - суддя І. В. Яременко