Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №120/16681/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16681/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

23 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Вінницького об"єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви) шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 мобілізовувати для проходження військової служби на час розгляду справи та шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізовувати для проходження військової служби на час розгляду справи.

Заяву обґрунтовано тим, що після оновлення ним даних в системі «Резерв+», із зазначенням в ній місця його проживання, не було надіслано, і заявником не було отримано жодної повістки про з`явлення до відділення ТЦК та СП. Натомість, як зазначив заявник, першим відділенням ІНФОРМАЦІЯ_3 було сповіщено органи Національної поліції про необхідність примусового доставлення заявника до відділку ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявник вважає, що має право на відстрочку, а відсутність рішення про надання чи відмову у наданні відстрочки та оголошення його у розшук створюють ризик подальшого незаконного затримання та будуть завершені мобілізаційні заходи та заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, відтак останній набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що утруднить або унеможливить реалізацію прав на виконання рішення суду у разі позитивного його вирішення.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв незаконне рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції, в обґрунтування оскаржуваної ухвали зазначив, що наведені заявником доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову позивача до його подання до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав та законних інтересів позивачів (фізичних та юридичних осіб) в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Так, частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).

В свою чергу, частиною 1 статті 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Натомість, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачами) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2023 року у справі №640/21737/21 та від 22 березня 2023 року у справі № 380/8301/22 зазначив про те, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що заявником не наведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Аргументація заяви про забезпечення позову (необхідність запобігання прийняттю рішень та здійснення будь-яких дій, пов`язаних з виплатою, перерахуванням, розподілом чи скеруванням зарезервованої частки одноразової грошової допомоги) ґрунтується на припущеннях заявника.

Однак підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.

Також слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі №640/15534/22.

Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу на те, що застосування такого заходу забезпечення позову, який просить позивач, є неможливим без дослідження спірного рішення, його законності, що в свою чергу, входить до предмету доказування у цій адміністративній справі.

Вживаючи заходи забезпечення позову у вказаний спосіб до встановлення протиправності або правомірності прийняття оскаржуваного рішення, суд фактично до вирішення справи по суті усуне всі наслідки, які на підставі оскаржуваного рішення були або можуть бути застосовані до позивача, що є неприпустимим, оскільки порушує принцип рівності сторін, регламентований статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому заява позивача про забезпечення адміністративного позову обґрунтовано залишена без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає, що Вінницьким окружним адміністративним судом, при винесенні оскаржуваної ухвали від 02 грудня 2025 року, дотримано норми процесуального права, а тому, в порядку ст. 316 КАС України ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.