Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №640/38924/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/38924/21 Головуючий у 1-й інстанції: Сіпака А.В.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (далі -відповідач/апелянт/РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві) про:

- визнання протиправним та скасування рішення РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) № 31/26-К-1309 від 27 вересня 2021 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в реєстрації належного їй автомобіля SKODA FABIA, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ;

- зобов`язання РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) зареєструвати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , автомобіль SKODA FABIA SEDAN, 2007 року випуску, об`єм двигуна 1198, номер двигуна НОМЕР_3 , номер шассі НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_1 сірого кольору.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 04 вересня 2008 року позивач придбала автомобіль SKODA FABIA SEDAN, 2007 року випуску. Угода купівлі-продажу була оформлена через Українську Товарну Біржу. Після відновлення автомобіля позивач у 2021 році звернулась до відповідача з метою його реєстрації у встановленому законом порядку, однак листом від 29 вересня 2021 року їй відмовлено у проведенні такої реєстрації, у зв`язку з пропуском 10-денного строку, передбаченого пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ дана справа отримана Запорізьким окружним адміністративним судом.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) щодо відмови ОСОБА_1 в реєстрації/перереєстрації автомобіля SKODA FABIA SEDAN, 2007 року випуску, об`єм двигуна 1198, номер двигуна НОМЕР_3 , номер шассі НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_1 сірого кольору, викладене в листі від 27 вересня 2021 року № 31/26-К-1309вх.

Зобов`язано РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) здійснити перереєстрацію/реєстрацію транспортного засобу SKODA FABIA SEDAN, 2007 року випуску, об`єм двигуна 1198, номер двигуна НОМЕР_3 , номер шассі НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_1 сірого кольору із зазначенням в реєстраційних документах, що власником автомобіля є ОСОБА_1 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 040, 40 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова сервісного центру МВС у реєстрації транспортного засобу була протиправною, оскільки ґрунтувалася на неправильному застосуванні норм матеріального права та поширенні на спірні правовідносини вимог законодавства, які набрали чинності після виникнення права власності позивача. Автомобіль придбано у 2008 році на підставі біржової угоди, яка відповідала законодавству, чинному на момент її укладення. На той час Порядок №1388 не містив вимоги щодо оформлення біржових договорів виключно на зареєстрованих у МВС бланках, а така вимога була запроваджена лише з 29 грудня 2009 року. Враховуючи принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, передбачений статтею 58 Конституції України, нові вимоги не можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли раніше, а тому надана позивачем біржова угода є належним документом, що підтверджує правомірність набуття транспортного засобу. Пропуск десятиденного строку для реєстрації транспортного засобу, встановленого пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, сам по собі не є підставою для відмови у державній реєстрації. Цей строк пов`язаний лише з обов`язком власника та можливістю притягнення до адміністративної відповідальності за експлуатацію незареєстрованого транспортного засобу, але не позбавляє особу права на його подальшу реєстрацію. Відповідач фактично позбавив позивача можливості реалізувати право власності на автомобіль, оскільки вимагав приведення правовстановлюючого документа у відповідність до норм, які виникли значно пізніше та об`єктивно не могли бути виконані позивачем. Оскільки відповідач не довів правомірності свого рішення, а позивач подав необхідні документи, наявні підстави для визнання відмови протиправною, її скасування та зобов`язання відповідача здійснити реєстрацію транспортного засобу за позивачем.

В апеляційній скарзі РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт зазначив, що суд безпідставно визнав відмову у реєстрації протиправною, оскільки державна реєстрація транспортного засобу здійснюється виключно за наявності документів, передбачених пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, перелік яких є вичерпним, а позивач при зверненні у 2021 році такого документа не надав. Біржовий договір, оформлений на бланку, не зареєстрованому в уповноваженому органі МВС, після внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, не підтверджує правомірність набуття транспортного засобу і не може бути підставою для його державної реєстрації. Застосуванню підлягає законодавство, чинне на момент звернення особи до сервісного центру, а не на момент укладення договору купівлі-продажу, тому висновок суду про незворотність дії нормативних актів є помилковим. Крім того, сервісний центр не вирішує питання права власності, а лише перевіряє наявність належних документів, і за їх відсутності не має альтернативи, окрім відмови у реєстрації. Суд безпідставно зобов`язав орган влади здійснити реєстрацію транспортного засобу, оскільки така вимога є похідною і може застосовуватися лише за наявності встановленої протиправної бездіяльності, якої у даному випадку не було, адже відповідач діяв у межах повноважень та відповідно до чинного порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначаючи, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і повно встановлює обставини справи. Зазначає, що придбала транспортний засіб на підставі біржової угоди 2008 року, яка відповідала законодавству, чинному на момент її укладення, а тому подальше введення нових вимог до форми такого договору не може бути підставою для відмови у реєстрації, оскільки суперечить принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі. Сервісний центр фактично поставив можливість реалізації права власності у залежність від вимог, які виникли значно пізніше, чим безпідставно обмежив право особи на мирне володіння майном. Наголошує, що подала усі необхідні документи, а відповідач не довів наявності законних підстав для відмови у реєстрації, натомість запропонував звернутися до суду, що свідчить про неможливість вирішення питання в адміністративному порядку. Пропуск строку звернення для реєстрації транспортного засобу може мати наслідком лише адміністративну відповідальність за експлуатацію незареєстрованого транспортного засобу, але не позбавляє особу права на його реєстрацію. Інше тлумачення фактично унеможливлює реалізацію права власності та суперечить принципам верховенства права і ефективного судового захисту.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до біржової угоди від 04 вересня 2008 року, яка зареєстрована за реєстраційним № 839977, ОСОБА_1 на Українській товарній біржі придбала у ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, транспортний засіб SKODA FABIA SEDAN, 2007 року випуску, об`єм двигуна 1198, номер двигуна НОМЕР_3 , номер шассі НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_1 сірого кольору.

Автомобіль придбано за 26 474, 00 грн, що підтверджується Квитанцією № 1 від 04 вересня 2008 року.

Після укладення біржової угоди продавець передав ОСОБА_1 у власність зазначений в угоді транспортний засіб та всю документацію на нього, а саме: технічний паспорт автомобіля SKODA FABIA SEDAN, 2007 року випуску.

Пунктом 6 біржової угоди від 04 вересня 2008 року визначено, що транспортний засіб повинен бути зареєстрований покупцем у уповноваженому органі згідно з правилами його реєстрації.

В позовній заяві позивачка зазначила, що на момент придбання транспортного засобу SKODA FABIA SEDAN, 2007 року випуску, об`єм двигуна 1198, номер двигуна НОМЕР_3 , номер шассі НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_1 сірого кольору за своїм технічним станом не міг бути зареєстрований компетентними органами. Позивачем протягом тривалого часу проводилися відновлювальні роботи за наслідками яких, транспортний засіб приведено до належного технічного стану.

09 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про реєстрацію транспортного засобу.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів листом від 27 вересня 2021 року № 31/26-К-1309вх РСЦ ГЦС МВС в м. Києві (філія ГЦС МВС) відмовило у проведенні реєстрації вказаного транспортного засобу, посилаючись на те, що подані документи підтверджують значне порушення строків звернення для державної реєстрації транспортного засобу, а наданий біржовий договір купівлі-продажу оформлений на бланку, який не зареєстрований в уповноваженому органі МВС, у зв`язку з чим не може вважатися належним документом, що підтверджує правомірність набуття права власності. У листі також зазначено, що сервісний центр здійснює реєстраційні дії виключно за наявності передбачених Порядком документів та не уповноважений встановлювати чи підтверджувати право власності особи на транспортний засіб, а тому для вирішення питання щодо можливості реєстрації транспортного засобу заявнику рекомендовано звернутися до суду з метою узаконення права власності.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивачка звернулася з позовом до суду.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ (далі - Закон № 3353-ХІІ) регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

За приписами частин першої, четвертої, дев`ятої статті 34 Закону № 3353-ХІІ державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи. Відомості відомчого обліку щодо зазначених транспортних засобів є складовою частиною Єдиного державного реєстру. У разі наявності будь-яких обтяжень, реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється виключно за умови надання згоди на це обтяжувачем (обтяжувачами).

Частини одинадцята-чотирнадцята статті 34 Закону № 3353-ХІІ визначають, що власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають встановленим вимогам. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації.

Єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів, зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть замовити один додатковий комплект номерних знаків, який виготовляється за їх індивідуальним замовленням та відповідає встановленим вимогам.

Кабінетом Міністрів України 07 вересня 1998 року прийнято постанову № 1388, якою затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок № 1388, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, в пункті 2 Порядку № 1388 передбачено, що цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів (крім транспортних засобів, визначених абзацом другим пункту 12 цього Порядку) сервісними центрами МВС може проводитися за участю суб`єктів господарювання, які стоять на обліку в Головному сервісному центрі МВС та здійснюють продаж нових транспортних засобів, або через центри надання адміністративних послуг, утворені відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги», на основі рішень, узгоджених між сервісними центрами МВС та органами, які прийняли рішення про утворення центрів надання адміністративних послуг.

Центри надання адміністративних послуг підключаються до електронних баз даних (реєстрів), необхідних для проведення державної реєстрації (перереєстрації) та зняття з обліку транспортних засобів, з метою прийняття, перевірки та передачі документів, видачі оформлених результатів.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є МВС.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру затверджується МВС.

В силу вимог пункту 7 Порядку № 1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку:

- договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в уповноважених органах МВС, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження (крім транспортних засобів, які перейшли у власність спадкоємця на підставі свідоцтва про право на спадщину), передача права користування і (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у уповноважених органах МВС, не допускається.

Відповідач листом від 27 вересня 2023 року № 31/26-К-1309вх відмовив позивачу у проведенні перереєстрації вказаного транспортного засобу, посилаючись на те, що надані документи засвідчують факт протермінованості подання документів для реєстрації вказаного автомобіля у встановленому законодавством порядку.

Окрім того, відповідач, обґрунтовуючи свою позицію як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, зазначив, що причиною відмови у проведенні реєстрації є також надання біржової угоди, яка не є документом, який підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, оскільки оформлена на бланку, який не зареєстровано в уповноваженому органі МВС.

Свою позицію відповідач мотивує тим, що на момент звернення позивача із заявою про здійснення перереєстрації транспортного засобу пунктом 8 Порядку № 1388 передбачено необхідність надання, зокрема, договору, укладеного на товарній біржі на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках, з приводу чого суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що позивач придбав автомобіль 04 вересня 2008 року на підставі біржової угоди № 839977.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1388 (в редакції, яка була чинна на момент набуття позивачем у власність відповідного транспортного засобу) реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін`юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб`єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.

Такими документами можуть бути, зокрема, договори, в тому числі угоди, укладені на товарних біржах, та інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент набуття позивачем права власності на транспортний засіб у 2008 році чинне законодавство не передбачало обов`язковості оформлення біржових договорів виключно на зареєстрованих у МВС бланках, у зв`язку з чим відповідна біржова угода є належним документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу. Вимога щодо укладання таких договорів на зареєстрованих бланках була запроваджена лише постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371, яка набрала чинності після виникнення у позивача права власності на автомобіль.

З огляду на приписи частини першої статті 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, якщо інше прямо не передбачено законом і якщо це не пов`язано з пом`якшенням чи скасуванням відповідальності особи. Конституційний Суд України у рішеннях від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 та від 26 січня 2011 року №1-рп/2011 наголосив, що дія закону поширюється лише на правовідносини, які виникли після набрання ним чинності, а застосування нових вимог до вже сформованих правовідносин суперечить принципу правової визначеності та довіри особи до держави.

Отже, вимоги щодо оформлення біржових договорів на зареєстрованих бланках можуть застосовуватися виключно до правовідносин, які виникли після 29 грудня 2009 року, і не поширюються на договір від 04 вересня 2008 року. Наданий позивачем примірник біржової угоди підлягає розцінюванню як належний правовстановлюючий документ, що підтверджує набуття права власності на транспортний засіб.

При цьому колегія суддів враховує, що позивач об`єктивно позбавлений можливості привести вказаний документ у відповідність до вимог чинної редакції Порядку № 1388, а отже інше тлумачення норм призводило б до фактичної неможливості реалізації ним права власності. Неврахування відповідачем зазначених обставин призвело до безпідставного обмеження права позивача на державну реєстрацію належного йому транспортного засобу.

Крім того, посилання відповідача на неналежність біржової угоди як підставу для відмови у реєстрації не узгоджується зі змістом самого оскаржуваного рішення, у якому така підстава прямо не зазначалася, що додатково свідчить про необґрунтованість відмови у проведенні реєстраційних дій.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що пропуск встановленого пунктом 7 Порядку №1388 десятиденного строку для звернення із заявою про державну реєстрацію транспортного засобу сам по собі не є підставою для відмови у проведенні такої реєстрації.

Пунктом 7 Порядку № 1388 (в редакції на момент звернення позивача із заявою про реєстрацію транспортного засобу) встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що її правове регулювання спрямоване на визначення обов`язку власника щодо своєчасної реєстрації та заборону експлуатації незареєстрованого транспортного засобу, однак вона не містить положень, які б передбачали втрату права на реєстрацію у разі порушення цього строку.

Наслідком порушення вимог щодо строків реєстрації є можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але не відмова державного органу у здійсненні реєстраційних дій. Інше тлумачення фактично означало б встановлення додаткової санкції, не передбаченої законом, та призводило б до позбавлення власника можливості реалізувати належне йому право.

Застосований відповідачем підхід створює ситуацію правової невизначеності, за якої особа, навіть маючи належні правовстановлюючі документи, позбавляється можливості зареєструвати транспортний засіб у будь-який час у майбутньому, що суперечить принципам правової визначеності, пропорційності та належного урядування, а також фактично нівелює зміст права власності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Втім відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для відмови у реєстрації, тоді як матеріали справи підтверджують подання позивачем необхідних документів.

Посилання апелянта на те, що недотримання встановленого пунктом 7 Порядку № 1388 строку звернення унеможливлює проведення державної реєстрації транспортного засобу, колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні зазначеної норми.

Наведене положення визначає виключно поведінковий обов`язок власника щодо своєчасної реєстрації транспортного засобу та встановлює заборону його експлуатації без реєстрації, однак не регулює повноваження суб`єкта владних повноважень щодо відмови у наданні адміністративної послуги. Порядок № 1388 не містить жодної норми, яка б передбачала можливість відмови у реєстрації транспортного засобу з підстав пропуску строку звернення, а відтак відповідач фактично розширив перелік підстав для відмови, встановлений законом.

Ототожнення обов`язку особи зі способом реалізації повноважень органу державної влади є неприпустимим, оскільки адміністративний орган може діяти виключно у межах та у спосіб, визначені законом. Відсутність у Порядку № 1388 прямої норми про відмову у реєстрації у разі пропуску строку виключає можливість застосування відповідачем такого наслідку.

Більше того, запропоноване апелянтом тлумачення призводить до фактичної втрати особою можливості зареєструвати транспортний засіб у принципі, тобто до безстрокового обмеження права власності без відповідного рішення суду та без прямої законодавчої норми, що є несумісним із статтею 41 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини щодо принципу пропорційності втручання держави у мирне володіння майном.

Таким чином, пропуск строку звернення за реєстрацією транспортного засобу може тягнути лише відповідальність за порушення правил експлуатації транспортного засобу, але не позбавляє особу права на його державну реєстрацію та не надає суб`єкту владних повноважень дискреції відмовляти у наданні адміністративної послуги.

Доводи апелянта про те, що суд безпідставно зобов`язав відповідача здійснити державну реєстрацію транспортного засобу з огляду на відсутність протиправної бездіяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими.

У даній справі предметом оскарження є індивідуальний акт - рішення про відмову у проведенні реєстраційної дії.

Визнання такого рішення протиправним свідчить про порушення відповідачем обов`язку діяти відповідно до закону, а отже утворює підстави для застосування ефективного способу захисту порушеного права.

Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії відповідає пункту 4 частини першої статті 5 КАС України та спрямований на реальне поновлення порушеного права позивача, а не лише на формальне усунення протиправного акта.

Посилання апелянта на відсутність у відповідача дискреції також не спростовує правомірності такого способу захисту. У спірних правовідносинах повноваження сервісного центру МВС є пов`язаними: за наявності передбачених законом документів орган зобов`язаний здійснити реєстрацію транспортного засобу, а не вирішувати питання на власний розсуд. Відтак після встановлення судом відсутності передбачених законом підстав для відмови єдиною правомірною поведінкою відповідача є проведення відповідної реєстраційної дії.

Інше тлумачення означало б, що навіть після скасування незаконної відмови позивач змушений повторно звертатися до того ж органу та знову отримувати аналогічне рішення, що суперечить принципу ефективності судового захисту та призводить до ілюзорності права на суд.

Отже, зобов`язання відповідача здійснити державну реєстрацію транспортного засобу є належним, ефективним та пропорційним способом захисту порушеного права, а доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Штульман І.В.