Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №320/38225/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/38225/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 5.3 протоколу №15 засідання об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 17.07.2024, який затверджено 08.08.2024, про відмову змінити дату перебування на квартирному обліку ОСОБА_1 з 03.03.1995 на 01.08.1994, що призвело до незбереження попереднього часу перебування на обліку, як таку, що порушує вимоги статей 38-44 ЖК України, п. 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та абзацу 4 пункту 9 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про зміну дати перебування на квартирному обліку ОСОБА_1 з 03.03.1995 на 01.08.1994 для забезпечення попереднього часу перебування на квартирному обліку на підставі довідок Шепетівської КЕЧ і в/ч НОМЕР_1 від 25.10.1995 №16 та Хмельницького КЕВ від 25.01.2021 №10, відповідно до вимог статей 38-44 ЖК України, п. 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та абзацу 4 пункту 9 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою у зміні дати перебування на квартирному обліку ОСОБА_1 з 03.03.1995 на 01.08.1994, що призвело до незбереження попереднього часу перебування на обліку, як таку, що порушує вимоги статей 38-44 ЖК України, п. 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та абзацу 4 пункту 9 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 5.3 протоколу №15 засідання об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 17.07.2024, який затверджено 08.08.2024, про відмову змінити дату перебування на квартирному обліку ОСОБА_1 з 03.03.1995 на 01.08.1994, що призвело до незбереження попереднього часу перебування на обліку, як таку, що порушує вимоги статей 38-44 ЖК України, п. 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та абзацу 4 пункту 9 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380. Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про зміну дати перебування на квартирному обліку ОСОБА_1 з 03.03.1995 на 01.08.1994 для забезпечення попереднього часу перебування на квартирному обліку на підставі довідок Шепетівської КЕЧ і в/ч НОМЕР_1 від 25.10.1995 №16 та Хмельницького КЕВ від 25.01.2021 №10, відповідно до вимог статей 38-44 ЖК України, п. 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та абзацу 4 пункту 9 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380.

Не погодившись із таким рішенням суду, відповідач - Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі №320/38225/24 у повному обсязі та ухвалити нове рішення на користь Міністерства оборони України, яким відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 у повному обсязі; стягнути на користь Міністерства оборони України сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1453 грн 44 коп. з ОСОБА_1 ; розгляд справи проводити за участю представника Міністерства оборони України.

Зокрема, апелянт вказує, що посилання на вимоги наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 року №20 щодо неможливості переміщення ОСОБА_1 та членів його сім`ї в черзі на термін раніше 03.03.1995 року (до моменту набрання чинності вищезазначеного Наказу) є законним та обґрунтованим. У разі переміщення ОСОБА_1 на дату зарахування на загальну чергу з 03.03.1995 на 01.08.1994 буде порушувати конституційні права інших військовослужбовців, зарахованих на облік з 1991 по 1994 роки у Міністерстві оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур. Міністерством оборони України порушення житлових прав ОСОБА_1 не було допущено. Позивач та члени його сім`ї перебувають на квартирному обліку відповідно до вимог чинного законодавства. На даний час у посадових осіб Міністерства оборони України немає законних підстав на внесення змін у дату зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 та членів його сім`ї з урахуванням попереднього часу перебування на квартирному обліку за попереднім місцем проходження військової служби, тобто з 01.08.1994. Суд першої інстанції не повинен був задовольняти позовні вимоги позивача, але суд першої інстанції не прийняв доводи відповідача по справі і задовольнив позовні вимоги, чим порушив норми матеріального права. У зв`язку з тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права це призвело до прийняття незаконного рішення, яке підлягає перегляду в суді апеляційної інстанції та скасуванню з ухваленням нового рішення з дотриманням норм матеріального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та просить апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення; рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року по справі №320/38225/24 залишити без змін; відмовити Міністерству оборони України у стягненні з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України сплачений Міністерством оборони України судовий збір за подачу апеляційної скарги сумі 1453 грн 44 коп. на підставі п. 8 ч.1 ст.5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», як особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи; розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України провести без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч.2 ст.313 КАС України.

Позивач також подав до суду клопотання, у якому вказав про добровільне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі №320/38225/24 про перенесення дати зарахування на квартоблік ОСОБА_1 на 01.08.1994. Письмовим доказом виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі №320/38225/24 є витяг з протоколу №23 засідання об`єднаної житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 23 вересня 2025 року. Комісія МОУ голосувала «За» виконання рішення Київського окружного адміністративного суду одноголосно. Протокол комісії затверджено головою комісії 26 вересня 2025 року.

Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, ветераном військової служби та особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, що підтверджується посвідченнями, наявними у матеріалах справи.

У довідці Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі Київське КЕУ) від 13.03.2024 №517/6.1-236 зазначено, що позивач перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з 03.03.1995 по теперішній час.

У довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2024 №13/61 зазначено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України в період з 01.08.1990 по 31.10.2011 та звільнений з військової служби 28.11.2011 за станом здоров`я.

У витязі з послужного списку особової справи позивача, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено періоди проходження військової служби:

08.1990 - 06.1994 - Одеський інститут сухопутних військ (ОІСВ);

06. 1994 - 04.1996 - 64 топогеодезичний загін прикарпатського військового округу (в/ч НОМЕР_1 );

04.1996-08.1999-47 Арсенал Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_2 , поштова адреса - Славута-6);

08.1999 - 07.2008 - Національна академія оборони України (НАОУ);

07.2008 - 10.2011 - Центральний науково-дослідний інститут озброєння та військової техніки Збройних Сил України (ЦНДІ ОВТ ЗСУ, в/ч НОМЕР_3 ).

У довідці Одеського інституту сухопутних військ (далі ОІСВ) від 01.06.1994 №89 зазначено, що за період навчання в ОІСВ з 01.08.1990 по 20.06.1994 позивач знаходився на казарменому положенні та окремою житловою площею не забезпечувався.

У довідці Хмельницького КЕВ від 25.01.2021 №10 зазначено, що позивач за час служби у в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 з 08.1994 по 08.1999 житло не отримував.

У довідці Київського КЕУ від 19.02.2021 №517/6/142 зазначено, що позивач під час проходження військової служби у гарнізоні міста Києва з 08.1999 по 10.2011 житло не отримував.

У спільній довідці Шепетівської КЕЧ та в/ч НОМЕР_1 від 25.10.1995 №16 зазначено, що позивач перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 01.08.1994 зі складом сім`ї 2 особи.

Додатковим доказом перебування позивача з 01.08.1994 року на квартирному обліку є довідка Хмельницького КЕВ як правонаступника Шепетівської КЕЧ від 22.01.2025 №31.

У зв`язку із викладеним позивач 03.04.2024 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про перенесення дати зарахування на квартирний облік.

Відповідно до Витягу з Протоколу №15 засідання об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 17.07.2024, який затверджено 08.08.2024, позивачу відмовлено у внесені змін до облікової справи в частині зміни дати зарахування на квартирний облік зі складом сім`ї три особи в загальній та позачерговій черзі з 03.03.1995 на 01.08.1990 або з 01.08.1994 у зв`язку із відсутністю підстав.

Підставою відмови є ст. 21 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних профспілок від 11.12.1984 №470 (зі змінами); п. 24 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (зі змінами); п. 9 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380.

Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою другою статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою ст. 31 ЖК України, згідно з якою громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до частини першої статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів..

Згідно зі статтею 34 ЖК України такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 37 ЖК України облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію.

Статтею 43 ЖК України встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Стаття 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII передбачає забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Ця стаття Закону 2011-XII в редакції станом на час прийняття відповідачем рішення визначала, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України» з метою подальшого удосконалення порядку забезпечення жилою площею в Збройних Силах України та усунення численності наказів Міністра оборони України з цього питання, внесено зміни і доповнення до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 року № 220, виклавши його в новій редакції.

Встановлено, що у випадках, передбачених абзацом четвертим пункту 11 зазначеного Положення, при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень), але не раніше ніж з дня набрання чинності цим наказом.

Відповідно до пункту 1 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 це Положення встановлює порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, військовослужбовців-жінок та працівників (невійськовослужбовців) Збройних Сил України.

Пункт 11 Положення № 20 визначає, що військовослужбовці Збройних Сил України, які перебувають на квартирному обліку, при переміщенні по службі на вищу, рівнозначну посаду, а також з вищих посад на нижчі за підставами, передбаченими підпунктами "а", "б" та "д" пункту 36 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу та підпунктами "а" та "б" пункту 27 Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками та мічманами (затверджені Указом Президента України від 13 травня 1993 року № 174/93), пов`язаному з переїздом до іншого гарнізону, приймаються на квартирний облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового та позачергового одержання жилих приміщень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Згідно із пунктом 1 Порядку № 1081 він визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 1081 (в редакції, що діяла станом на час прийняття Порядку та спірного рішення) військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року N 1081 та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність з чинним законодавством, наказом Міністерства оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень.

Пунктом 2 наказу Міністерства оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577 визначено, що наказ Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1995 року за N 43/579, вважати таким, що втратив чинність.

Згідно пункту 3.7 Інструкції № 577 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

При цьому облікова справа направляється командиром (начальником) військової частини до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою, а в разі розформування військової частини - до військового комісаріату.

Перебування військовослужбовця на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, підтверджується Довідкою (додаток 4) про перебування на обліку за попереднім місцем служби та зняття з обліку, виданою відповідним квартирно-експлуатаційним органом та командиром військової частини.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність з чинним законодавством, наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Пунктом 2 Наказу № 1081 визначено, зокрема, вважати таким, що втратив чинність наказ Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 № 577 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень».

Пунктом 2.15 Інструкції № 737 визначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

У разі якщо військовослужбовець не перебував на обліку за одним із місць проходження військової служби, попередній час перебування його на обліку зберігається, якщо період проходження військової служби в цьому населеному пункті не перевищував шести місяців.

В подальшому пункт 2.15 став пунктом 2.14.

Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450, та Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 728, з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Пунктом 5 Наказу № 380 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями».

Згідно із пунктом 9 Розділу IV Інструкції № 380 військовослужбовці, які перебували на обліку за попереднім місцем проходження військової служби, на загальних підставах в органах місцевого самоврядування та до набрання чинності цією Інструкцією зараховуються на облік із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також заносяться у списки осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла за наявності підстав. Час перебування військовослужбовців на обліку для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) не враховується.

Таким чином, починаючи з прийняття Міністром оборони України наказу від 03 лютого 1995 року № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України» національне законодавство передбачає зарахування попереднього часу перебування військовослужбовця на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень) при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, ветераном військової служби та особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, що підтверджується посвідченнями, наявними у матеріалах справи.

У довідці Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі Київське КЕУ) від 13.03.2024 №517/6.1-236 зазначено, що позивач перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов з 03.03.1995 по теперішній час.

У довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2024 №13/61 зазначено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України в період з 01.08.1990 по 31.10.2011 та звільнений з військової служби 28.11.2011 за станом здоров`я.

У витязі з послужного списку особової справи позивача, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено періоди проходження військової служби:

08.1990 - 06.1994 - Одеський інститут сухопутних військ (ОІСВ);

06. 1994 - 04.1996 - 64 топогеодезичний загін прикарпатського військового округу (в/ч НОМЕР_1 );

04.1996-08.1999-47 Арсенал Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_2 , поштова адреса - Славута-6);

08.1999 - 07.2008 - Національна академія оборони України (НАОУ);

07.2008 - 10.2011 - Центральний науково-дослідний інститут озброєння та військової техніки Збройних Сил України (ЦНДІ ОВТ ЗСУ, в/ч НОМЕР_3 ).

У довідці Одеського інституту сухопутних військ (далі ОІСВ) від 01.06.1994 №89 зазначено, що за період навчання в ОІСВ з 01.08.1990 по 20.06.1994 позивач знаходився на казарменому положенні та окремою житловою площею не забезпечувався.

У довідці Хмельницького КЕВ від 25.01.2021 №10 зазначено, що позивач за час служби у в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 з 08.1994 по 08.1999 житло не отримував.

У довідці Київського КЕУ від 19.02.2021 №517/6/142 зазначено, що позивач під час проходження військової служби у гарнізоні міста Києва з 08.1999 по 10.2011 житло не отримував.

У спільній довідці Шепетівської КЕЧ та в/ч НОМЕР_1 від 25.10.1995 №16 зазначено, що позивач перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 01.08.1994 зі складом сім`ї 2 особи.

Додатковим доказом перебування позивача з 01.08.1994 року на квартирному обліку є довідка Хмельницького КЕВ як правонаступника Шепетівської КЕЧ від 22.01.2025 №31.

У 2004 році на час зарахування позивача на квартирний обік у гарнізоні міста Києва одночасно діяли норми пунктів 2 та 11 Положення затвердженого наказом №20 та статей 38-44 ЖК Української РСР, які по різному трактували порядок зарахування на квартирний облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем служби, враховуючи ієрархію нормативно-правових актів, застосуванню підлягали саме положення статей 38-44 ЖК Української РСР, який має вищу юридичну силу.

У 2024 році, на момент виникнення спірних правовідносин, діяли норми ст. 38-44 ЖК України, п. 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та абзацу 4 пункту 9 розділу VI інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380, які передбачають збереження попереднього часу перебування на обліку і підлягають застосуванню.

Зважаючи на вищу юридичну силу статей 38-44 ЖК України, згідно приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин необхідно врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі №380/916/20 судова колегія дійшла висновку про те, що починаючи з прийняття Міністром оборони України наказу від 03 лютого 1995 року № 20 «Про внесення змін та доповнень і Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України» національне законодавство передбачає зарахування попереднього часу перебування військовослужбовця на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень) при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон; застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин Правил №470 суперечить принципу «належного урядування»; при зміні дати перебування позивача на квартирному обліку застосуванню підлягають приписи статей 38-44 ЖК України, а не наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 №20, який наразі є нечинним, а на момент дії істотно звужував обсяг встановлених законом прав.

Зазначене також узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі №362/776/19, від 22 листопада 2019 року у справі №362/1608/17, від 21 квітня 2021 року у справі №760/8659/19, від 03 серпня 2021 року у справі № 752/2951/19.

Таким чином, відмова Міністерства оборони України у перенесенні періоду перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку з 03.03.1995 на 01.08.1994 є протиправною.

З урахуванням наведеного, пункт 5.3 протоколу №15 засідання об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 17.07.2024, який затверджено 08.08.2024, про відмову змінити дату перебування на квартирному обліку ОСОБА_1 з 03.03.1995 на 01.08.1994, що призвело до незбереження попереднього часу перебування на обліку, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції способом захисту порушених прав ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про зміну дати перебування на квартирному обліку з 03.03.1995 на 01.08.1994 для забезпечення попереднього часу перебування на квартирному обліку на підставі довідок Шепетівської КЕЧ і в/ч НОМЕР_1 від 25.10.1995 №16 та Хмельницького КЕВ від 25.01.2021 №10, відповідно до вимог статей 38-44 ЖК України, п. 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 та абзацу 4 пункту 9 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380.

Крім того, з наданих позивачем доказів - витягу з Протоколу №23 засідання об`єднаної житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 23 вересня 2025 року вбачається, що оскаржене апелянтом рішення суду виконано ним у відповідності до резолютивної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко