Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №376/3631/25 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3631/25

Провадження № 2-о/376/36/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2026 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Батовріної І.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Гіптенко Є.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Соболя Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквири Київської цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Миколаївській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернувсь до суду з вказаною заявою, в якій просить встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 15.04.1985 року.

В обґрунтування заяви зазначає, що 26.08.2025 року він звернувся із заявою про призначення пенсії до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) № 15 ГУ ПФУ у Київській області. За принципом екстериторіальності дану заяву було направлено у Головне управління ПФУ в Миколаївській області.

Однак заявник отримав рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області № 104750010420 від 03.09.2025 р., яким у призначенні пенсії за віком відмовлено у зв?язку з відсутністю страхового стажу, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом липня 1984 року – грудня 2003 року, адже на титульному аркуші трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.04.1985 р. зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не відповідає паспортним даним особи ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані помилки та розбіжності в документах є перешкодою для призначення пенсії та зарахування періоду трудової діяльності до загального трудового стажу. В зв`язку з відсутністю органів, які вчинили вищезазначені невірні та неповні записи, внести будь-які виправлення на сьогоднішній час неможливо, що змусило його звернутися до суду із даною заявою.

На підставі викладеного просив суд заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.12.2025 р. заяву залишено без руху та надано строк п?ять днів з моменту отримання ухвали для усунення вказаних недоліків.

19.12.2025 р. заявник подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19.12.2025 року провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами окремого провадження.

У судовому засіданні заявник та його представник, адвокат Соболь Б.В. просили заяву задовольнити з підстав викладених у заяві.

У судове засідання представник заінтересованої особи не з?явився, подала заяву про розгляд справи без її участі, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 вказала, що разом із ОСОБА_1 працювала в колгоспі «Червоний лан», у свою чергу заявник займав посаду агронома-овочевода. Зазначила, що із ОСОБА_1 вона знайома з 1982 року, оскільки закінчували один заклад освіти.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 вказав, що заявника знає з дитинства і йому відомо, що ОСОБА_1 працював в колгоспі «Червоний лан».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 вказав, що заявника знає з дитинства, разом ходили до школи. Із ОСОБА_1 працювали в КСП «Червоний лан» до 1999 року.

Суд, заслухавши заявника та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню.

У силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У силу ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Горобіївка, Сквирського району, Київської області, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 виданого Сквирським РВ ГУМВС України в Київській області 17 липня 2002 року (а.с. 3-4).

З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15 квітня 1985 року вбачається, що вона видана на ім`я (російською) « ОСОБА_5 », по-батькові (російською) « ОСОБА_6 » прізвище записано (російською) « ОСОБА_7 ». На титульному аркуші дата народження зазначена як « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

У той же час у копії паспорта серії НОМЕР_3 виданого Сквирським РВ ГУМВС України в Київській області 17 липня 2002 року дата народження заявника значиться « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.с. 3-4).

Дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_3 » також зазначена у картці платника податків виданій на ім?я ОСОБА_1 Сквирським ДПІ Головного управління ДПС у Київській області 03.07.2023 року (а.с. 4), у копії Свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , актовий запис № 21 від 04.08.1965 року (а.с. 5) та копії витягу з реєстру територіальної громади № 2025/017856446 від 28.11.2025 р. (а.с. 6).

26.08.2025 р. ОСОБА_1 звернувся до регіонального відділення Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Миколаївській області від 03.09.2025 № 104750010420 заявнику було відмовлено у призначенні пенсії. Рішення мотивоване тим, що за результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховані певні періоди роботи згідно з трудовою книжкою, оскільки у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 15.04.1985 року дата народження зазначена як ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не відповідає паспортним даним особи ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7).

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи немайнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення належності правовстановлюючих документів заявнику необхідно для оформлення пенсії.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

У п. 12 цієї Постанови надано роз`яснення, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК (прим.: в редакції до 18.03.2004) факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа ВСУ від 01.01.2012 р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту.

Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо.

Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Крім того, встановлено, що розбіжність в зазначенні дати народження заявника, є об`єктивною перешкодою для вирішення питання про призначення пенсії.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у заявника відсутній інший, окрім судового, шлях для відновлення свого порушеного права, а тому з урахуванням наданих заявником документів на підтвердження його дійсної дати народження (паспорт, картка фізичної особи-платника податків, свідоцтво про народження, витяг з реєстру територіальної громади) та пояснень свідків, суд вважає за можливе встановити факт належності заявнику трудової книжки, з огляду на що задовольняє заяву ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, та керуючись постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 2-4, 7-11, 13, 17-19, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 293-294, 315, 319, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Миколаївській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу- задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 15.04.1985 р. на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І.Г.Батовріна