Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №373/2203/25 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/2203/25

Провадження № 2/373/127/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Переяслав

Переяславськийміськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Хасанової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Кіріченка В.М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 03.11.2011 в розмірі 34413,56 грн. Також просить стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та погодився на відкриття кредитного рахунку та встановлення початкового кредитного ліміту. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку «Універсальна» із терміном дії до вересня 2015 року, з встановленим початковим кредитним лімітом, який в подальшому збільшився до 30000,00 грн. Після спливу дії першої картки, відповідачем були отримані наступні картки та відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8% річних.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах кредитного ліміту.

Також зазначає, що відповідачем 05.04.2021 було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та отримано додаткову кредитну карту – «Універсальна GOLD», з терміном дії до листопада 2024 року.

Внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 23.06.2025 виникла заборгованість у загальному розмірі 34413,56 грн, з яких: 27825,24 грн заборгованість за тілом кредиту, 6588,32 грн заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом.

Ухвалою суду від 04.08.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснювати її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, також в ухвалі роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Поштове відправлення на ім`я відповідача ОСОБА_1 з копією ухвали про відкриття провадження у справі надіслане за встановленою згідно інформації з ЄДДР адресою місця реєстрації відповідача, повернулося до суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Інформація про інші адреси відповідача у суду відсутня.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.11.2011 ОСОБА_1 підписав заяву та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг. З моменту підписання заяви між ним та банком був укладений кредитний договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України.

05.04.2021 ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту та отримав додаткову кредитну карту – «Універсальна GOLD».

До позову додано роздруківку витягу з Умов та правил надання банківських послуг в редакції станом на день укладення кредитного договору.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» № 0000004527104147 від 26.06.2025 ОСОБА_1 були видані картки:

-№ 4149437715258685 («Універсальна») зі строком дії до вересня 2015 року;

-№ НОМЕР_1 («PKPVC CLASSIC CHIP CREDIT 1-4% FIRST PIN») зі строком дії до листопада 2016 року;

-№ НОМЕР_2 («Універсальна GOLD») зі строком дії до березня 2018 року;

-№ НОМЕР_3 («Універсальна GOLD») зі строком дії до жовтня 2020 року;

-№ НОМЕР_4 («Універсальна GOLD») зі строком дії до березня 2024 року;

-№ НОМЕР_5 («Універсальна GOLD») зі строком дії до листопада 2024 року;

-№ НОМЕР_6 («Універсальна GOLD») зі строком дії до січня 2029 року.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» № 0000004527110803 від 26.06.2025 за картою відповідача неодноразово змінювався кредитний ліміт. Максимальне збільшення кредитного ліміту становить 30000,00 грн.

Із виписки по особовому рахунку за кредитним договором № б/н від 03.11.2011 за період із 11.11.2011 по 26.05.2025 вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, частково погашав кредитну заборгованість.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, станом на 23.06.2025 за вказаним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 34413,56 грн, з яких: 27825,24 грн заборгованість за тілом кредиту; 6588,32 грн заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом.

Також в якості доказу представником позивача подано копію паспорта відповідача.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Вказані висновки викладені у Постанові ВП ВС від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим кодексом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновків, що позовні вимоги слід задовольнити.

Між сторонами дійсно виникли правовідносини, починаючи з 03.11.2011, що підтверджується укладеним кредитним договором б/н шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписавши 05.04.2021 заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 отримав додаткову кредитну карту – «Універсальна GOLD». Зміст укладеного сторонами договору викладено в заявах про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та паспорті споживчого кредиту.

З наданої позивачем виписки по рахунку за договором № б/н від 03.11.2011, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , вбачається, що за період з 11.11.2011 по 26.06.2025 відповідач користувався кредитним коштами, а також частково проводив повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність між сторонами кредитних правовідносин.

Факт укладення кредитного договору та здійснення платежів по рахунку відповідача підтверджується підписаними 03.11.2011 та 05.04.2021 заявами про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, випискою по рахунку за договором № б/н станом на 26.06.2025.

Наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідача перед банком за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом слідує з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 03.11.2011 в розмірі 34413,56 грн (27825,24 грн заборгованість за тілом кредиту, 6588,32 грн заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом) підлягають задоволенню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, згідно з якими стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.11.2011 в розмірі 34413 (тридцять чотири тисячі чотириста тринадцять) гривень 56 копійок

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д; код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя В.В.Хасанова

).