Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №285/6416/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року, місто Звягель Житомирської області

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюк І.О.

(Справа № 285/6416/25, провадження у справі № 2/0285/790/26)

розглянув у судовому засіданні у загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Звягельської міської ради Житомирської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року до суду звернулась позивачка ОСОБА_1 з позовом до Звягельської міської ради Житомирської області в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно 202/600 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідній брат ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на вищезазначену частку. Вона звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини. Нотаріус своєю постановою від 10.07.2025 року за №896/02-31 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності підтвердження факту смерті спадкодавця та наявністю спадкоємця першої черги. Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 06.08.2025 р. за №285/3913/25 було встановлено факт смерті спадкодавця. Позивачка вказує на те, що відомості про наявність інших спадкоємців відсутні, а встановити їх не представляється можливим, оскільки ОСОБА_3 помер на території рф, а в зв`язку із військовою агресією рф було зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

Позивачка посилаючи на те, що оскільки вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_3 , встановити наявність інших спадкоємців не представляється можливим, що в свою чергу унеможливлює здійснити оформлення спадщини у встановленому законом порядку, просить суд позов задовольнити.

Позивачка та її представник у судовому засідані позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. В судове засідання представник відповідача направив заяву про слухання справи у його відсутності.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про місце і час розгляду справи була повідомлена відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України.

Вислухавши усні пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали в справі та давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилась спадщина (а.с.43).

Як вбачається з свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , останній помер в місті Долгопрудному Московської області російської федерації.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Звягельської державної нотаріальної контори Житомирської області Ружицького О. Д. з заявою про прийняття спадщини за законом.

Нотаріус своєю постановою від 06.08.2025 р. за №285/3913/25 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з відсутністю документів підтверджуючих факт смерті ОСОБА_3 та у зв`язку з наявністю спадкоємиці першої черги, яка прийняла спадщину відповідно до п.п.3.19, 4.8, Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець якій постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.40).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України): перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки; друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця; четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини; п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Відповідно до частини четвертої статті 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дає змогу стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції, як "одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) та "зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом". "Одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими юридичними фактами, як відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

Встановлено, що позивачка є спадкоємицею п`ятої черги, оскільки ОСОБА_3 є її двоюрідним братом.

Також встановлено, що однією з підстав відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом зазначено наявність спадкоємця першої черги, якій проживав із спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України)

У постанові від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача.

Позивачка не надала до суду передбачених статтями 77, 78 ЦПК України належних та допустимих доказів того, що відсутні спадкоємці першої-четвертої черг.

Доводи представника позивачки, що відомості про наявність спадкоємця першої черги ОСОБА_2 нотаріус взяв лише зі слів позивачки та її заяви, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка є чинною та у встановленому законом порядку не оскаржувалась.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності надали змогу дійти висновку, що позивачка, як спадкоємець п`ятої черги набула права на спадщину та у встановленому законом порядку не має можливості її оформити, в зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Звягельської міської ради Житомирської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 23 лютого 2026 року.

Головуючий