Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №161/10150/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10150/25

Провадження № 2/161/1503/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, -

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2025 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість у сумі 3 % річних в розмірі 75 059, 74 гривень, суму інфляційних витрат у розмірі 247 676,50 гривень, суму сплаченого судового збору 3872,83 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та АКІБ «Укрсиббанк» який в подальшому змінив найменування на ПАТ «Укрсиббанк», був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11308099000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 356 200 гривень, а позичальник прийняла та зобов`язалась повернути банку кредит у повному обсязі не пізніше 28 лютого 2018 року згідно з графіком повернення кредиту та сплатити у розмірі 15,00% річних.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був укладений договір поруки № 11308099000/1, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 зобов`язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх її зобов`язань, що виникли з кредитного договору.

АКІБ «Укрсіббанк» свої зобов`язання виконав належним чином та надав позичальниці обумовлену кредитним договором суму коштів.

Право вимоги за цими кредитним договором та договором поруки перейшло від ПАТ «Укрсиббанк» до ТОВ «Коллект Центр», на підставі договору факторингу №1 від 12.12.2011 року.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2011 року у справі № 2-125/11 стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 527774 (п`ятсот двадцять сім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 06 коп.

Для примусового виконання рішення видані виконавчі листи.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 серпня 2012 року замінено стягувача у виконавчому провадженні за рішенням Луцького міського суду №2-125/11 від 30 червня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

З моменту ухвалення рішення від 30.06.2011 року по справі 2-125/11 надійшов платіж на суму 17 020,81 гривень. У зв`язку з чим залишок невиконаного зобов`язання за кредитним договором № 11308099000 складає 510 753,25 гривень.

В зв`язку з цим позивач вважає, що має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, які він нарахував за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року в загальному розмірі 322 736,24 гривень, з них: 75 059,747 гривень - 3 % річних, 247 676,50 гривень - інфляційні втрати.

Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість, а також покласти на них судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України Луцьким міськрайонним судом Волинської області було зроблено запит до УДМС України у Волинській області (а.с.48).

Згідно до відповіді з УДМС України у Волинській області, відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с.49).

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2025 року у даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження (а.с. 51).

9 вересня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просили витребувати з органу реєстрації актів цивільного стану інформацію стосовно дійсного прізвища відповідача ОСОБА_4 , а в разі його зміни, надати копію свідоцтва про зміну імені (а.с.68).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2025 року витребувано з Луцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну прізвища ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.69).

24.09.2025 року від Луцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшла витребувана інформація (а.с.73-75).

Із витребуваних судом доказів встановлено, що 28 жовтня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. Прізвище обох з подружжя після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 (а.с. 96). Внаслідок чого, судом встановлено дійсне прізвище відповідача по справі - ОСОБА_5 .

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Однак, до суду повернувся конверт із відміткою ДП «Укрпошта» про причини невручення - адресат відсутній за вказаною адресою.

Відзив на позов відповідачами у визначений в ухвалі суду термін не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачі були належним чином повідомлений про розгляд справи, але не подали письмового відзиву, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.02.2008 року АКІБ «Укрсиббанк» (кредитодавець), який в подальшому змінив найменування на ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 (позичальник) уклали договір про надання споживчого кредиту № 11308099000 (а.с.10-14). За умовами якого (п. 1.1) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чино використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті в сумі 356 200 гривень та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтених платежів в порядку та на умовах визначених договором.

29.02.2008 року АКІБ «Укрсиббанк» (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) уклали договір поруки № 11308099000/1 (а.с. 18), за умовами якого (п. 1.1) поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_3 (боржник) усіх її зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11308099000 від 29.02.2008 року укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. (а.с.18)

12.12.2011 ПАТ «Укрсиббанк» (клієнт) та ТОВ «Кей-Колект» (фактор) уклали договір факторингу №1 (а.с. 19-23), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11308099000 від 29.02.2008 року та договором поруки № 11308099000/1 від 29.02.2008 року.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області відвід 30 червня 2011 року у справі № 2-125/11 стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АКІБ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 527 774 (п`ятсот двадцять сім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 06 коп., а також 1700 гривень, сплаченого судового збору, по 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. з кожного та 30 (тридцять) грн., по 15 (п`ятнадцять) грн. з кожного, сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.26-27).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 серпня 2012 року замінено стягувача у виконавчому провадженні за рішенням Луцького міського суду №2-125/11 від 30 червня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (а.с.28).

За розрахунком позивача, заборгованість відповідачів становить 322 736,24 гривень, з них: 75 059,747 гривень - 3 % річних, 247 676,50 гривень - інфляційні втрати (а.с.30-31).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідачі не подали.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовий аналіз статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 в справі №127/15672/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

У постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі №752/9858/21 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржницю від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

29.02.2008 року АКІБ «Укрсиббанк» (кредитодавець), який в подальшому змінив найменування на ПАТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_3 (позичальник) уклали договір про надання споживчого кредиту № 11308099000, який за правовою природою є кредитним договором. Зобов`язання позичальника за цим кредитним договором були забезпечені порукою ОСОБА_2 (поручитель).

На підставі цього кредитного договору відповідач ОСОБА_3 отримала кредит, взяла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користуванням ним, однак не виконала їх належним чином.

В подальшому право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу №4 від 12.12.2011 року перейшло від ПАТ «Укрсиббанк» до ТОВ «Кей-Колект».

Заочним рішенням суду від 30 червня 2011 року у справі № 2-125/11 стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АКІБ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 527 774,06 гривень.

Отже, договірні відносини між сторонами транформувалися у зобов`язальні, пов`язані із стягненням грошових коштів на підставі рішення суду. Оскільки відповідачі, як солідарні боржники, не виконали рішення суду, на підставі якого виникло грошове зобов`язання, то позивач має право на стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат.

Заборгованість відповідачів за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року в загальному розмірі становить 322 736,24 гривень, з них: 75 059,747 гривень - 3 % річних, 247 676,50 гривень - інфляційні втрати.

Такий розмір заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачами.

Суд вважає, що права позивача є порушеними, а відповідачі є відповідальними за це. Отже, позовні вимоги слід задовольнити.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 872,83 гривень, по 1936,42 гривень з кожного.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість в розмірі 322 736 (триста двадцять дві тисячі сімсот тридцять шість) гривень 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» судовий збір в розмірі 1936,42 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» судовий збір в розмірі 1936,42 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», місцезнаходження: м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1; код в ЄДРПОУ 37825968.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 23 лютого 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова