Вирок від 19 лютого 2026 р. у справі №157/87/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/87/26

Провадження №1-кп/157/86/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12025030530000614 від 17.11.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, кулеметника третього стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти першого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 16 листопада 2025 року близько 16 год 30 хв у порушення пунктів 2.3 б), 2.9 а), 12.1, 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та керуючи технічно справним автомобілем марки «Фольксваген Поло», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись зі швидкістю близько 100 км/год автодорогою Т0311, по вулиці Ковельська с. Підцир`я Камінь-Каширського району Волинської області, неподалік кілометрового знаку «33 км», діючи з необережності у формі кримінальної протиправної самовпевненості, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій і легковажно розраховуючи на їх відвернення на вказаній ділянці дороги, проявив безпечність і неуважність, не врахував дорожню обстановку та не вибрав безпечної швидкості руху керованого ним транспортного засобу в темну пору доби, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого втратив керованість автомобілем та допустив його з`їзд на ліве узбіччя, де зіткнувся з дорожнім бетонним відбійником, після чого автомобіль перекинувся в русло річки «Цир».

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми – струсу головного мозку; забійних ран лівої половини лоба і верхньої повіки лівого ока, які за ступенем тяжкості як кожне окремо, так й увесь їх перелік відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (від 6 до 21 дня) розлад здоров`я, а також закритого крайового перелому верхнього вентрального апофіза тіла 1-го поперекового хребця, яке за ознакою тривалого (більше 21 дня) розладу здоров`я належить до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 орган досудового розслідування кваліфікує за ч. 1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Під час судового провадження 09 лютого 2026 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю захисника ОСОБА_5 , укладена угода про примирення, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України, істотних для цього кримінального провадження обставин. Сторонами також узгоджена міра покарання, яку повинен понести обвинувачений, у виді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

У підготовчому судовому засіданні потерпілий та обвинувачений підтвердили факт укладення угоди про примирення, цілковите розуміння змісту й наслідків угоди та просили її затвердити.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні також підтвердив факт укладення угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим і просив її затвердити. Пояснив, що угода була укладена в його присутності, її зміст та наслідки укладення сторонам угоди роз`яснені і зрозумілі.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив щодо затвердження угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, мотивуючи це тим, що умови укладення угоди не відповідають інтересам суспільства, зокрема узгоджена сторонами міра покарання не співмірна з тяжкістю вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, який згідно з ч. 2 ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.

Потерпілий також розуміє наслідки укладення та затвердження цієї угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також суд встановив, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Щодо узгодженої сторонами міри покарання суд зазначає, що відповідно до статті 69 КК України за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Беручи до уваги викладене вище, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, зокрема, його виключно позитивну характеристику за місцем проживання, його критичне ставлення до скоєного, думку потерпілого, який просить суворо не карати обвинуваченого, те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, беручи до уваги наявність одразу кількох пом`якшуючих обставин, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 основного покарання із застосуванням статті 69 КК України, шляхом переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, ніж встановлене санкцією частини 1 статті 286-1 КК України, зокрема до покарання у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, на переконання суду, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Суд не бере до уваги заперечення прокурора щодо затвердження угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, оскільки він не довів вагомими аргументами та належним доказами, що умови укладеної угоди не відповідають інтересам суспільства або вимогам Кримінального процесуального кодексу України чи іншого закону.

Долю речового доказу суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

У відповідності до норм ч. 4 ст. 174 КПК України суд скасовує арешт майна, а саме вилученого в обвинуваченого транспортного засобу, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 листопада 2025 року.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової інженерно-транспортної експертизи на суму 7131 грн 20 к., що підтверджуються розрахунком вартості та калькуляцією проведеної експертизи, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись статтями 314, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення від 09 лютого 2026 року в кримінальному провадженні №12025030530000614 від 17.11.2025, укладену між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Речовий доказ: автомобіль марки «Фольксваген» моделі «Поло», реєстраційний номер НОМЕР_2 , повернути власнику ОСОБА_7 .

Арешт, накладений на тимчасово вилучене майно згідно з ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 листопада 2025 року, скасувати.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової інженерно-транспортної експертизи на суму 7 131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривня 20 копійок стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1