Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №580/13860/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року справа № 580/13860/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Гайдаш В. А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" який здійснював бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця з 01.03.2023 по 17.11.2024 в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 по 17.11.2024 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям. особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 грн на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він у період з 04.07.2022 по 17.11.2024 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та був залучений до бойових чергувань та виконував спеціальні завдання щодо протиповітряної оборони військової частини. Вказує, що йому виплачувалась додаткова допомога в розмірні 30 000 грн відповідно до Порядку № 168 по 01.03.2023. Однак, за період з 01.03.2023 по 17.11.2024 така допомога виплачена не була. На звернення позивача щодо виплати додаткової винагороди відповідач повідомив про відсутність підстав для такої виплати. Позивач вважає протиправною бездіяльністю відповідача щодо виплати йому спірної додаткової винагороди, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Військова частина НОМЕР_1 подала 24.12.2025 до суду відзив, в якому, не погоджуючись із позовними вимогами, вказує, що позивач у спірний період не виконував бойових (спеціальних) завдань у районах, де така участь підтверджується наказами командування. Позивач проходив службу у пункті постійної дислокації частини, виконуючи завдання тилового або адміністративного характеру. Також зазначив, що відповідно до п. 18 Порядку ведення Реєстру об`єктів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 № 415, 13.08.2024 військову частину НОМЕР_1 включено до реєстру об`єктів критичної інфраструктури. Відповідно до Розпорядження командуючого військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з ППО № 1314/16/1/80ДСК від 23.06.2023, № 1314/16/1/163ДСК від 08.05.2023 та Бойового розпорядження ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 1314/27/1/27/ДСК від 17.06.2025 у військовій частині НОМЕР_1 організовано та здійснюється протиповітряне прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури. Тому, відповідач стверджує, що законних підстав для здійснення нарахувань додатковою грошової винагороди у військової частини не було.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши доводи сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_1 з 04.07.2022 по 17.11.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 05.07.2022.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 13.10.2025 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за період з 01.03.2023 по 17.11.2024.

Відповідач листом від 28.10.2024 № 1588/39/2548 повідомив позивача, що за період з 01.03.2023 по 17.11.2024 підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань (затверджених Міністерством оборони України) з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури немає.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30 000 грн за період з 01.03.2023 по 17.11.2024, останній звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 зазначеного Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Цього ж дня Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Пунктом 1-1 Постанови № 168 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п. 1-2 Постанови № 168).

Згідно з абз. третім пункту 2-1 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виплата додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн не є щомісячною гарантованою виплатою, а має виключно стимулюючий характер за виконання бойових (спеціальних) завдань. Право на її отримання виникає лише за сукупності трьох умов: безпосереднього залучення до заходів із забезпечення оборони України, фактичного виконання завдань згідно з затвердженим Переліком та належного документального підтвердження таких періодів. При цьому розрахунок виплати здійснюється пропорційно — за кожну добу виконання завдань, що покладає на військову частину обов`язок щодо точного обліку фактичного часу участі військовослужбовця у таких заходах на підставі бойових розпоряджень та журналів обліку.

Позивач заявив про невиплату йому додаткової винагороди, передбаченої ПКМУ від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період з 01.03.2023 по 17.11.2024.

Щодо невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої ПКМУ від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30000 грн за спірний період, суд зазначає наступне.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок № 260).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку № 260 врегульовані розділом XXXIV.

Відповідно до п. 2 розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” виплачується в таких розмірах, зокрема, 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту)

Відповідно до пунктів 9-10 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Отже, Порядком № 260 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України додаткова винагорода згідно № 168 виплачується в розмірі 30 000 гривень.

Згідно з пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Як встановив суд, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 04.07.2022 по 17.11.2024.

З листа відповідача від 28.10.2024 № 1588/39/2548 вбачається, що відповідно до пункту 18 Порядку ведення Реєстру об`єктів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 № 415, 13.08.2024 військову частину НОМЕР_1 включено до реєстру об`єктів критичної інфраструктури. Відповідно до Розпорядження командуючого військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з ППО № 1314/16/1/80ДСК від 23.06.2023, № 1314/16/1/163ДСК від 08.05.2023 та Бойового розпорядження ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 1314/27/1/27/ДСК від 17.06.2025 у військовій частині НОМЕР_1 організовано та здійснюється протиповітряне прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури.

У відзиві відповідач зазначив, що позивач у спірний період не виконував бойових (спеціальних) завдань у районах, де така участь підтверджується наказами командування. Він проходив службу у пункті постійної дислокації частини, виконуючи завдання тилового або адміністративного характеру. Доказів на противагу зазначеному в матеріалах справи відсутні.

Також позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у спірний період (з 01.03.2023 по 17.11.2024) він виконував бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Таким чином, суду не надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, в яких позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 168. Тому суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови КМУ № 168 за період з 01.03.2023 по 17.11.2024 в розмірі 30 000 гривень.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо допущення відповідачем протиправної невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 за спірний період пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, а відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин, беручи до увагу всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 5, 9, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ