Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №580/13467/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року справа № 580/13467/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради (далі – відповідач), в якому позивачка просить:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 11.09.2025, щодо призначення позивачу допомоги при народженні дитини;

- поновити строк звернення за призначенням державної допомоги при народженні доньки — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу державну допомогу при народженні дитини.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що вона оскаржує відмову соцзахисту у призначенні допомоги при народженні доньки, яку народила ІНФОРМАЦІЯ_1 у Польщі, вважаючи пропуск встановленого строку звернення поважним через воєнні дії. Причинами затримки стали тривале вимушене перебування за кордоном, нестабільний психоемоційний стан через обстріли та об`єктивні труднощі в оформленні документів під час евакуації. Позивачка наполягає на протиправності відмови Уманського УПСЗН від 11.09.2025, оскільки звернення за допомогою відбулося за першої об`єктивної можливості після усунення перешкод, спричинених збройною агресією та вимушеною міграцією. За захистом прав та інтересів звернулася до суду.

05.01.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до пункту 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, станом на 25.08.2025 ОСОБА_1 не має права на отримання допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропущенням строку звернення за призначенням даної допомоги. Чинним законодавством не передбачено поновлення строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 22.12.2025 суддя позовну заяву прийняла до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Республіка Польща, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.06.2024, виданим Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Позивачка звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради із заявою від 25.08.2025 про призначення допомоги при народженні дитини.

Листом від 11.09.2025 № 2284/01-12 Управління повідомило позивача, що відповідно до п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Таку відмову відповідача позивачка вважає протиправною, тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України.

Приписами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

Відповідно до статей 10, 11 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми (далі Порядок № 1751, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 1 Порядку № 1751 цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», зокрема, допомога при народженні дитини (пункти 10-16 цього Порядку).

Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання (п. 10 Порядку № 1751).

Відповідно до п. 11 Порядку № 1751 для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається:

1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Заява, зазначена у підпункті 1 цього пункту, може бути подана в електронній формі (з використанням інформаційно-комунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги” (далі - кваліфікований електронний підпис)) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманою шляхом електронної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін`юстом. У разі надходження надісланої з використанням інформаційно-комунікаційних систем заяви без кваліфікованого електронного підпису громадянина орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, що допомога при народженні дитини призначається лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви. У разі непідписання заяви у зазначений строк подається нова заява.

У період воєнного стану для призначення допомоги при народженні дитини один із батьків (опікун), який тимчасово перебуває за межами України (крім осіб, які перебувають на території держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором щодо України), надсилає за допомогою засобів поштового зв`язку органу соціального захисту населення за своїм зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (перебування) заяву та копії виданих компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, з перекладом на українську мову (далі - заява та документи). Вірність перекладу або справжність підпису перекладача повинні бути засвідчені нотаріально.

Пунктом 12 Порядку № 1751 також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

З аналізу наведених вище норм слідує, що батьки, які перебувають за кордоном під час воєнного стану, мають право оформити допомогу при народженні дитини дистанційно, надіславши заяву та документи поштою до органу соцзахисту за місцем своєї реєстрації в Україні. При цьому іноземне свідоцтво про народження обов`язково має бути легалізоване (наприклад, через апостиль), а його переклад на українську мову — засвідчений нотаріально.

Так, відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи донька позивачки – ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Республіки Польща, а за призначенням допомоги при народженні дитини позивачка звернулась до відповідача у серпні 2025 року.

Тобто, позивачкою пропущений встановлений законодавством строк 12 календарних місяців з дати народження дитини для звернення за допомогою при її народженні.

Як на причину пропуску такого строку позивачка посилається на перебування за кордоном, нестабільний психоемоційний стан у зв`язку з військовою агресією рф проти України та труднощі в оформленні документів.

Суд врахував, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який триває і на теперішній час.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11.11.2025 № 19/ЗПІ-1690/629 позивачка перетинала державний кордон України у таких пунктах пропуску: «Краківець» — 21.09.2024 (виїзд); «Шегині» — 23.09.2024 (в`їзд); «Рава-Руська» — 21.09.2025 (виїзд); «Угринів» — 29.09.2025 (в`їзд).

Разом з тим, суд враховує, що після повернення в Україну позивачка у червні 2024 року отримала свідоцтво про народження дочки серії НОМЕР_1 від 21.06.2024, виданого Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Однак, із заявою про призначення допомоги при народженні дитини позивачка звернулася до відповідача у серпні 2025 року, тобто більш ніж через рік після отримання зазначеного свідоцтва.

Суд критично оцінює посилання позивачки на перебування за кордоном та складний психоемоційний стан як на непереборні обставини.

Зазначені вище законодавчі норми у період воєнного стану передбачають спрощений механізм дистанційного звернення за допомогою шляхом надсилання заяви та легалізованих документів засобами поштового зв`язку. Отже, перебування позивачки за межами України не було об`єктивною перешкодою для реалізації її права на соціальний захист у встановлений законом термін.

Більш того, після повернення в Україну та отримання 21.06.2024 свідоцтва про народження дочки українського зразка, позивачка мала всі умови для негайного подання заяви. Проте, вона звернулася до органу соцзахисту лише у серпні 2025 року, тобто більш як через рік після легалізації документів в Україні та через три роки після народження дитини.

Щодо посилання позивачки як на причини пропуску такого строку на психоемоційний стан та труднощі в оформленні документів у звязку із незнанням іноземної мови, суд врахував, що суду не надано жодних об`єктивних та належних доказів (письмових відмов, запитів, листування), які б підтверджували факт звернення позивачки до компетентних органів Польщі чи дипломатичних установ України у встановлений 12-місячний строк.

Твердження про мовний бар`єр та складнощі оформлення не можуть вважатися непереборними обставинами, оскільки державою забезпечено доступ до електронних сервісів та консульської допомоги українською мовою. Позивачка не довела, що нею вживалися хоча б мінімальні заходи для подолання вказаних труднощів протягом усього періоду перебування за кордоном.

Таким чином, за відсутності доказів реальних перешкод, посилання на особисті труднощі є лише способом виправдання тривалої бездіяльності. За таких обставин, тривала бездіяльність позивачки підтверджує відсутність об`єктивних перешкод для вчасного звернення до відповідача із відповідною заявою.

Суд зауважує, що оскільки строк для звернення за спірною допомогою є чітко визначеним законом, а поважних причин для його пропуску, які б мали непереборний характер протягом усього періоду, не встановлено, правові підстави для задоволення вимог позивачки відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, відмову відповідача у призначенні позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою, суд вважає обґрунтованою.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Будь-яких інших обставин справи, які б вплинули на висновку суду, не встановлено.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ