Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №635/4741/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 р. Справа № 635/4741/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області (вул. Дніпровська, буд.211,м. Мерефа, Харківський р-н, Харківська обл.,62472) про визнання незаконними і недійсними дії посадових осіб, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського районного суду Харківської області з зазначеним позовом до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області про визнання незаконними і недійсними дії посадових осіб.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24.06.2025 року по справі № 635/4741/25 адміністративну справу ОСОБА_1 до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області про визнання незаконними і недійсними дії посадових осіб передано до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 року відкрито спрощене провадження у справі № 635/4741/25.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року передано справу № 635/4741/25 на розгляд до Новобаварського районного суду міста Харкова.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 28.10.2025 року передано на розгляд Харківському окружному адміністративному суду за предметною підсудністю матеріали справи № 635/4741/25 (провадження № 2-а/639/217/25) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області про визнання незаконними і недійсними дії посадових осіб.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2025 справу №635/4741/25 передано в провадження судді Марині Лук`яненко.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року роз`єднано у самостійні провадження вимоги, заявлені по справі №635/4741/25. У межах справи №635/4741/25 залишити наступні позовні вимоги:

1. визнати незаконними і протиправними дії і бездіяльність поліцейського офіцера громади, капітана поліції Пащенко Романа Андрійовича, який протягом 2024-2025 р. злісно порушував Закони України і присягу поліцейського, злісно і неодноразово порушував законні права і інтереси ОСОБА_1 , при розгляді його звернень до ХРУП № 1 ВП №3, що привело до завдання ОСОБА_1 великої матеріальної і моральної шкоди;

2. стягнути з поліцейського офіцера громади капітана поліції Пащенко Р.А. на користь ОСОБА_1 завдані ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 50 тисяч гривень і моральну шкоду в сумі 100 тисяч гривень.

В іншій частині позовні вимоги виділено в окреме провадження і передано на розгляд до Новобаварського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, визнано поважними причин пропуску строку та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним адміністративним позовом; прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог в межах даної справи зазначено, що позивач протягом 2024-2025 років неодноразово звертався до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області з приводу притягнення до відповідальності гр. ОСОБА_2 (сусіда позивача), з яким у позивача виник конфлікт, у ході якого гр. ОСОБА_2 словесно та фізично погрожував позивачу, тобто, вчиняв хуліганські дії. Проте, як вважає позивача, капітан поліції ОСОБА_3 злісно порушував законні права і інтереси ОСОБА_1 , що виразилось у неналежному розгляді його звернень до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1, що привело до завдання позивачу великої матеріальної і моральної шкоди.

Відзиву на позов у встановлений судом строк від відповідача до суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено. Адміністративний позов та ухвалу суду 24.12.2025 направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства засобами поштового зв`язку, та отримано ним 02.01.2026, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Укрпошти.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 року витребувано у Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області належним чином засвідчені копії: звернень ОСОБА_1 , отриманих Відділом поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області протягом 2024-2025; доказів надання відповідей та/або вчинення дій на вказані звернення ОСОБА_1 , направлені до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області протягом 2024-2025, а також письмові пояснення з приводу прийняття рішень та/або вчинених дій на ці звернення.

05.02.2026 на виконання вказаної ухвали суду представник відповідача надав до суду засвідчені копії звернень ОСОБА_1 , отриманих Відділом поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області протягом 2024-2025, та надані відповіді на вказані звернення ОСОБА_1 разом з результатами їх розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження) за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

07.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області із заявою з приводу хуліганських дій гр. ОСОБА_2 (сусіда позивача по земельній ділянці), з яким у позивача виник конфлікт, у ході якого гр. ОСОБА_2 словесно та фізично погрожував позивачу.

Подану заяву зареєстровано в Інформаційно-комунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" (ІКС ІПНП) за вх.№4959 від 07.06.2024.

Згідно з рапортом від 03.07.2024 та довідкою "Про результати розгляду повідомлення "102" ЄО №4959 від 07.06.2024", за підписом ПОГ СВГ ВП Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області капітана поліції Романа Пащенко, в ході перевірки вказаного звернення встановлено, що 28.05.2024 року приблизно о 17-00 год. між заявником гр. ОСОБА_1 та його сусідом по земельній ділянці з гр. ОСОБА_2 виник конфлікт, у ході якого останні нібито погрожував фізичною розправою та виражався лайливими словами у бік заявника гр. ОСОБА_1 .

У зв`язку з зазначеними фактом в межах наділених повноважень та діючого законодавства України, здійснювались заходи спрямовані на встановлення місця перебування гр. ОСОБА_2 , з метою його опитування та прийняття відповідного рішення, а саме здійснювлися неодноразові виїзди за вищевказаною адресою мешкання гр. ОСОБА_2 , про те щоразу з домоволодіння на контакт ніхто не виходив.

Здійснювався заходи на опитування сусідів або осіб, які можуть володіти будь-якою інформацією відносно місця перебування гр. ОСОБА_2 , однак таких осіб встановлено не було. Був здійснений телефонний дзвінок на вказаний у заяві номер телефону, а саме НОМЕР_1 , у ході телефонної розмови особа представилась як гр. ОСОБА_2 та повідомив, що перебуває по власним справам у м. Харків, по приїзду за адресою свого мешкання повідомить телефонним дзвінком, проте в подальшому на зв`язок не виходить та неодноразові телефоні дзвінки ігнорує.

У зв`язку з викладеним, прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення та списання матеріалів ЄО № 4959 від 07.06.2024 року до справи згідно Закону України "Про звернення громадян".

Про результати проведеної перевірки позивача повідомлено листом від 08.07.2024 №8859/119-90/01/20-2024 за підписом начальника Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Олександра Горбачова, в якому також роз`яснено право оскаржити прийняте рішення у порядку ст. 16 Закону України "Про звернення громадян" та слідчому судді Харківського районного суду на підставі ст. 303 КПК України.

05.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області із заявою з приводу хуліганських дій гр. ОСОБА_2 (сусіда позивача по земельній ділянці), з яким у позивача виник конфлікт, у ході якого гр. ОСОБА_2 словесно та фізично погрожував позивачу.

Подану заяву зареєстровано в ІКС ІПНП за вх.№8817 від 06.09.2024.

Згідно з рапортом та довідкою "Про результати розгляду ЄО №8817 від 06.09.2024", за підписом ПОГ СВГ ВП Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області капітана поліції Романа Пащенко, в ході перевірки вказаного звернення встановлено, що 28.05.2024 року приблизно о 17:00 год. між заявником гр. ОСОБА_1 та його сусідом по земельній ділянці з гр. ОСОБА_2 виник конфлікт, у ході якого останні нібито погрожував фізичною розправою та виражався лайливими словами у бік заявника гр. ОСОБА_1 .

У зв`язку з зазначеними фактом був встановлений та опитаний гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , к.н.т. НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_3 , який пояснив, що дійсно між ним та гр. ОСОБА_4 періодично виникають конфлікти на різному підґрунті, які нібито провокує сам гр. ОСОБА_4 . Так 28.05.2024 року гр. ОСОБА_2 , перебуваючи в себе на подвір`ї та відпочиваючи з сім`єю почув сильний стукіт у паркан, вийшовши через хвіртку. яка виходить у бік поля, побачив гр. ОСОБА_1 , який почав сварити його за нібито не законно зайняту земельну ділянку та між ними виник словесний конфлікт, під час якого гр. ОСОБА_2 відреагував обурившись, проте з його слів образливими словами або погрозами у бік гр. ОСОБА_1 , не висловлювався. З ОСОБА_2 була проведена профілактична бесіда, щодо не допущення проявів аморальної поведінки та добросусідства.

Враховуючи вище викладене, та відповідно до супровідного листа т.в.о. заступника начальника-начальник СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області підполковника поліції Романа Пеленчука, що в зібраних матеріалах не достатньо, підстав для прийняття рішення про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на теперішній час, отримано не достатньо, а нових ознак складу злочину виявлено не було, було прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення та списання матеріалів ЄО № 8817 від 06.09.2024 року до справи згідно Закону України "Про звернення громадян".

Про результати проведеної перевірки позивача повідомлено листом від 09.10.2024 №13957/119-90/01/20-2024 за підписом начальника Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Олександра Горбачова, в якому також роз`яснено право оскаржити прийняте рішення у порядку ст. 16 Закону України "Про звернення громадян" та слідчому судді Харківського районного суду на підставі ст. 303 КПК України.

07.12.2024 року ОСОБА_1 з посиланням на Закон України "Про звернення громадян" та Закон України "Про інформацію" звернувся до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області із заявою щодо повторної перевірки за попередніми заявами хуліганських дій гр. ОСОБА_2 (сусіда позивача по земельній ділянці), з яким у позивача виник конфлікт, у ході якого гр. ОСОБА_2 словесно та фізично погрожував позивачу.

Подану заяву зареєстровано за вх.№О-1927 від 09.12.2024.

У ході проведення перевірки вказаного звернення встановлено, що ОСОБА_1 звертався з заявами за фактом хуліганських дій сусіда гр. ОСОБА_2 , що мало місце 28.05.2024 року у с. Ржавець, які зареєстровані в ІКС ІПНП за вх.№4959 від 07.06.2024 та за вх.№8817 від 06.09.2024, за якими проведено перевірку.

Враховуючи вище викладене, згідно ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення та списання вх.№О-1927 від 09.12.2024 до справи згідно Закону України "Про звернення громадян".

Про результати проведеної перевірки позивача повідомлено листом від 23.12.2024 №О-1927/119-90/01/20-2024 за підписом начальника Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Олександра Горбачова, в якому також роз`яснено право оскаржити прийняте рішення у порядку ст. 16 Закону України "Про звернення громадян" та слідчому судді Харківського районного суду на підставі ст. 303 КПК України.

23.05.2025 року ОСОБА_1 з посиланням на Закон України "Про звернення громадян" та ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення звернувся до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області із заявою повторної перевірки за попередніми заявами хуліганських дій гр. ОСОБА_2 (сусіда позивача по земельній ділянці), з яким у позивача виник конфлікт, з проханням притягнути гр. ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за багаторазові хуліганські дії.

Подану заяву зареєстровано в Інформаційно-комунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" (ІКС ІПНП) за вх.№10424 від 27.05.2025.

Згідно з рапортом та довідкою "Про результати розгляду звернення ОСОБА_1 ІКС "ІП НПУ" №10424 від 27.05.2025", за підписом заступника начальника ВП-начальника СВГ відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області підполковника поліції Дмитра Мусієнка, в ході перевірки вказаного звернення перевірки встановлено, що ОСОБА_1 звертався з заявами за фактом хуліганських дій сусіда гр. ОСОБА_2 , що мало місце 28.05.2024 року у с. Ржавець, які зареєстровані в ІКС ІПНП за вх.№4959 від 07.06.2024 та за вх.№8817 від 06.09.2024. Усі звернення було всебічно та в повному обсязі розглянуто та за результатами розгляду надано відповіді заявнику.

Також під час розгляду матеріалу опитано гр. ОСОБА_2 , який повідомив, що у нього склались конфліктні ситуації з гр. ОСОБА_1 , який за його словами сам провокує на конфлікти, та поводить себе зухвало. Також, опитано гр. ОСОБА_5 , яка пояснила, що у гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно постійні конфлікти на ґрунті особистої неприязні. За результатами перевірки з ПОГ СВГ відділу поліції №3 Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області Пащенком Романом Андрійовичем проведено профілактичну бесіду з приводу недопущення порушень службової дисципліни та функціональних обов`язку. Ознак кримінального чи адміністративного правопорушення не виявлено. Ознак порушень дисципліни та законності працівниками поліції не виявлено. Заявнику рекомендовано звернутись до суду для вирішення цивільно-правового спору по суті.

Враховуючи вище викладене, прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення та списання матеріалів ІКС ІПНП за вх.№10424 від 27.05.2025 до справи згідно Закону України "Про звернення громадян".

Про результати проведеної перевірки позивача повідомлено листом від 05.06.2025 №42816-2025 за підписом начальника Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Антона Федорова, в якому також роз`яснено право оскаржити прийняте рішення у порядку ст. 16 Закону України "Про звернення громадян" та слідчому судді Харківського районного суду на підставі ст. 303 КПК України.

Посилаючись на неналежний розгляд відповідачем його звернень, що привело до завдання йому великої матеріальної і моральної шкоди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому за правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, враховуючи вищевикладене, в межах даної справи суд перевіряє відповідність дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень при розгляді звернень позивача в порядку Закону України "Про звернення громадян", визначеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96 (далі - Закон №393/96).

Частиною 1 статті 1 Закону №393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону №393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 4 Закону №393/96 передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно із положеннями статті 5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Матеріалами справи підтверджено, що звернення позивача від 07.06.2024 (зареєстровано в ІКС ІПНП за вх.№4959 від 07.06.2024), від 05.09.2024 (зареєстровано в ІКС ІПНП за вх.№8817 від 06.09.2024), від 07.12.2024 (зареєстровано за вх.№О-1927 від 09.12.2024), від 23.05.2025 (зареєстровано в ІКС ІПНП за вх.№10424 від 27.05.2025) з приводу хуліганських дій гр. ОСОБА_2 (сусіда позивача по земельній ділянці), з яким у позивача виник конфлікт, проведення повторних перевірок та притягнення гр. ОСОБА_2 до відповідальності, розглянуті уповноваженими особами Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області.

Про результати проведених перевірок за вказаними зверненнями позивача повідомлено листами від 08.07.2024 №8859/119-90/01/20-2024, від 09.10.2024 №13957/119-90/01/20-2024, від 23.12.2024 №О-1927/119-90/01/20-2024, від 05.06.2025 №42816-2025, в яких, зокрема, роз`яснено право оскаржити прийняті рішення у порядку ст. 16 Закону України "Про звернення громадян" та слідчому судді Харківського районного суду на підставі ст. 303 КПК України.

За матеріалами проведених перевірок, наданих відповідачем, судом встановлено, що в ході проведених перевірок ПОГ СВГ ВП Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Романа Пащенко здійснювались заходи спрямовані на встановлення місця перебування гр. ОСОБА_2 , з метою його опитування та прийняття відповідного рішення, який в подальшому був опитаний. З ОСОБА_2 була проведена профілактична бесіда, щодо не допущення проявів аморальної поведінки та добросусідства.

Також, опитано гр. ОСОБА_5 , яка пояснила, що у гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно постійні конфлікти на ґрунті особистої неприязні.

Окрім того, за результатами перевірки за скаргами позивача з ПОГ СВГ відділу поліції №3 Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області Пащенком Романом Андрійовичем було проведено профілактичну бесіду з приводу недопущення порушень службової дисципліни та функціональних обов`язку.

Ознак кримінального чи адміністративного правопорушення не виявлено. Ознак порушень дисципліни та законності працівниками поліції не виявлено. Заявнику рекомендовано звернутись де суду для вирішення цивільно-правового спору по суті.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

У спірних правовідносинах, при розгляді уповноваженими особами Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області вказаних вище звернень позивача, судом не встановлено порушень положень Закону України "Про звернення громадян".

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача при розгляді його звернень в порядку Закону України "Про звернення громадян", протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Отже, у спірних правовідносинах вчинене владним суб`єктом волевиявлення з приводу реалізації адміністративної функції не спричинило безпідставного настання негативних наслідків для заявника, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

Щодо проведення дій уповноваженими особами Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, направлених на перевірку фактів, викладених позивачем у поданих зверненнях, та прийняття за їх результатами рішень, то позивач має право оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність слідчому судді Харківського районного суду в порядку ст. 303 КПК України.

Також, з наданих відповідачем матеріалів, судом встановлено, що вже після подання даної позовної зави (20.06.2025) позивач звертався до Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області з приводу перевірки факту незаконного перебування у власності та використання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 .

На вказане звернення позивач отримав відповідь листом від 12.09.2025 №207280-2025, яким повідомлено, що в ході розгляду зазначених у заяві фактів встановлено, що позивач має у власності земельну ділянку в с. Ржавець, кадастровий номер 6325185500:03:010:0109 і вважає незаконним отримання та користування земельною ділянкою сусідом по земельній ділянці, а саме гр. ОСОБА_2 нібито отримав та користується своєю земельною ділянкою з порушенням чинного законодавства, приватизувавши у свою власність дорогу загального користування. З цього приводу позивач вже звертались до Височанської селищної ради, у зв`язку з чим за розташуванням земельної ділянки гр. ОСОБА_6 виїжджала комісія для підготовки пропозицій по вирішенню земельних спорів при Виконавчому комітеті Височанської селищної ради та прийнято рішення, в результаті чого позивачу рекомендовано дотримуватись вимог ст. 103 Земельного кодексу України, а саме обирати такі способи використання земельної ділянки при яких власникам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Також позивачу було роз`яснено, що відповідно до ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб. Враховуючи вище вказане та відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України позивачу рекомендовано звернутись до відповідного суду для вирішення питання по суті.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між позивачем та гр. ОСОБА_6 існують спірні правовідносини з приводу перебування у власності та використання земельних ділянок, що їм належать.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до відповідного суду для вирішення земельного питання по суті, саме щодо незаконного перебування у власності та використання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ..

Щодо вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди в сумі 50 000 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З пункту 5 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, та коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, обов`язок доказування спричиненої матеріальної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Таким чином, для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди необхідно встановити факт заподіяння шкоди; неправомірність дій (бездіяльності); причинний зв`язок між шкодою та неправомірними діями (бездіяльності); наявність вини. Відсутність хоча б одного з вказаних елементів є підставою для відмови у відшкодування такої шкоди.

У спірних правовідносинах судом не встановлено протиправності в діях уповноваженої особи відповідача та позивачем не доведено факту завдання йому шкоди.

Враховуючи те, що позивач не надав належних та достатніх доказів заподіяння відповідачем йому матеріальної шкоди, то суд дійшов висновку про те, що підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.

Вирішуючи спір в частині вимоги про стягнення 100 000 грн. моральної шкоди суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як то указано у ч.1 ст.1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За приписами ч.1 ст.1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Під час розгляду справи позивачем не подано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів виникнення у спірних правовідносинах ані моральної шкоди взагалі, ані погіршення стану здоров`я та існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між подією вчинення адміністративним органом управлінського волевиявлення та станом здоров`я заявника.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають до задоволення.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 23.02.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності сталого енергозабезпечення та Інтернет з`єднання, безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко