Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №480/10353/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року Справа № 480/10353/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10353/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та дії військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні відповідного грошового розрахунку під час звільнення з військової служби за станом здоров`я у відставку, виходячи із належного грошового забезпечення, із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України та військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України виплатити компенсацію за не використану основну відпустку за 2024 рік тривалістю 30 діб в розмірі 20701,80 гривень;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України та військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік -11017,17 гривень, за 2022 рік -10417,13 гривень, за 2023 рік - 21090,00 гривень, за 2024 рік - 20701,80 гривень загалом у розмірі 63226,10 гривень;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України та військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України виплатити компенсацію за не використану додаткову відпустку, яка надається учасникам бойових дій, за 2024 рік тривалістю 14 діб в розмірі 9660,84 гривень;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України та військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021, за 2022, за 2023, за 2024 роки у розмірі 62105, 40 гривень;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України та військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» в розмірі 37585,00 гривень;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України та військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України виплатити не сплачене грошове забезпечення за період з 01 січня по 02 березня 2023 року в розмірі 41403,60 гривень;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України та військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України донарахувати додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень пропорційно часу перебування на лікуванні впродовж періоду з 14.08.2023 року по 29.12.2023 року, за наслідками отриманої 11.05.2022 року акубаротравми, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового складу і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02 березня 2024 року № 64 з 02 березня 2024 року виключений зі списків особового складу військової частини та знятий з всіх видів забезпечення.

Позивач зазначає, військове командування залишило поза увагою, під час проведення остаточного розрахунку питання виплати компенсації невикористаної основної відпустки за 2024 рік, виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, 2022 рік, за 2023 рік, за 2024 рік, виплати компенсації додаткової відпустки за 2024 рік, як учаснику бойових дій, виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, за 2023 рік, за 2024 рік, виплати при звільненні відповідно до постанови КМУ від 2014 року № 460, виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні командира військової частини в період січень - лютий 2024 року.

Позивач звертався до військового командування частин з інформаційними запитами з метою отримання інформації з цього питання, але відповідь не отримав.

Судом відкрито провадження у справі №480/10353/24 та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник відповідача військової частина НОМЕР_2 надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що частина позовних вимог ОСОБА_1 не має під собою правових підстав, зокрема, щодо виплати компенсації за невикористану відпустку тривалістю 30 днів за 2024 рік, виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік, виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 02.03.2024 в розмірі 41403,60 грн., донарахування додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн. за період лікування з 14.08.2023 по 29.12.2023.

Решта позовних вимог позивача безпідставна і не підтверджена відповідними доказами.

Так представник відповідача зазначає, що грошова допомога для оздоровлення за 2021- 2023 роки позивачу була виплачена, що підтверджується витягами з карток особових рахунків.

У 2024 році ОСОБА_1 у відпустку не вибував, рапорт на отримання грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік - не писав, отже не набув права на отримання грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік.

Щодо вимог про виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 02.03.2024 в розмірі 41403,60 грн, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 на момент виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та протягом всього 2024 року перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 .

З огляду на перебування позивача у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 понад два місяці позивачу було виплачене грошове забезпечення у розмірі, передбаченому п. 5 розділу XXVIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», а не у розмірі заявленому позивачем, що підтверджується довідкою про розмір грошового забезпечення військової частини НОМЕР_2 .

Також відповідач стверджує, що з огляду на перебування позивача у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 понад два місяці позивач права на компенсацію невикористаної основної відпустки та додаткової відпустки за 2024 не набув.

Вимоги ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2021 та 2022 роки - безпідставні, адже були виплачені позивачу.

З огляду на те, що ОСОБА_1 рапорт на виплату матеріальної допомоги у 2023 та 2024 роках не подавав, і поясненнями від 18.12.2024 протилежного не довів, він не набув права на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки.

Крім того, позивач при звільненні отримав грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 05 повних календарних років служби в сумі - 55211,25 грн.

Також дослідивши підстави і характер лікування позивача, проведений КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» з 14.08.2023 по 29.12.2023, Військова частина НОМЕР_2 вважає, що перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 14.08.2023 по 29.12.2023 не пов`язано з лікуванням пораненням, у зв`язку з чим не може бути підставою для нарахування додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн.

Представник відповідача військової частина НОМЕР_1 також надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує з тих же підстав, що і представник військової частина НОМЕР_2 .

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзиви не скористався.

Ухвалою суду від 15.01.2025 було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача щодо витребування доказів.

Ухвалою суду від 11.03.2025 було зупинено провадження в адміністративній справі №480/10353/24 до набрання законної сили рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 460/21394/23.

Ухвалою суду від 01.04.2025 провадження в адміністративній справі №480/10353/24 поновлено.

Також ухвалою суду від 01.04.2025 у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Ухвалою суду від 02.09.2025 задоволено заяву представника Військової частини НОМЕР_1 , допущено заміну відповідача - Військову частину НОМЕР_2 на його правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзиви на позовну заяву, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом.

За рішенням військово-лікарської комісії КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» від 12.10.2023 ОСОБА_2 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (свідоцтво про хворобу №64 від 12.10.2023).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 січня 2024 року № 6-РС ОСОБА_1 звільнений у відставку за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02 березня 2024 року № 64 з 02 березня 2024 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини та знятий з всіх видів забезпечення.

Вважаючи що відповідачем під час проведення остаточного розрахунку при звільненні безпідставно не виплачено йому компенсації невикористаної основної відпустки за 2024 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, 2022 рік, за 2023 рік, за 2024 рік, компенсація додаткової відпустки за 2024 рік, як учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, 2022 рік, за 2023 рік, за 2024 рік, одноразову допомогу при звільненні, грошове забезпечення за період перебування у розпорядженні командира військової частини з 01 січня по 02 березня 2023, та додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. за період з 14.08.2023 по 29.12.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Щодо позовних вимог про виплату компенсації за не використану основну відпустку за 2024 рік тривалістю 30 діб в розмірі 20701,80 грн. та грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік - 11017,17 грн., за 2022 рік - 10417,13 грн., за 2023 рік - 21090,00 грн., за 2024 рік - 20701,80 грн. загалом у розмірі 63226,10 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до стаття 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.1 – п.2 розділу XXIII Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260 визначено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання допомоги для оздоровлення звільнені від посад, усунені або відсторонені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання повноважень на посаді, до місячного грошового забезпечення включаються посадовий оклад за відповідним тарифним розрядом, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми займаними штатними посадами.

З матеріалів справи суд вбачає, що згідно довідки про розміри грошового забезпечення (витяг з карток особових рахунків) за 2021 рік по військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 13.12.2024 №5932/2, позивач 12.10.2021 отримав грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік у сумі 10260,87 грн., що відображено у стопці «Вид виплати» позначений як ГДО (а.с. 101). В цій же довідці вказано про зарахування зазначеної суми на картковий рахунок.

Згідно довідки про розміри грошового забезпечення (витяг з карток особових рахунків) за 2022 рік по військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 13.12.2024 №5932/3, позивач 29.12.2022 отримав грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік у сумі 13395,95 грн., що відображено у стопці «Вид виплати» позначений як ГДО (а.с. 100 зворотній бік). В цій же довідці вказано про зарахування зазначеної суми на картковий рахунок.

Згідно довідки про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.01.2023 по 02.03.2024 від 13.12.2024 №5933, позивач в грудні 2023 отримав грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік у сумі 20701,80 грн., що відображено у стопці «Вид виплати» позначений як ГДО (а.с. 99 зворотній бік). В цій же довідці вказано про зарахування зазначеної суми до видачі.

Отже позовні вимоги в цій частині суд вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо виплати компенсації за не використану основну відпустку за 2024 рік тривалістю 30 діб та грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік, відповідач стверджує, що оскільки ОСОБА_1 на момент виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та протягом всього 2024 року, перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , позивач права на компенсацію невикористаної відпустки за 2024 не набув.

Разом з тим, суд зазначає, що зарахування військовослужбовця у розпорядження посадової особи не позбавляє його права на відпустку, таких норм законодавство не містить.

Так, відповідно до п.14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

З матеріалів справи суд вбачає, що позивача було звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я), відтак в 2024 році (рік звільнення) позивач мав право на щорічну основну відпустку в повному обсязі (не з розрахунку 1/12 за відпрацьований місяць).

Отже, оскільки позивач набув право на щорічну основну відпустку в 2024 році та її не використав, відповідно у нього при звільненні виникло право на компенсацію невикористаної відпустки та право на отримання грошової допомоги для оздоровлення, виплата якої відповідно до п.2 розділу XXIII Порядку №260 повинно здійснюватися на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 році та грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказ командира військової частини про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2024 №64 не містить положень про виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідно до п.14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII позивачу належить до виплати компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 році тривалістю 30 днів.

Також відповідно до абз.2 п.6 розділу XXIII Порядку №260, позивачу належить до виплати грошова допомога для оздоровлення за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення до якого включаються посадовий оклад за відповідним тарифним розрядом, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримував позивач за останньою займаною штатною посадою.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на неподання позивачем рапорту про виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік, оскільки згідно п.2 розділу XXIII Порядку №260 така виплата здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Норми Порядку №260 не містять вимоги про подання рапорту військовослужбовцем в даному випадку.

Оскільки відповідач заперечує саме право позивача на отримання компенсації за невикористану щорічну основну відпустку та грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік, суд вважає передчасними позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача виплатити таку компенсацію та грошову допомогу у визначеній в позові сумі.

Суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 році тривалістю 30 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Також враховуючи, що при обчисленні розміру грошової допомоги для оздоровлення позивачу за 2024 рік, підлягають врахуванню зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримував позивач за останньою займаною штатною посадою, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення обрахованого відповідно до абз. 2 п.6 розділу XXIII Порядку №260.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити компенсацію за не використану додаткову відпустку, яка надається учасникам бойових дій, за 2024 рік тривалістю 14 діб в розмірі 9660,84 грн, суд зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що оскільки ОСОБА_1 на момент виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та протягом всього 2024 року, перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , позивач права на компенсацію невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2024 не набув.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 від 11.03.2020 (а.с. 21), відповідно має право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік відповідно до ст.16-2 Закону України «Про відпустки».

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 19-1 Закону України "Про відпустки"), 9, 10 і 12 цієї статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 цієї статті, військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації та під час дії воєнного стану припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки учасникам бойових дій, що передбачена статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

В свою чергу, згідно із абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (620/4218/18), а також постановами Верховного Суду від 22 грудня 2021 року № 640/21771/20, від 08.02.2023 року.

Відтак виходячи із викладеного вище, суд доходить висновку, що, оскільки позивачем не була використана додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2024 рік, він набув права на отримання під час звільнення компенсації за таку відпустку.

Разом з тим, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2024 році.

При цьому, як вже зазначалося судом вище, зарахування військовослужбовця у розпорядження посадової особи не позбавляє його права ні на відпустку, ні на отримання компенсації у разі невикористання такої відпустки, таких норм законодавство не містить.

Оскільки відповідач заперечує саме право позивача на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2024 рік, суд вважає передчасними позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача виплатити таку компенсацію у визначеній в позові сумі.

Суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Щодо позовних вимог про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021, за 2022, за 2023, за 2024 роки у розмірі 62105, 40 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 розділу XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Пунктом 7 розділу XXIV Порядку №260 визначено, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Відповідно до п.9 розділу XXIV Порядку №260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно довідки про розміри грошового забезпечення (витяг з карток особових рахунків) за 2021 рік по військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 13.12.2024 №5932/2, позивач 12.10.2021 отримав грошову допомогу на вирішення соціально-побутових проблем за 2021 рік у сумі 591 грн, про що зазначено у стопці «Вид виплати» позначений як МД, та стовпець «Матеріальна допомога для ВСПП» в рядку з датою «20.12.2021» (а.с.101) . В цій же довідці вказано про зарахування зазначеної суми на картковий рахунок.

Згідно довідки про розміри грошового забезпечення (витяг з карток особових рахунків) за 2022 рік по військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 13.12.2024 №5932/3, позивач 29.12.2022 отримав грошову допомогу на вирішення соціально-побутових проблем за 2022 рік у сумі 591 грн., що відображено у стопці «Вид виплати» позначений як МД, та стовпець «Матеріальна допомога для ВСПП» в рядку з датою «29.12.2022» (а.с. 100 зворотній бік). В цій же довідці вказано про зарахування зазначеної суми на картковий рахунок.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023, за 2024 роки.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до п.9 розділу XXIV Порядку №260, виплата такої матеріальної допомоги здійснюється саме за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Тобто виданню командиром військової частини наказу про виплату військовослужбовцю зазначеної матеріальної допомоги повинно передувати звернення останнього з відповідним рапортом.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази що ОСОБА_1 подавав рапорт на виплату матеріальної допомоги у 2023 та 2024 роках. Натомість відповідач у відзиві на позов стверджує, що ОСОБА_1 з рапортом на виплату матеріальної допомоги у 2023 та 2024 роках до командування не звертався.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021, за 2022, за 2023, за 2024 роки у розмірі 62105, 40 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» в розмірі 37585,00 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно довідки про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.01.2023 по 02.03.2024 від 13.12.2024 №5933, позивач при звільненні отримав грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 05 повних календарних років служби в сумі – 55211,25 грн (а.с. 99 зворотній бік, а.с.102 зворотній бік). Зазначена грошова допомога перерахована на картковий рахунок позивача 13.03.2024 (а.с. 126).

Отже, твердження про неотримання ОСОБА_1 грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення спростовується матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» в розмірі 37585,00 грн, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити грошове забезпечення за період з 01.01.2024 по 02.03.2024 в розмірі 41403,60 грн, суд зазначає наступне.

Із витягу послужного списку старшого солдата ОСОБА_1 , судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.03.2023 увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира НОМЕР_4 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_5 окремої мотопіхотної бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », підстава: наказ Ком.13 ОМПБр №35-рс від 21.03.2023 (а.с. 28).

Отже з 21.03.2023 і до дня звільнення (02.03.2024) з військової служби у відставку, позивач перебував у розпорядженні командира, що спростовує його твердження у позові, про перебування у розпорядженні лише протягом січня – лютого 2024 року.

Відповідно до п.п. 15 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.

Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абз 24 п. 116).

Пунктом 1 розділу XXVIII Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.

Пунктом 5 розділу XXVIII Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

З огляду на перебування позивача у розпорядженні командира понад два місяці (з 21.03.2023 по 02.03.2024) та відсутність в матеріалах справи доказів перебування позивача протягом січня – лютого 2024 на лікуванні, грошове забезпечення позивача повинно бути обраховано у розмірі, передбаченому п. 5 розділу XXVIII Порядку №260 в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що згідно довідці про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.01.2023 по 02.03.2024 від 13.12.2024 №5933, за січень 2024 позивачу нараховано грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням 600 грн. без врахування надбавки за вислугу років; за лютий 2024 позивачу нараховано грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням 600 та надбавки за вислугу років (25%) 150 грн; за березень (2 дні) нараховано грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням 38,71 грн. та надбавки за вислугу років 11,61 грн.

Таким чином, судом встановлено невірне нарахування відповідачем грошового забезпечення позивачу за січень 2024, а саме без нарахування надбавки за вислугу років.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за січень 2024 року із врахуванням надбавки за вислугу років та з урахуванням раніше виплачених сум, а в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача донарахувати додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. пропорційно часу перебування на лікуванні впродовж періоду з 14.08.2023 по 29.12.2023, за наслідками отриманої 11.05.2022 року акубаротравми, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового складу і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суд зазначає наступне.

Статтею 9-2 Закону № 2011-ХІІ визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 встановлені розміри додаткової винагороди військовослужбовцям та підстави її виплати.

Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції чинній на період спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби. Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За пунктом 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1- 1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько- експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233 (який застосовується з 01.02.2023), внесені зміни до Порядку №260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, зокрема, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до п.12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

З матеріалів справи суд вбачає, що довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.07.2022 за №4363, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , зафіксовано, що старший солдат ОСОБА_1 11.05.2022 отримав бойове травмування під час виконання бойового завдання, діагноз – акубанотравма (а.с.37).

Також, у довідці від 13.07.2022 №4363 вказано, що поранення сталось під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, одержане під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

З 14.08.2023 по 29.12.2023 ОСОБА_1 проходив лікування в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» з основним діагнозом: посттравматичний стресовий розлад з різко вираженими стійкими тривалими клінічними проявами (а.с. 47).

Згідно свідоцтва про хворобу №64, військово – лікарська комісія в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби на підставі ст.17 а графи ІІ Розкладу хвороб.

Відповідно до додатку 1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби» до ст 17 включено: невротичні, пов`язані із стресом і соматоформні розлади F40- F48 (фобійні, тривожні, обсесивно-компульсивні, адаптаційні, соматофортні та інші невротичні розлади, неврастенія, реакції на тяжкий стрес): а) при різко виражених, стійких хворобливих проявах.

Таким чином, перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 14.08.2023 по 29.12.2023 пов`язано із лікуванням психічного захворювання, а не з лікуванням поранення, отриманого 11.05.2022 у зв`язку із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим не є підставою для нарахування додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн.

Відтак, позовні вимоги в цій частині суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та дії військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні відповідного грошового розрахунку під час звільнення з військової служби за станом здоров`я у відставку, виходячи із належного грошового забезпечення, із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, суд зазначає, що враховуючи вище викладене, дана вимога підлягає задоволенню в частині визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні повного розрахунку під час звільнення з військової служби.

Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо відшкодування судових витрат у даній справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні повного розрахунку під час звільнення з військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (відповідно до довідки від 19.06.2024 № 5612-5003332026 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 році тривалістю 30 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (відповідно до довідки від 19.06.2024 № 5612-5003332026 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення обрахованого відповідно до абз. 2 п.6 розділу XXIII Порядку №260.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (відповідно до довідки від 19.06.2024 № 5612-5003332026 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) грошову компенсацію за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (відповідно до довідки від 19.06.2024 № 5612-5003332026 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) за січень 2024 року із врахуванням надбавки за вислугу років та з урахуванням раніше виплачених сум

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек