Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №160/36974/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 рокуСправа №160/36974/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №53751-40218/К-01/8-0400/25 від 17.10.2025 року про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду проходження військової служби з 13.05.1983 року по 05.05.1985 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до його заяви від 18.09.2025 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 18.09.2025 року про перерахунок пенсії включивши до страхового стажу періоду проходження військової служби з 13.05.1983 року по 05.05.1985 року з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.09.2024 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 17.10.2025 року позивач отримав рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду проходження військової служби з 13.05.1983 року по 05.05.1985 року, оскільки в трудовій книжці в підставі відсутня дата видачі військового квитка, а відповідно до копії військового квитка, на титульній сторінці неможливо визначити дату народження та запис щодо призову на строкову службу засвідчений печаткою військового комісаріату, яка нечитабельна.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, що й стало підставою для звернення останнього до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №160/11104/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

07.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1020/26), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 23.07.1982, диплому та за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивачу зараховано всі періоди, за винятком періоду проходження військової служби з 13.05.1983 по 05.05.1985, оскільки в трудовій книжці в підставі відсутня дата видачі військового квитка, а відповідно до військового квитка, на титульній сторінці не можливо визначити дату народження та запис щодо призову на строкову військову службу засвідчений печаткою військового комісаріату, яка не читабельна. За результатами розгляду заяви від 18.09.2025 та наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області проведено перерахунок по стажу з додаванням періоду військової служби з 13.05.1983 по 05.05.1985, загальний страховий стаж складав 35 років 04 дні. За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 пенсійну справу було ретельно перевірено та приведено у відповідність з 01.10.2025 згідно діючого законодавства. Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 33 роки 11 днів. Загальний розмір пенсії станом на 01.10.2025 складає 4241,25 грн.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.09.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15.10.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зі зверненням з питання пенсійного забезпечення.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області “Про надання відповіді” від 24.10.2025 №55742-47075/К-01/8-0400/25 повідомлено, що до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 23.07.1982, диплому та за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 зараховано всі періоди, за винятком періоду проходження військової служби з 13.05.1983 по 05.05.1985, оскільки в трудовій книжці в підставі відсутня дата видачі військового квитка, а відповідно до військового квитка, на титульній сторінці не можливо визначити дату народження та запис щодо призову на строкову військову службу засвідчений печаткою військового комісаріату, яка не читабельна. Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складав 33 роки 11 днів. Загальний розмір пенсії з 01.09.2024 складав 4141,25 грн. За результатами розгляду заяви від 18.09.2025 та наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області проведено перерахунок по стажу з додаванням періоду військової служби з 13.05.1983 по 05.05.1985, загальний страховий стаж складав 35 років 04 дні. Загальний розмір пенсії з 01.10.2025 складав 4493,25 грн. За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 пенсійну справу було ретельно перевірено та приведено у відповідність з 01.10.2025 згідно діючого законодавства. Загальний страховий стаж складає 33 роки 11 днів. Загальний розмір пенсії станом на 01.10.2025 складає 4241,25 грн.

Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) та від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст. 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд зазначає таке.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Щодо спірних періодів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 23.07.1982 містяться наступні записи:

- з 13.05.1983 по 05.05.1985 служба в рядах Радянської Армії на підставі військового квитка НОМЕР_5 (запис №4).

У період внесення запису №4 до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року №412), (надалі Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Пунктом 4.1 Інструкції №162 було передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно п. 2.12 Інструкції №162 посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені у трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній з захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

В постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 360/3611/20.

Як встановлено судом з трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 23.07.1982 останній перебував на військовій службі з 13.05.1983 по 05.05.1985.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_5 від 13.05.1983, ОСОБА_1 проходив військову службу з 13.05.1983 по 05.05.1985.

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зарахування періоду проходження військової служби позивачем з 13.05.1983 по 05.05.1985.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутнє рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №53751-40218/К-01/8-0400/25 від 17.10.2025 року, на яке посилається позивач в позовній заяві, тому в цій частині суд не бачить підстав для задоволення.

Однак, в матеріалах справи є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 24.10.2025 №55742-47075/К-01/8-0400/25, про відмову в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та вбачає необхідність у визнанні протиправним та скасуванні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 24.10.2025 №55742-47075/К-01/8-0400/25, про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду проходження військової служби з 13.05.1983 року по 05.05.1985 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до його заяви від 18.09.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72 - 77, 90, 139, 243 - 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 24.10.2025 №55742-47075/К-01/8-0400/25, про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду проходження військової служби з 13.05.1983 року по 05.05.1985 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до його заяви від 18.09.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 18.09.2025 року про перерахунок пенсії, включивши до страхового стажу періоду проходження військової служби з 13.05.1983 року по 05.05.1985 року з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26; ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605, 60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 23.02.2026.

Суддя О.В. Царікова